м. Вінниця
03 квітня 2024 р. Справа № 120/19340/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7.1 Розділу ХІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, з метою зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7.1 Розділу ХІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою від 01.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
12.01.2024 надійшла заява про усунення недоліків позову.
Ухвалою від 18.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області 13.02.2024 подало відзив на позов, у якому заперечує заявлені вимоги. По суті спору відповідач 1 вказав, що оскільки позивачці призначена пенсія за віком, після досягнення 55 річного віку, підстав для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії немає.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзиві, який до суду поданий 26.02.2024, вказує на необґрунтованість позову з підстав того, що позивачці призначена пенсія із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Натомість, відповідач вважає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи в закладах та установах державної та комунальної власності на певних посадах, визначених законодавством, й вихід на пенсію пов'язується саме з цих посад за віком відповідно до Законеу №1058.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 03.11.2022 отримує пенсію за віком, яка призначена на виконання рішення суду згідно із ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, згідно із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2023 у справі №120/10811/22, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №024950006478 від 13.10.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.11.2022 року. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
12.06.2023 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою №1199 про перерахунок пенсії - допризначення (виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії).
За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та останнім прийняте 14.06.2023 рішення №24201/03-16 (а.с. 9).
За змістом рішення відповідач 1 відмовив у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки ОСОБА_1 призначена пенсія за віком після досягнення 55 річного віку. Проте, відповідач у рішенні вказує, що статтею 26 Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу - з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років.
Позивач не погоджується із діями відповідача, вважає їх протиправними, тому через свого представника звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відтак, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю наступних обставин: наявністю необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, з аналізу пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 5 Порядку № 1191 можна зробити висновок, що отримання особою до виходу на пенсію за віком, будь-якого виду пенсії в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, є перешкодою для призначення зазначеної грошової допомоги. При цьому законодавство не ставить право особи на допомогу в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до досягнення пенсійного віку.
За змістом вказаних норм отримання зазначеної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2020 по справі № 175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі № 678/941/17, від 12.03.2019 по справі № 127/9277/17 та іншим.
За обставин справи, позивачу призначена пенсія за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченої статею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Страховий стаж позивача на момент звернення щодо призначення пенсії становив 36 років 06 місяців 07 днів, що підтверджується матеріалами справи та установлено в судовому рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2023 у справі №120/10811/22 (а.с. 7 зворотній бік).
Відповідно до трудової книжки позивач працювала та працює в закладах та установах державної та комунольної форми власності на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник освіти (а.с. 13-14).
З приводу того, що позивачці призначена пенсія відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то даний вид пенсії є пенсією за віком із зниженням пенсійного віку, а не будь якого іншого виду, позаяк вказана норма не пов'язує настання у позивача права на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з досягненням нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, суд доходить висновку, що відмова у виплаті позивачу грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправною.
При цьому, суд враховує, що відмова у виплаті позивачу грошової допомоги оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №24201/03-16 від 14.06.2023, яке є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується.
Відтак, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, про захист яких вона просить.
Так, згідно з частиною 2 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №24201/03-16 від 14.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги .
Виходячи з наведеного, враховуючи звернення позивача та перебування на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, слід зобов'язати останнього здійснити позивачу виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №24201/03-16 від 14.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 536,8 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 536,8 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна