м. Вінниця
03 квітня 2024 р. Справа № 120/16489/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно прийнято рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії. Також позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду його заяви від 06.06.2023 року.
Крім того позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються оскарження рішення відповідача 2, прийнятого 25.11.2022 року № 024550004642.
Ухвалою від 06.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачам строк для надання відзивів.
Крім того, даною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку звернення до суду з підстав того, що позивач до отримання листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 27.06.2023 року не був ознайомлений з рішенням прийнятим ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 25.11.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
Також витребувано у відповідачів додаткові докази щодо розгляду заяв позивача та копії документів, що слугували підставою для прийняття рішення від 25.11.2022 року № 024550004642.
12.12.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Мотивуючи свою позицію ГУ ПФУ в Хмельницькій області вказує, що рішенням від 25.11.2022 року № 024550004642 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу, визначеного чинними нормами законодавства.
Зокрема зазначено, що до страхового стажу позивача не було зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.11.2005 по 31.12.2009, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків. Також, до страхового стажу позивача не було зараховано в півтора кратному розмірі періоди роботи з 31.08.1984 року по 14.07.1987 рік, з 15.07.1987 року по 01.02.1991 рік та з 01.02.1991 року по 21.08.1991 рік в місцевості, що прирівняна до Крайньої півночі, оскільки відсутнє документальне підтвердження про укладення строкових трудових договорів, для застосування кратного обчислення при зарахуванні відповідних періодів роботи.
Водночас відповідач 2 звертає увагу, що до страхового стажу зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2010 по 31.12.2010 та період роботи на посаді інженера заготівельника сільськогосподарської техніки селянського (фермерського) господарства "Родничек" з 17.03.2004 по 31.05.2005.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем 2 на адресу суду надіслано клопотання про залишення позовних вимог позивача без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо призначення пенсії з 31.10.2022.
15.12.2023 року на адресу суду відповідачем 2 на виконання вимог ухвали про витребування додаткових доказів, надіслано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1
21.12.2023 року позивачем на адресу суду надіслано відповідь на відзив, якою заперечує твердження ГУ ПФУ в Хмельницькій області викладені у відзиві.
Однак, подану відповідь на відзив суд до уваги не бере, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України заявами по суті в даній категорії справ є позов та відзив.
У зв'язку з тим, що ГУ ПФУ у Вінницькій області не було виконано вимоги ухвали від 06.11.2023 року, судом повторно витребувано докази щодо розгляду заяви позивача від 06.06.2023 року.
23.02.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 30.01.2024 року, ГУ ПФУ у Вінницькій області надало витребувану інформацію.
Ухвалою суду від 02.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Хмельницькій області про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідач 1 своїм правом на надання відзиву на позов не скористався. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що ОСОБА_1 17.11.2022 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 25.11.2022 №024550004642 про відмову у призначенні пенсії. Зі змісту рішення слідує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу, визначеного ст. 26 Закону № 1058 (29 років). У свою чергу, страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 5 днів.
При цьому, за змістом рішення зазначено, що за доданими документами до страхового стажу позивача враховані всі періоди.
У подальшому позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою від 16.01.2023, у якій останній просив надати інформацію щодо врахування до його стажу пільги за роботу в умовах прирівняних до Крайньої півночі та врахування років підприємницької діяльності.
Листом від 09.02.2023 № 1857-638/Д-02/8-0200/23 відповідач 1 повідомив позивача, проте, що йому відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи, а саме 29 років.
Щодо зарахування до стажу періодів трудової діяльності в районах Крайньої півночі в кратному обчисленні зазначено, що у випадках коли особа працювала в зазначених районах починаючи з 01.03.1960 року по 01.01.1991 року, то ці періоди можливо зарахувати до загального стажу роботи в пільговому обчисленні при наявності трудового договору.
Стосовно зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У зв'язку з чим, згідно індивідуальних відомостей та сплату ОСОБА_1 , страхових внесків за період провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування із сплатою в розмірі, меншому, ніж мінімальний страховий платіж, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Враховуючи зазначене, для права на пенсію даний період ведення підприємницької діяльності зараховано до страхового стажу в повному обсязі, тобто рік за рік.
У подальшому позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою від 06.06.2023, в якій просив надати для ознайомлення належним чином завірену копію рішення № 024550004642 від 25.11.2022 та переглянути рішення № 024550004642 від 25.11.2022 та повідомлення від 23.12.2022 та від 09.02.2023 про відмову у призначенні пенсії, а також просить призначити йому пенсію відповідно до поданих документів.
Листом від 27.06.2023 № 11731-9968/Д-02/8-0200/23 ГУ ПФУ у Вінницькій області надало позивачу копію рішення № 024550004642 від 25.11.2022 року про відмову в призначенні пенсії та зазначено, що підстави для перегляду рішення №024550004642 від 25.11.2022 про відмову у призначенні пенсії відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 024550004642 від 25.11.2022 року та бездіяльністю ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо розгляду заяви від 06.06.2023 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у частині зарахування до загального трудового/страхового стажу в півтора кратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців) в період роботи позивача в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-IV відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004 року), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Абзац перший пункту 20 Порядку стосується підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Стосовно спірного періоду з 31.08.1984 по 14.07.1987 трудової діяльності на посаді токаря фрезерувальника Автобази на станції Нова Чара Каларського району Четинської області Управління будівництва «Бамстройпуть» Міністерства транспортного будівництва СРСР (запис № 5-8, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 13.07.1979 року); з 15.07.1987 року по 01.02.1991 року на посаді токаря в авторемонтній майстерні Управління будівництва «Бамстройпуть» Управління Механізації Міністерства транспортного будівництва СРСР «Главбамстрой» на станції Нова Чара Каларського району Четинської області (запис № 9-12, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 13.07.1979 року); з 01.02.1991 року по 21.08.1991 рік на посаді токаря малого підприємства «Надежда» на станції Нова Чара Каларського району Четинської області (запис № 13-14, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 13.07.1979 року) слід зазначити наступне.
Трудова книжка надавалася відповідачу при зверненні позивача і заявою про призначення пенсії за віком. Разом з тим, вказані періоди трудової діяльності зараховані органами Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача в одинарному розмірі.
Отже, спірним у цій справі є питання чи наявні підстави для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу у півтора кратному розмірі на підставі записів трудової книжки.
При вирішенні спору у цій частині належним буде врахувати такі норми матеріального права.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частини перша, друга статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року визначають, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою;
Згідно зі статтею 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 року, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Отже, з огляду на наведене, для обчислення пільгового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 року № 12).
Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах з п'яти до трьох років.
Пунктом третім постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 року № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року та від 29.09.1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 27.07.2022 у справі № 560/755/19, від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.
Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.
Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967 року, Читинська область - райони: Каларський (де працював позивач), Тунгило-Олєкмінський і Тунгокоченський) є місцевістю, прирівняною до районів Крайньої Півночі.
Як зазначено вище, записами трудової книжки позивача підтверджується його робота з 31.08.1984 по 14.07.1987 та з 15.07.1987по 01.01.1991(включно) на посаді токаря на станції Нова Чара Каларського району Четинської. З урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду таких відомостей трудової книжки достатньо для зарахування цього періоду в пільговому обчисленні.
Відтак, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу роботу в районі прирівняному до умов Крайньої Півночі з 31.08.1984 року по 14.07.1987 року та з 15.07.1987 року по 01.01.1991 року (включно) на пільгових умовах, тобто один рік роботи за один рік та шість місяців, суд вважає протиправними.
При цьому суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що позивач працював в районах Крайньої Півночі, доводи пенсійного органу мотивовані лише тим, що позивачем не було надано усіх документів, з наведеного ним переліку, для підтвердження роботи в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення страхового стажу, що, однак, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду у пільговому обчисленні, враховуючи відомості з трудової книжки позивача.
Що стосується обчислення страхового стажу за роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 року, то Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено пільг при його обчисленні.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду від 07.08.1996 року № 10-3). Положення Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 року лише надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік та шість місяців) стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №676/7065/14-а, від 30.05.2019 у справі №348/2974/14-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а, від 19.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, від 08.07.2021 у справі №459/2778/16-а.
Тобто, в частині зарахування стажу з 02.01.1991 по 21.08.1991на посаді токаря малого підприємства «Надежда» на станції Нова Чара Каларського району Четинської області, з урахуванням кратності один рік за один рік та шість місяців, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у частині зарахування до страхового стажу у повному обсязі періоду роботи з 16.03.2004 по 01.06.2005 на посаді інженера заготівельника сільськогосподарської техніки селянського (фермерського) господарства «Родничек» с. Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, суд зазначає наступне.
Знову ж таки, суд наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Із системного аналізу наведених вище положень законодавства можна зробити висновок, що документами, які підтверджують наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка та/або інші документи (документи, що видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників тощо).
Судом встановлено, що згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 заповненої 21.09.2001 року, позивач у період з 16.03.2004 по 01.06.2005 працював інженером заготівельником сільськогосподарської техніки селянського (фермерського) господарства «Родничек», та за вказаний період набув трудовий стаж у розмірі 1 рік 2 місяці 16 днів. Вказані відомості також підтверджуються даними довідки СФГ «Родничок» про заробітну плату № 110 від 14.09.2023, і даними індивідуальних відомостей зарахованої особи ПФУ.
Водночас, рішення не містить висновків щодо зарахування/не зарахування періоду роботи з 16.03.2004 по 01.06.2005. Лише зі змісту розрахунку стажу роботи позивача номер ПС: 024550004642, стає зрозумілим, що період роботи з 16.03.2004 по 01.06.2005 зараховано частково, а саме: 0 років 7 місяців 8 днів.
В такому випадку, досліджуючи трудову книжку позивача, судом встановлено, що така містить необхідні дані, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 , інженером заготівельником сільськогосподарської техніки селянського (фермерського) господарства «Родничек» за оскаржуваний період. Більше того, уточнюючою довідкою підтверджено нарахування позивачу за вказаний період роботи заробітної плати.
Тому, оскільки не встановлено протилежного та стосовно вказаного періоду роботи позивача, ані відповідач 1, ані відповідач 2 не надав жодних пояснень, суд вважає за належне зарахувати період роботи ОСОБА_1 , з 16.03.2004 по 01.06.2005 у повному обсязі. А відтак, дана позовна вимога підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у частині зарахування до страхового стажу у повному обсязі періодів здійснення ОСОБА_1 , підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.11.2005 по 31.12.2010, суд вказує наступне.
Як вже зазначалось Порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону України № 1058.
Розділом XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (п. 3.1) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01.05.1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,
- з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
- з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Згідно п. 2 Указу Президента від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який був чинний до 01.01.2012 р.) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19.10.2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» (із змінами відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року) затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).
Згідно п. 1.3 Інструкції страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 2.1.3 Інструкції, страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), а згідно п. 2.2.3 застрахованими особами є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Відповідно до п. 3.1.5 Інструкції (в редакції на січень квітень 2005 року спірний період) страхувальники, зазначені в підпунктах 2.1.1 (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності), 2.1.3, 2.1.4, пункту 2.1 цієї Інструкції, для реєстрації в органах Пенсійного фонду України подають: заяву за формою згідно з додатком 1; заяву за формою згідно з додатком 1а; завірені копії таких документів: свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (якщо така реєстрація передбачена законодавством); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; трудового договору з найманим працівником; цивільно-правового договору з особою, за яку сплачуються внески.
В пункті 3.1.6. Інструкції зазначено, що страхувальники з дня їх реєстрації в органах Пенсійного фонду України набувають статусу платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 4.3. Інструкції фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, установленому відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 5.3.4. Інструкції страхові внески платниками, визначеними підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 цієї Інструкції), до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_1 , зареєстрований з 31.10.2002 року, як фізична особа-підприємець.
З довідки ДПІ у Шаргородському районі від 14.02.2012 року № 453/10/19, встановлено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої ставки фіксованого розміру прибуткового податку, сплачував фіксовану плату прибуткового податку:
за 2005 рік здійснював підприємницьку діяльність за умовами спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, сплатив єдиний податок в загальному розмірі 100 грн;
за 2006 рік сплатив єдиний податок у загальному розмірі 253 грн;
за 2007рік сплатив єдиний податок у загальному розмірі 650 грн;
за 2008 рік сплатив єдиний податок у загальному розмірі 520 грн;
за 2009 рік сплатив єдиний податок у загальному розмірі 640 грн;
Також сплата єдиного податку підтверджується даними звітів суб'єкта малого підприємництва фізичної-особи платника податку за 3 та 4 квартали 2009 року та за 1-4 квартали 2010 року, квитанціями та частково даними ПФУ (форма РС-право № ПС: 024550004642 від 18.11.2022 року).
Водночас, за змістом оскаржуваного рішення відповідачем не зазначено мотивів з яких до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоду здійснення ним підприємницької діяльності, що свідчить про необґрунтованість та не вмотивованість рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 25.11.2022 №024550004642.
При цьому, лист пенсійного органу, надісланий позивачу у відповідь на заяву від 16.01.2023 містить лише інформацію про сплату ОСОБА_1 страхових внесків у розмірі меншому, ніж мінімальний страховий платіж, за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. Водночас, такий лист не може бути взятий судом до уваги, оскільки в останньому ГУ ПФУ у Вінницькій області фактично наводить обставини, які не були покладені ГУ ПФУ в Хмельницькій області в основу рішення про відмову у призначенні пенсії.
У свою чергу, відповідач за змістом відзиву на позовну заяву зазначив лише про відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про сплату позивачем страхових внесків.
Водночас ГУ ПФУ в Хмельницькій області не спростовано докази, надані позивачем, що підтверджують сплату ОСОБА_1 страхових внесків протягом 2005-2010 років, зокрема відомостей довідки Державної податкової інспекції у Шаргородському районі від 14.02.2012 №453/10/19, звітів суб'єкта малого підприємництва фізичної-особи платника податку за 3 та 4 квартали 2009 року та за 1-4 квартали 2010 року, квитанцій від 01.12.2009 №К7/1/5, від 13.05.2010 №К7/D/10, від 22.02.2010 №К7/М/12, від 05.10.2010 №К7/5/13, від 16.09.2010 №К7/G/25.
Таким чином, стороною відповідача не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчили б про те, що позивач за період з 01.11.2005 по 31.12.2010 не проводив сплату страхових внесків.
Отже, суд дійшов висновку пр наявність достатніх підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.11.2005 по 31.12.2010.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зобов'язального характеру шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.03.2004 по 01.06.2005, період здійснення підприємницької діяльності з 01.11.2005 по 31.12.2010, а також періоди роботи в місцевості прирівняній до Крайньої Півночі, в півтора кратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один і шість місяців), а саме періоди: з 31.08.1984 по 14.07.1987, з 15.07.1987 по 01.01.1991 та повторно розглянути заяву позивача від 17.11.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Щодо вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при розгляді заяви ОСОБА_1 , від 06.06.2023, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 , в заяві від 06.06.2023 року поданій на адресу ГУ ПФУ у Вінницькій області, просить надати для ознайомлення належним чином завірену копію рішення № 024550004642 від 25.11.2022 року та повідомлення від 23.12.2022 року та від 09.02.2023 року про відмову у призначенні пенсії, а також просить переглянути рішення № 024550004642 від 25.11.2022 року та призначити пенсію відповідно до поданих документів.
В свою чергу ГУ ПФУ у Вінницькій області за результатом розгляду заяви направило лист від 27.06.2023 № 11731-9968/Д-02/8-0200/23, яким повідомило, що надсилає позивачу оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії та зазначило, що вказане рішення прийнято у строки визначенні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому підстави для його перегляду відсутні.
Зі змісту заяви позивача від 06.06.2023 вбачається, що останній фактично не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 024550004642 від 25.11.2022 та листом від 09.02.2023, у якому фактично наведено роз'яснення щодо періодів трудової діяльності позивача, які не зараховані до його страхового стажу відповідно до вищезазначеного рішення.
Суд зазначає, що у разі, якщо особа вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, особа має право оскаржити таке рішення: у органі Пенсійного фонду України вищого рівня відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6 (далі - Порядок №18-6); у судовому порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку №18-6 скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
Відтак, у разі не згоди з рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 024550004642 від 25.11.2022 позивач має право його оскаржити до вищестоящого пенсійного органу, яким у даному випадку є Пенсійний фонд України, а не ГУ ПФУ у Вінницькій області.
З огляду на те, що ГУ ПФУ у Вінницькій області у відповідь на заяву позивача надано витребувані документи та в частині вимог позивача щодо перегляду рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області зазначено про відсутність підстав для перегляду такого рішення, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що ГУ ПФУ у Вінницькій області допущено протиправну бездіяльність.
Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн., солідарно.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 024550004642 від 25.11.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.03.2004 по 01.06.2005, період здійснення підприємницької діяльності з 01.11.2005 по 31.12.2010, а також періоди роботи в місцевості прирівняній до Крайньої Півночі, в півтора кратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один і шість місяців), а саме періоди: з 31.08.1984 по 14.07.1987, з 15.07.1987 по 01.01.1991 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький , 29000, код ЄДРПОУ 21318350).
Рішення суду сформовано: 03.04.2024.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна