Справа № 753/17483/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2835/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
25 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_6
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його на ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 строком на 60 днів, а саме до 26 березня 2024 року включно.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з метою забезпечення покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого указано на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник указав про те, що клопотання прокурора не містить обґрунтування жодного з ризиків та викладу обставин, на підставі яких він дійшов висновку про їх наявність. Так, захисник вказав про те, що сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не може бути достатньою підставою для тримання особи під вартою. Щодо ризику втечі зазначив, що ОСОБА_8 тривалий час перебуває під вартою та ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшились. Крім того, захисник вказав про відсутність ризику впливу на учасників кримінального провадження чи спотворювання доказів, оскільки досудове розслідування закінчене, обвинувальний акт скерований до суду, а жодних заяв про незаконний вплив з боку ОСОБА_8 на учасників кримінального провадження не надходило. На думку захисника, вищезазначене свідчить про те, що існування інших ризиків, на які посилається сторона обвинувачення є необґрунтованим. Також захисник вказав на те, що ОСОБА_8 є громадянином України, зареєстрований в Україні, проживає в м. Києві, не перебуває на обліках у лікаря психіатра чи нарколога, є військовослужбовцем, раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності. Відтак, просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, не пов'язаний з позбавленням свободи, а саме домашній арешт з забороною залишати житло за місцем реєстрації та проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з забороною залишати житло цілодобово.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника обвинуваченого, який подану апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити; прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Наявність вказаного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці цього ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, поставлені у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини вчинення поставленого у вину обвинуваченому ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також та обставина, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем, отже має спеціальні знання та навички, дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Наведене у своїй сукупності указує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що указує на наявність підстав для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Посилання захисника в судовому засіданні на дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, зареєстрований в Україні, проживає в м. Києві, не перебуває на обліках у лікаря психіатра чи нарколога, є військовослужбовцем, раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, у зв'язку із чим є можливим застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, на думку колегії суддів, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність вказаних даних не може саме по собі свідчити про наявність таких обставин, які зможуть усунути існуючі ризики.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних заходів, то на думку колегії суддів у цьому питанні, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, а враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисний тяжкий злочин, який спричинив загибель людини, рішення суду першої інстанції про не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави є обґрунтованим в силу положень п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 , у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4