м. Вінниця
03 квітня 2024 р. Справа № 120/18366/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
При цьому, як зазначає представник ОСОБА_1 далі, мати позивача ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та допомоги внаслідок невиліковного захворювання.
З метою здійснення постійного догляду за матір'ю та позивач 01 серпня 2023 року через свого представника адвоката Скалецького О.О. подав на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 3 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
До такого рапорту позивачем долучено нотаріально засвідчені копії всіх документів, яких на його думку, достатньо для прийняття рішення про його звільнення з військової служби.
При цьому рапорт та згадувані вище документи було надіслано поштовим відправленням № 2220001155587 з описом-вкладенням та, як підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, поштове відправлення вручено відповідачу 04 серпня 2023 року.
Згодом представником позивача на адресу військової частини НОМЕР_1 скеровано адвокатський запит з проханням повідомити про результати розгляду рапорту позивача, на що відповідач листом від 16 жовтня 2023 року повідомив про те, що рапорт про звільнення подано з порушенням пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, оскільки такий рапорт подано не по команді (тобто не до безпосереднього командира).
На думку представника позивача, оскільки відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду рапорту його довірителя, тому слід визнати протиправною таку бездіяльність та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до абзацу 3 підпункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Ухвалою від 13 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково та витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію рішення, що прийняте за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01 серпня 2023 року про звільнення з військової служби (за наявності такого рішення).
03 січня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 01 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Проте, як зазначає представник відповідача, такий рапорт ОСОБА_1 було подано безпосередньо командиру військової частини НОМЕР_1 , а не в порядку підпорядкування, чим порушено вимоги чинного законодавства.
За таких обставин, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
10 січня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача додатково наводить аргументи щодо задоволення позовних вимог. Така окрім іншого обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у законний спосіб звернувся до військової частини із рапортом про звільнення з військової служби. При цьому станом на 01 серпня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у місті Дніпро, а тому об'єктивно не мав можливості подати рапорт безпосередньому командиру. Відтак представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17 листопада 2023 року № 10281.
01 серпня 2023 року позивачем на адресу військової частини НОМЕР_1 надіслано рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі абзацу 3 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". До такого рапорту долучено документи згідно з переліком.
У зв'язку із тривалим нерозглядом рапорту від 01 серпня 2023 року представник позивача - адвокат Скалецький О.О. у вересні 2023 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому просив повідомити про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 .
Листом від 05 жовтня 2023 року вих. № 1619/157/6352 у відповідь на адвокатський запит військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Скориставшись своїм правом, позивач подав до командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абзацу 3 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю.
Такий рапорт надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 04 серпня 2023 року, що не заперечується відповідачем.
Водночас спір між сторонами виник щодо неналежного розгляду вказаного рапорту, оскільки, на переконання представника позивача, відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 не може вважатись належним розглядом такого рапорту за відсутності вмотивованої відповіді та відповідного управлінського рішення про відмову або задоволення рапорту позивача.
Натомість відповідач у відзиві стверджує, що позивач подавав рапорт не до своїх безпосередніх командирів, а безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , а відтак позивачем порушено процедуру звернення із службових та особистих питань серед військовослужбовців відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
З приводу таких аргументів сторін суд зауважує наступне.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд звертає увагу на те, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення).
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170 (далі - Інструкція № 170; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з пунктом 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до абзацу 13 пункту 14.10 ХІV Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відтак військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених в Законі № 2232-XII.
Разом із тим варто зауважити, що рапорт передбачає собою вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим зверненням військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735 (далі - Інструкція № 735).
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
З системного аналізу вказаних приписів слід дійти висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, які мають бути прийняті в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні. При цьому, якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Факт отримання відповідачем рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби є беззаперечним.
Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що поданий ОСОБА_1 рапорт був розглянутий відповідно до вимог Положення та Інструкції № 170 та за наслідками розгляду такого прийнято відповідне управлінське рішення про його задоволення або про відмову у його задоволенні.
При цьому лист військової частини НОМЕР_1 від 05 жовтня 2023 року вих. № 1619/157/6352 у відповідь на адвокатський запит представника позивача не може бути розцінений як результат розгляду рапорту ОСОБА_1 , адже, по-перше, такий лист надано на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , а не на рапорт позивача, а по-друге, такий лист не відповідає ознакам управлінського рішення та не вирішує порушених військовослужбовцем питань.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, за встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не прийнято мотивованого рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.
Відтак доводи представника позивача, наведені ним у позові, про неприйняття відповідачем рішення за результатами розгляду рапорту позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду.
Поряд з цим суд відхиляє аргументи відповідача про те, що ОСОБА_1 порушено процедуру звернення із службових та особистих питань серед військовослужбовців відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки рапорт був адресований не прямому командиру, а командиру військової частини, адже наведені вище положення чинного законодавства, що регулюють порядок та процедуру звільнення з військової служби, не місять норм, які б наділяли відповідача правом ігнорувати розгляд рапортів військовослужбовців та не здійснювати розгляд таких навіть за умови звернення до командира відповідної військової частини, а не безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Суд зауважує, що під час воєнного стану подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому начальнику хоча і є недотриманням приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 233 Положення, однак не може бути підставою для його нерозгляду.
Разом із тим представник позивача у поданому позові просить суд зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до абзацу 3 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас в ході судового розгляду встановлено, що рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби по суті розглянутий не був, а тому суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо наявності підстав для звільнення позивача з військової служби без попереднього розгляду такого питання військовою частиною, адже такі повноваження належать до виключної компетенції посадових осіб військової частини НОМЕР_1 .
Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильній дій (бездіяльності) посадових осіб військової частини в контексті застосування правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
В цьому контексті варто нагадати про завдання адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи, слід зазначити, що належним способом захисту прав позивача буде задоволення позову у спосіб зобов'язання військову частину розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду, висловлених у цьому судовому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 30 листопада 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на користь позивача слід стягнути 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1073,60 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 01 серпня 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 01 серпня 2023 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 )
Повний текст рішення суду складено 03.04.2024
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович