02 квітня 2024 р. Справа № 520/31053/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Заічко О.В.) від 25.12.2023 по справі № 520/31053/23 за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
Позивач, ПП "Торговий дім "Золота миля", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару від 28.06.2023 № UА807000/2023/000283/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000358;
стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність відмови у митному оформленні товару за ціною договору (контракту) та протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом необхідних документів у повному обсязі, які містили об'єктивні та достовірні дані на підтвердження заявленої позивачем митної вартості та яких було достатньо для здійснення відповідачем митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 520/31053/23 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару № UА807000/2023/000283/2 від 28.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000358 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (проспект Героїв Харкова, буд. 135 А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34470937) судовий збір у розмірі 5 368,0 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок)
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що судом не враховано те, що позивачем, на вимогу митного органу та на підставі ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України та з урахуванням спрацьованих по спірній ЕМД № 23UA807200007823U5 від 27.06.2023 ризиків, згенерованих системою ризиків АСАУР, щодо можливого заниження митної вартості до митного контролю та митного оформлення не надані додаткові документи, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей, щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Вказує, що товари позивача були оформлені та випущені у вільний обіг за новою електронною митною декларацією (далі - ЕМД) 23UA807200007897U3 від 28.06.2023 і на теперішній час саме ця декларація має юридичну силу, а тому оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією. Також зазначає, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД ЕМД № 23UA807200007823U5 від 27.06.2023, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) - п. 3.1.1. Переліку індикаторів ризику. Вважає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. З цього слідує, що у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості. Так, згідно вищезазначених приписів, 27.06.2023 до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання) був направлений запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за ЕМД № UA807200/2023/007823 від 27.06.2023. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості. За результатом аналізу інформації та співставлення вказаних документів було встановлено наступне: 1. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що рівень митної вартості подібних/аналогічних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений. Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: № 23UA110130009033U0 (UA110130/2023/009033) від 09.05.2023. По ЕМД № 23UA807200007823U5 від 27.06.2023: Товар № Заявлено МВ, дол. США/кг Мінімальний рівень МВ ЄАІС Держмитслужби, дол. США/кг Джерело - МД № 1 1,9848 2,17 № UA110130/2023/009033 від 09.05.2023. Отже, джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, у схожій кількості, оформлений на таких саме комерційних умовах у максимально наближений час. Також посилається на те, що подані декларантом до митного оформлення документи, відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, зокрема: 2.1.наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. А саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, у схожій кількості, оформлений на таких саме комерційних умовах у максимально наближений час (ЕМД № 23UA110130009033U0 від 09.05.2023); 2.2. відсутні каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; 2.3. в інвойсі № 00344 від 14.05.2023 відсутні умови поставки; 2.4. в наданому прайс-листі від відправника товару відсутні умови поставки; 2.5. у наданій платіжній інструкції № 411 від 25.05.2023 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог п. 37 постанови Правління НБУ № 163 від 29.07.2022; 2.6. в платіжній інструкції № 411 від 25.05.2023 у призначенні платежу зазначено «інвойс 00344 from 14.04.23». До митного оформлення разом з ЕМД № UA807200/2023/007823 від 27.06.2023, надано інвойс №00344 від 14.05.23. Надані до митного контролю та оформлення документи містять різні дати. Ці розбіжності, ставлять під сумнів достовірність документів, наданих до митного контролю та оформлення, а також впливають на правильність визначення митної вартості; 2.7. не надано акт виконаних, передбачений п. 6.2 договору від 14.01.2020 р. № 14/01 про надання транспортних послуг. Посилається на те, що до позовної заяви надано лист Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 08.02.2023 № 140, який до митного оформлення ЕМД UA807200/2023/007823 від 27.06.202 не надавався. Також цей документ не підтверджує митну вартість товару через те, що у листі має місце посилання на інформацію продавця щодо товару за іншим інвойсом № 0005 від 04.01.2023 та іншим Додатком (Специфікацією) № 23 від 23.12.2022 - що не має відношення до товару, за яким здійснювався контроль правильності визначення митної вартості.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 520/31053/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив не неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2023 ПП «Торговий дім «Золота миля» було подано до Харківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням номера 23 UА807200007823 U5 щодо оформлення товару глютен пшеничний (суха пшенична клейковина, що надійшов в рамках контракту № ГП-08-01 від 25.11.2020 з компанією «OrganikAgroExport». На підтвердження заявленої у митній декларації 23UА807200007823 U5 від 27.06.2023 митної вартості товару, яка становить 317547,36 доларів США та відповідно 1161322,29 грн. разом з декларацією позивачем до митного органу було надані документи.
Однак, відповідачем були витребувані додаткові документи, оскільки первинні документи не містили всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А саме зазначено, що: декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталог, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями про вартість товарів або сировини.
27.06.2023 листом № 23/12/150 ПП «Торговий дім «Золота миля» були надані митному органу пояснення в яких зазначено, що згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм Митного кодексу України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення.
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні вищезазначених митних декларацій, винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись з прийнятими митним органом рішенням та складеною карткою відмови, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність та необґрунтованість прийнятих рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний оргна має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Судовим розглядом встановлено, що 27.06.2023 ПП «Торговий дім «Золота миля» було подано до Харківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням номера 23 UА807200007823 U5 щодо оформлення товару глютен пшеничний (суха пшенична клейковина, що надійшов в рамках контракту № ГП-08-01 від 25.11.2020 з компанією «OrganikAgroExport».
На підтвердження заявленої у митній декларації від 27.06.2023 № 23UA807200007823U5 митної вартості товару, разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи: Пакувальний лист б/н від 06.06.2023; Інвойс 00344 від 14.05.2023; Коносамент ALAT "146843" від 23.05.2023; CMR 121025 від 06.06.2023; TIR VX.85183293 від 06.06.2023; Платіжне доручення про оплату за товар № 411 від 25.05.2023; Транспортний рахунок 95 від 20.06.2023; Довідка про транспортні витрати 20/06-2 від 20.06.2023; Прайс-лист б.н від 12.05.2023; Калькуляція б/н від 12.05.2023; Контракт ГП-08-01 від 25.11.2020; Специфікація 29 від 12.05.2023; Додаткова угода до контракту 1 від 21.05.2021; Додаткова угода до контракту 2 від 11.05.2022; Додаткова угода до контракту 3 від 28.09.2022; Додаткова угода до контракту 5 від 25.01.2023; Транспортний договір 14/01 від 14.01.2020; CТ-1 KZ UA 3 115 01440 від 23.05.2023; Декларація відповідності EAЭС N RU Д-KZ.AЖ05.В.01387/19 від 11.10.2019; Лист б/н від 02.01.2023; Посвідчення якості 281 від 05.06.2023; Комерційна пропозиція б.н від 12.05.2023; Заявка на перевезення 2905 від 29.05.2023; Експортна митна декларація 50919/060623/0000652 від 06.06.2023.
Разом з тим, 27.06.2023 митницею було направлено запит (повідомлення) б/н до МД № 23UA807200007823U5 декларанту, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та додатково запрошені документи.
У зв'язку з цим, 27.06.2023 (вих. № 23/12/150) ПП «Торговий Дім «Золота Миля» були надані митному органу додаткові документи та пояснення в яких зазначено, що згідно наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм Митного кодексу України щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, а саме:
1) щодо надання Договорів (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, повідомлено, що ПП «Торговий Дім «Золота Миля» такі договори не укладались;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), повідомлено, що такі платежі ПП «Торговий Дім «Золота Миля» не здійснювались;
3) щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) повідомлено, що такі платежі ПП «Торговий Дім «Золота Миля» не здійснювались;
4) щодо надання виписки з бухгалтерської документації, повідомлено, що ПП «Торговий Дім «Золота Миля» разом з митною декларацією від 27.06.2023 р. № 23UA807200007823U5 надано платіжні доручення про оплату товару: № 384 від 20.04.2023 р.; № 411 від 25.05.2023 р., які містять штампи (відмітки) банку;
5) щодо надання ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, повідомлено, що такі угоди ПП «Торговий Дім «Золота Миля» не укладались;
6) щодо надання каталогів, специфікацій, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, повідомлено, що ПП «Торговий Дім «Золота Миля» разом з митною декларацією від 27.06.2023 № 23UA807200007823U5 наданий прайс-лист виробника товару б/н від 12.05.2023 р.;
7) щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза, повідомлено, що такі висновки у ПП «Торговий Дім «Золота Миля» на даний час відсутні.
Разом з тим, за результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.
Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч. 8 ст. 57 та ч. 1 ст. 55 МК України, митний орган дійшов висновку, що можливо застосувати другорядний метод 2 ґ - резервний, відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями статті VII ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості.
Надаючи оцінку висновкам відповідача щодо наявності підстав для прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. В свою чергу, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Що стосується посилання апелянта на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, у схожій кількості, оформлений на таких саме комерційних умовах у максимально наближений час (ЕМД № 23UA110130009033U0 від 09.05.2023), колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Також, надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.
У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. З огляду на усе вказане вище, митний орган не навів жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
В постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17 зазначено, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів. З переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.
Що стосується посилання відповідача на відсутність каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листи) від виробника товару, колегія суддів зазначає, що під час митного оформлення позивачем надавався до митниці прайс-лист виробника товару б/н від 12.05.2023.
Крім того, відповідно до п.6 ч.3 с.53 МК України за наявності підстав митний орган може вимагати подання зокрема специфікацію виробника товару.
В свою чергу, неподання такого документа саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже ч. 4 ст. 53 МК України передбачає, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. А якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов'язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 809/1838/15 зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У спірному випадку такі вимоги митним органом були проігноровані.
Щодо доводів митного органу про те, що в інвойсі № 00344 від 14.05.2023 відсутні умови поставки, колегія суддів зазначає, що зазначений інвойс складений на підставі договору № ГП-08-03 від 25.11.2020 та додатку № 29 від 12.05.2023 (а.с. 54). В свою чергу, згідно додатку № 29 від 12.05.2023 в ньому (п. 6) зазначаються умовим поставки FCA (згідно ІНКОТЕРМС-2010) (а.с. 93). Такі самі умови поставки значаться і в комерційній пропозиції № 266 від 12.05.023 р. (а.с. 55).
На підставі цього, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що не впливають на можливість визначення митної вартості товару за основним методом.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що у наданій платіжній інструкції № 411 від 25.05.2023 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог п. 37 постанови Правління НБУ № 163 від 29.07.2022, а саме через відсутність підпису відповідальної особи у платіжній інструкції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п.п.13 п.14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Оскільки платіжна інструкція формувалась в електронній формі, відповідно вона була підписана відповідальною особою позивача, у зв'язку з чим доводи відповідача в цій частині є безпідставними.
Щодо посилання митного органу на те, що також в платіжній інструкції № 411 від 25.05.2023 у призначенні платежу зазначено «інвойс 00344 from 14.04.23», до митного оформлення разом з ЕМД № UA807200/2023/007823 від 27.06.2023, надано інвойс № 00344 від 14.05.23, колегія суддів зазначає, що вказана обставина свідчить лише про допущення технічної помилки в частині зазначення календарного місяця, при формуванні платіжного доручення та з урахуванням інших відомостей, які містяться в цій платіжній інструкції, відповідач мав змогу достовірно встановити факт оплати за імпортований товар.
Щодо посилання митного органу на не надання акту виконаних робіт, передбаченого п. 6.2 договору від 14.01.2020 № 14/01 про надання транспортних послуг, колегія суддів зазначає наступне.
Як вказувалося, вище, на підтвердження заявленої у митній декларації від 27.06.2023 № 23UA807200007823U5 митної вартості товару, разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи щодо транспортування товару: CMR 121025 від 06.06.2023; TIR VX.85183293 від 06.06.2023; Транспортний рахунок 95 від 20.06.2023; Довідка про транспортні витрати 20/06-2 від 20.06.2023; Транспортний договір 14/01 від 14.01.2020; CТ-1 KZ UA 3 115 01440 від 23.05.2023; Заявка на перевезення 2905 від 29.05.2023.
Колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є достатнім доказом транспортних витрат як складової митної вартості товарів, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У зв'язку з цим доводи відповідача про обов'язок декларанта надання акту виконаних робіт, передбаченого п. 6.2 договору від 14.01.2020 № 14/01 про надання транспортних послуг, є помилковими.
Враховуючи, що надані позивачем до митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, та у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідачем не спростовано необґрунтованість застосування резервного методу при коригуванні митної вартості, не надано пояснень, яким чином митна вартість визначена саме в такому розмірі, не наведено жодного математичного розрахунку обчислення складових митної вартості, а позивачем під час митного оформлення надано належні докази, які підтверджують заявлену митну вартість за основним методом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000358, колегія суддів зазначає, що позовна вимога про скасування картки відмови є похідною від позовної вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права - права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом. Належність способу захисту у виді скасування карток відмови у митному оформленні товарів внаслідок визнання протиправними рішень про коригування митної вартості підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 05.06.2020 у справі 820/1151/17, від 12.04.2018 у справі № 820/2014/17, від 09.09.2020 у справі № 400/3133/18.
Що стосується доводів апелянта про те, оскаржуване рішення суду від 25.12.2023 по справі № 520/31053/23 по всьому тексту (стор. 2/4, 3/4) містить інформацію, яка не стосується вищезазначеної справи, колегія суддів зазначає, що наявність цих обставин свідчить про допущення судом першої інстанції технічної помилки при виготовленні повного тексту судового рішення, яка на обґрунтованість висновків суду у цій справі не впливає, не є підставою для скасування рішення суду та може бути виправлена в порядку ст. 253 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 520/31053/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов