04 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/30064/23 пров. № А/857/2834/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром (суддя суду І інстанції: Валюх В.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16.01.2024р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не вказана),-
21.09.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Волинській обл. щодо обмеження з 01.03.2023р. підвищення розміру пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 (індексацію) розміром 1500 грн., передбаченого п.1 постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2023р. у справі № 140/13616/23, яким зобов'язано з 01.03.2023р. здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та у розмірі, підвищеному із застосуванням коефіцієнта збільшення, установленого постановою КМ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Волинській обл. здійснити з 01.03.2023р. нарахування та виплату індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років відповідно до п.2 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197, із розрахунку 23584 грн. 77 коп. (основний розмір пенсії) + 3301 грн. 87 коп. (індексація за 2022 рік) + 2000 грн. (щомісячна доплата відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» на підставі рішення суду) = 28886 грн. 64 коп. х 19,7% = 5690 грн. 66 коп.) - у сумі 5690 грн. 66 коп. у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без будь-яких обмежень, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2023р. у справі № 140/13616/23 (а.с.1-7).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.22 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2024р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.24-26).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Волинській обл. здійснити з 01.03.2023р. нарахування та виплату індексації пенсії без обмеження граничним розміром 1500 грн. відповідно до постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із врахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197, без застосування обмеження пенсії максимальним розміром (а.с.30-33).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення відповідача щодо обмеження розміру індексації пенсії сумою 1500 грн. без врахування коефіцієнта збільшення 1,197 є протиправним та порушує його законні права та інтереси на належне пенсійне забезпечення.
Покликається на те, що приписами п.1 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено, що з 01.03.2023р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою КМ України № 124 від 20.02.2019р. «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
При цьому, КМ України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії та інших доходів громадян України проводиться виключно законами.
Окрім цього, Конституційний Суд України в рішенні №7-рп/2016 від 20.12.2016р. висловив юридичну позицію, відповідно до якої норми-принципи ч.5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними й мають безумовний характер; тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема, у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені.
Також апелянт покликається на постанову апеляційного суду.
Крім того, 09.01.2024р. колегія суддів Київського окружного адміністративного суду по справі 320/8511/23 прийняла рішення, яким скасувала п.10 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» про визнання протиправним обмеження індексації (коефіцієнт 1,197) пенсії в 2023 році сумою 1500 грн.
Отже, дії відповідача щодо обмеження індексації пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, є протиправними внаслідок прямого та умисного порушення законів України, оскільки вчинені всупереч приписів ч.2 ст.19 Конституції України та порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб згідно Закону № 2262-ХІІ.
Відтак, апелянт вважає, що має право на виплату з 01.03.2023р. індексації пенсії за 2023 рік без обмеження сумою 1500 грн., з врахуванням коефіцієнта 1,197, передбаченого ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Волинській обл. та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.20).
На виконання постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» відповідач провів індексацію пенсії позивача з 01.03.2023р. та встановив підвищення до пенсії відповідно до постанови № 168 в розмірі 1500 грн., що підтверджується витягом з електронної пенсійної справи № 0303002463 (а.с.20).
Також встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2023р. у справі № 140/13616/23 зобов'язано ГУ ПФ України у Волинській обл. з 01.03.2023р. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та у розмірі, підвищеному із застосуванням коефіцієнта збільшення, установленого постановою КМ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
18.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Волинській обл. із заявою про здійснення нарахування та виплату пенсії у вересні поточного року на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2023р. у справі № 140/13616/23 (а.с.16).
Відповідач ГУ ПФ України у Волинській обл. своїм листом № 29882-28479/А-02/8-0300/23 від 18.09.2023р. повідомив позивача про те, що перерахунок пенсії на виконання вказаного рішення суду був здійснений без обмеження її максимальним розміром; перерахований розмір пенсії з вересня 2023 року складає 30386 грн. 64 коп., в т.ч. підвищення до пенсії відповідно до постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» в розмірі 1500 грн. (а.с.17-18).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру індексації пенсії розміром 1500 грн. без використання коефіцієнту 1,197, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що індексація пенсії позивача з 01.03.2023р. проведена відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому підвищення пенсії відповідно до п.10 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» не може перевищувати 1500 грн., а тому в розглядуваних діях відповідача відсутня протиправність.
За наведених підстав заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» /надалі - Закон № 2262-ХІІ/.
Відповідно до ст.64 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
У свою чергу, частиною 2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначені Законом України № 1282-XII від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення.
Згідно з ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч.1 ст.2 вказаного Закону).
Підстави для проведення індексації визначені ст.4 зазначеного Закону, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.
Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно із п.5 зазначеного Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до п.8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році частина друга та абзац п'ятий частини четвертої ст.42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами), частина друга ст.22, ст.64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; із змінами, внесеними Законом України від 15.02.2022р. № 2040-IX), частина друга ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 21.09.2022р. № 2620-IX, частина четверта ст.54, частина друга ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), частина четверта ст.12 та абзац другий пункту 1-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 20, ст.102 із наступними змінами), частина шоста ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст.252 із наступними змінами), абзац другий частини п'ятої ст.6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст.262 із наступними змінами), ст.29 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2-3, ст.36 із наступними змінами) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято 24.02.2023р. постанову № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» /надалі - постанова № 168/.
Пунктом 1 постанови № 168 визначено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Згідно п.2 постанови № 168 з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Водночас, абзацом 2 п.10 постанови № 168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Отже, підставою для проведення індексації пенсій, призначених військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей є нездійснення у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, перерахунків пенсії відповідно до ч.4 ст.63 цього Закону.
При цьому, норма ст.64 Закону № 2262-ХІІ містить відсилочну норму, передбачаючи, що для забезпечення індексації пенсії проводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка своєю чергою встановлює, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Відтак, нормами Законів надано право КМ України визначати розмір, умови та порядок збільшення пенсій з метою їх індексації.
Відповідно до постанови № 168 запроваджено тимчасове (на 2023 рік) обмеження розміру індексації пенсій, а саме: розмір підвищення пенсії за результатами індексації обмежено 1500 грн.
Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про обмеження верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.03.2023р. позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений п.1 постанови № 168, в межах граничної суми збільшення, а саме: 1500 грн.
Таким чином, індексація пенсії позивача з 01.03.2023р. проведена відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства.
Отже, посилання апелянта на відповідну практику Конституційного Суду України не є релевантними, адже вони стосуються саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, водночас в розглядуваному випадку йдеться про визначення розміру індексації пенсії.
На противагу міркувань позивача щодо невідповідності норм постанови № 168 нормам Конституції України та ст.43 Закону № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. у справі №7-рп/2016, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення граничної суми індексації (верхньої межі) не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії.
Термін «індексація» визначений у ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та «індексація грошових доходів населення» вживається в такому значенні: встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У той же час, термін «пенсія» - регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування.
Отже, з огляду на різний зміст понять «індексація» та «пенсія», помилковими є доводи позивача щодо неправомірності застосування відповідачем п.10 постанови № 168, в якому КМ України визначив граничну суму індексації - 1500 грн.
При цьому норма п.10 постанови № 168 про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн., не є дискримінаційною відносно позивача.
Посилання апелянта на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 р. у справі №320/8511/23, згідно якої суд визнав протиправним та нечинним абз.2 п.10 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» апеляційним судом не приймаються, оскільки зазначене рішення не набрало законної сили на момент розгляду цієї справи.
При цьому, колегія суддів наголошує, що приписами ч.2 ст.265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Відповідно до вимог ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп-99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Також не є обґрунтованими посилання позивача на правові позиції суду апеляційної інстанції, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем з 01.03.2023р. нараховано позивачу індексацію у розмірі 1500 грн., що відповідає вимогам постанови № 168, тому суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Окрім цього, відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок, нарахування та виплату пенсії з урахуванням всіх встановлених основних і додаткових видів грошового забезпечення, доплат та індексацій без обмеження граничним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 не обмежено відповідачем максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується наявним в матеріалах справи перерахунком пенсії позивача з 01.05.2023р.
Доказів протилежного позивачем не надано.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2024р. в адміністративній справі № 140/30064/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 04.04.2024р.