03 квітня 2024 р. Справа № 480/7672/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 (суддя В.О. Павлічек, м. Суми) по справі № 480/7672/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 третя особа Військова частина НОМЕР_2
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, В/Ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 у період, починаючи з 24.02.2022 та по час дії такої постанови, додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022, як такому, що ніс службу в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка” та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і по 30.06.2022, як такому, що ніс службу в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка” та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження позивачем військової служби у складі В/Ч НОМЕР_1 , відповідачем, всупереч приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", протиправно не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022, на яку позивач має право у період з 24.02.2022 по день винесення судового рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 по справі № 480/7672/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в повному обсязі додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно безпосередній участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, та з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач на власний розсуд здійснює нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу, відповідно до Постанови № 168, жодним чином не обґрунтовує розмір спірної виплати, нарахованої ОСОБА_1 у спірний період, що вбачається з довідки про виплачені доходи, зокрема: у лютому 2022 року розмір додаткової винагороди позивача склав 5357, 14 грн., у березні - 100000 грн., у квітні - 62666, 66 грн., у травні - 34516, 13 грн., у червні - 30000 грн., у липні - 39032, 26 грн., у серпні - 34516, 13 грн., у вересні - 32333, 33 грн., у жовтні - 30000 грн., однак вказану обставину судом першої інстанції було залишено поза увагою.
Також зазначає, що відповідач не веде облік участі кожного військовослужбовця у бойових діях, в порушення Порядку ведення журналів бойових дій, отже, не виконує доручень, які містяться в телеграмі Міністра оборони України № 248 від 07.03.2022, а саме щодо затвердження окремого порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців підпорядкованих військових частин у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів.
На думку апелянта, відсутність у відповідача обліку участі кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань є порушенням наказу Міністерства оборони України від 06.10.2020 року № 363, яким затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляру, Історичної довідки та Журналу бойових дій, зі змісту якого слідує, що у В/Ч НОМЕР_1 журнал бойових дій повинен був вестись з 24.02.2022 і по сьогоднішній день, враховуючи оголошення Президентом України військового стану.
Звернув увагу, що надання вищевказаних документів є обов'язком відповідача відповідно до вимог ст. 97 КАС України, однак суд першої інстанції проігнорував вказану норму та фактично переклав на позивача обов'язок доказування.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Зазначив, що додаткова грошова винагорода позивачу виплачувалась на підставі наказів командира пропорційно часу його участі у бойових діях. Позивачем не надано доказів безпосередньої участі у бойових діях, про обставини такої участі він не зазначив ні в позові, ні в апеляційній скарзі, а тому не довів невідповідність дій військової частини під час нарахування додаткової винагороди.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023, за клопотанням Військової частини НОМЕР_2 , останню залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі № 480/7672/22.
Військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа) не скористалась правом подання відзиву на апеляційні скарги.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 у спірний період, що вбачається з довідки про виплачені доходи, отримував додаткову грошову винагороду у наступних розмірах: у лютому 2022 року розмір додаткової винагороди позивача склав 5357, 14 грн., у березні - 100000 грн., у квітні - 62666, 66 грн., у травні - 34516, 13 грн., у червні - 30 000 грн., у липні - 39032, 26 грн., у серпні - 34516, 13 грн., у вересні - 32333, 33 грн., у жовтні - 30 000 грн..
Не погодившись з розміром проведених виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди у збільшеному розмірі, визначеному Постановою №168, за лютий, квітень 2022 року з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за спірний період, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права на спірну винагороду в іншому розмірі, ніж отримано, оскільки інформації щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на підтвердження таких обставин у інших періодах та розмірах, ніж визначив відповідач, до суду надано не було. З огляду на те, що за час виконання позивачем бойових розпоряджень вищого командування йому було нараховано та виплачено частину додаткової винагороди від 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 під час нарахування грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилом ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі, Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженим Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. В подальшому, указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168 (в первісній редакції визначено, що на період дії воєнного стану).
Положеннями абз.1 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4 пункту 1 Постанови № 168).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, яка набрала чинності 24.03.2022, до вищезазначеної Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів “та поліцейським” доповнено словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754, яка набрала чинності 08.07.2022, до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка” замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що на період дії воєнного стану (який запроваджено Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та в подальшому строк дії якого в Україні продовжено), ОСОБА_1 як військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно та додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в районах здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Разом з тим, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Відповідно до п. 3 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Положеннями пунктів 5 та 6 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248 визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, наведеною у телеграмі МОУ від 07.03.2022 № 248.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , в тому числі з 24.02.2022.
З матеріалів справи вбачається, що, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , позивач у період з лютого по листопад 2022 року отримував додаткову грошову винагороду у наступних розмірах: лютий 2022 року - 5357,14 грн.; березень 2022 року - 100000 грн.; квітень 2022 року - 62666,66 грн.; травень 2022 року - 34516,13 грн.; червень 2022 року - 30000 грн.; липень 2022 року - 39032,26 грн.; серпень 2022 року - 34516,13 грн.; вересень 2022 року - 32333,33 грн.; жовтень 2022 року - 30000 грн.; листопад 2022 року - 100000 грн. (а.с.51).
Також, в зазначеній картці особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , вказано, що нараховані суми грошового забезпечення перераховано на картковий рахунок, заборгованість щодо нарахованих сум грошового забезпечення відсутня.
Разом з тим, відповідачем надано до суду копію рапорту командира мінометної батареї В/Ч НОМЕР_1 , складеного на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 . У вказаному рапорті доповідається, що старший солдат ОСОБА_1 був зарахований в список Військової частини НОМЕР_1 наказом №20 від 24.02.2022 та з 24.02.2022 по 15.04.2022 приймав безпосередню участь у обороні м.Суми, згідно з наказом №1 від 24.02.2022 (а.с.49).
Однак, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , останньому у лютому нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі 5357,14 грн., що не відповідає визначеному Постановою №168 розміру додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , у березні позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода у сумі 100000 грн., що відповідає збільшеному розміру додаткової винагороди, визначеному Постановою №168.
Також, відповідно до вищевказаного рапорту, позивач з 01.04.2022 по 15.04.2022 приймав безпосередню участь у обороні м.Суми, у зв'язку з чим, відповідно до Постанови №168, позивач має право на нарахування та отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а саме з 01.04.2022 по 15.04.2022.
Разом з тим, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , у квітні 2022 року позивач отримав додаткову винагороду лише 62666,66 грн., що не відповідає сумі додаткової винагороди за 15 днів з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (50000 грн. + 15000 грн. = 65000 грн).
В травні 2022 року, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода у сумі 34 516 грн., тоді як, згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №82 від 31.05.2022, позивачу нараховано додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ №168, за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в сумі 30000 грн. (а.с. 117). Наказу про виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі відповідач суду не надав.
Також, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій в травні 2022 року. Таких доказів суду не було надано ані позивачем, ані відповідачем.
В червні 2022 року, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , позивачу нараховано додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ №168, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в сумі 30000 грн.. При цьому, до наказу командира В/Ч НОМЕР_1 №351 від 01.12.2022 щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за червень, відповідно до Постанови КМУ №168, позивача не включено (а.с. 138 - 139).
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій в черні 2022 року.
В липні 2022 року, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , позивачу нараховано додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ №168, в сумі 39032,26 грн., в тому числі за період з 18.07.2022 по 19.07.2022 та з 25.07.2022 по 26.07.2022, згідно з наказом командира В/Ч НОМЕР_1 №350 від 01.12.2022, додаткову винагороду нараховано в збільшеному розмірі 100000 грн. пропорційно часу участі у бойових діях (а.с. 145).
При цьому, колегія суддів зазначає, що розмір додаткової винагороди, відповідно до Постанови КМУ №168, за липень 2022 року відповідає часу участі позивача у бойових діях.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій в липні 2022 року, крім як за період з 18.07.2022 по 19.07.2022 та з 25.07.2022 по 26.07.2022.
В серпні 2022 року, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , позивачу нараховано додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ №168, в сумі 34516,13 грн., в тому числі за 10.08.2022 та за 15.08.2022, згідно з наказом командира В/Ч НОМЕР_1 №349 від 01.12.2022, додаткову винагороду нараховано в збільшеному розмірі 100000 грн. пропорційно часу участі у бойових діях (а.с. 142). Колегія суддів зазначає, що розмір додаткової винагороди, відповідно до Постанови КМУ №168, за серпень 2022 року відповідає часу участі позивача у бойових діях.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій в серпні 2022 року, крім як 10.08.2022 та 15.08.2022.
У вересні 2022 року, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_5 - ОСОБА_1 , позивачу нараховано додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ №168, в сумі 32333,33 грн., в тому числі за 21.09.2022, згідно з наказом командира В/Ч НОМЕР_1 №258 від 30.09.2022, додаткову винагороду нараховано в збільшеному розмірі 100000 грн. пропорційно часу участі у бойових діях (а.с. 155). Колегія суддів зазначає, що розмір додаткової винагороди, відповідно до Постанови КМУ №168, за вересень 2022 року відповідає часу участі позивача у бойових діях.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій у вересні 2022 року, крім як 21.09.2022.
В жовтні 2022 року, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця №8 - ОСОБА_1 та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №302 від 31.10.2022, позивачу нараховано додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ №168, в сумі 30000 грн. (а.с. 163).
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії у жовтні 2022 року.
В листопаді 2022 року, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця №8 - ОСОБА_1 та наказом командира В/Ч НОМЕР_1 №346 від 30.11.2022, позивачу нараховано додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ №168, в сумі 100000 грн. (а.с. 174).
Колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду жодних заперечень щодо неотримання вище вказаних сум нарахованої спірної грошової винагороди.
Колегія суддів вказує, що в представником позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі викладено хронологію змін у Постанові КМУ №168, проте, жодним чином не зазначено, чим вказані зміни впливають на права та інтереси позивача. За твердженнями апелянта, позивач має право на отримання належних йому нарахувань та виплат відповідно до Постанови №168 лише з тих підстав, що є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .
Однак, як вірно зазначено судом, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн..
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених Постановою №168, за спірний період, крім лютого, квітня 2022 року.
Колегія суддів зазначає, що позивач у своїх вимогах просив захистити порушене право у період з 24.02.2022 по день ухвалення судового рішення, однак, враховуючи, що позовна заява була подана у листопаді 2022 року, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, які стосуються періоду з грудня 2022 року по день ухвалення рішення, є такими, що заявлені на майбутнє, а тому не можуть бути розглянуті судом.
Разом з тим, під час розгляду справи, Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що Військова частина НОМЕР_1 не має статусу юридичної особи та, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2022 № 288, зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 .
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1,2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з довідкою від 25.07.2019 № 129/19 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Військова частина НОМЕР_1 має правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи,
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2022 № 288 з метою належної організації фінансового господарства Військової частини НОМЕР_2 та зарахованих до неї на фінансове забезпечення Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 встановлено, зокрема, створити об'єднане фінансове господарство та затвердити Положення про об'єднане фінансове господарство Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин зарахованих на фінансове забезпечення;
- створити об'єднану фінансово-економічну службу Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 до складу якої включити особовий склад фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 та затвердити схему організації спільного фінансового господарства Військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України;
- об'єднану фінансово-економічну службу розміщувати в приміщенні фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 ;
- керівником об'єднаної фінансової служби Військової частини НОМЕР_2 визначити помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 .
Аналіз вищевказаних документів дозволяє дійти висновку, що з 09.09.2022 створено об'єднану фінансово-економічну службу Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 , до складу якої включено особовий склад фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 та затверджено схему організації спільного фінансового господарства Військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Натомість, звертаючись до суду з позовом у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 визначив відповідачем Військову частину НОМЕР_1 , яка не має статусу юридичної особи та перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .
Отже, на час подання позову та розгляду справи в суді першої інстанції повноваженнями щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 наділена саме Військова частина НОМЕР_2 , яка не була залучена судом в якості співвідповідача по справі.
Відповідно до ч. 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вказує відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідного клопотання про заміну відповідача на належного позивачем не заявлялось, у якості належного відповідача у справі В/Ч 7045 судом першої інстанції не залучено.
Колегія суддів наголошує, що важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який, відповідно до статті 6 КАС України, застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За встановлених у справі обставин, враховуючи, що станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення по даній справі В/Ч НОМЕР_1 позбавлена фінансово-забезпечувальних повноважень по виплаті грошового забезпечення особовому складу, звернення позивача до відповідача з вимогою про зобов'язання В/Ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недоплачену збільшену грошову винагороду до 100000 грн., передбачену Постановою № 168, за спірний період є неналежним способом захисту порушеного права.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, не здійснивши заміну неналежного відповідача або залучення в якості другого відповідача В/Ч НОМЕР_11 , що могло бути проведено виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Одночасно колегія суддів роз'яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача, з урахуванням вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції, згідно з якими, позивач має право на отримання недоплаченої йому збільшеної грошової винагороди, відповідно до Постанови № 168, за періоди його безпосереднього залучення до виконання бойових (спеціальних) операцій: з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022.
При цьому, слід звернути увагу апелянтів на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у невирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача, призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що, в свою чергу, не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вищенаведеним ознакам рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 по справі № 480/7672/22 не відповідає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 по справі № 480/7672/22 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова