Провадження № 11-кп/824/766/2024 Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 135 КК України
ЄУН: 752/10146/19 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
6 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12018100000000606 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, що має повну базову середню освіту, одруженого, працюючого у сфері надання медичних послуг нетрадиційної медицини, маючий на утриманні 4 малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, та виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим зазначених кримінальних правопорушень.
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурорів ОСОБА_8
ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_6
Згідно з пред'явленим обвинуваченням, 25 червня 2018 року приблизно о 02 год. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «CHRYSLER» моделі «VOYAGER» номерний знак НОМЕР_1 зеленого кольору, рухався по сухому чистому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини проспекту Академіка Глушкова зі сторони с. Чабани Київської області у напрямку Одеської площі у м. Києві.
Порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3. б), 12.9 б) та 12.3. Правил дорожнього руху, ОСОБА_6 , рухаючись по вищевказаній проїзній частині у крайній лівій слузі зі швидкістю, яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці у 50 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, і при виникненні небезпеки для руху, чим для нього був лежачий на проїзній частині пішохід ОСОБА_11 , якого він об'єктивно спроможний був виявити, завчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля або безпечного об'їзду пішохода, продовжував рух, внаслідок чого навпроти будівлі № 69 по пр-ту Ак. Глушкова , а саме навпроти АЗС «WOG» в м. Києві скоїв наїзд на останнього, в результаті чого ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: руйнування голови з викидом назовні головного мозку; множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври та міжреберних проміжків; багато уламкові переломи правої та лівої лопаток; багато уламкові двосторонні переломи кісток таза; переломи остистих відростків 7-12 грудних хребців та 1-5 поперекових хребців; багато уламковий перелом правої плечової кістки; переломи лівої плечової та ліктьової кісток; багато уламковий перелом великогомілкової та малогомілкової кісток зліва; переломи стегнової кістки та великогомілкової кістки справа; множинні розриви: легенів, печінки, селезінки, нирок, множинні розмізчення м'яких тканин та м'язів на рівні живота праворуч, на рівні нижніх кінцівок; крововиливи під плеврою та коренів легень, в ділянках фіксації внутрішніх органів (ознаки струсу тіла); крововиливи на поверхні серця; гемоторакс 600 мл, рідка кров в черевній порожнині; недокрів'я внутрішніх органів; множинні забійні рани, садна, синці на голові, тулубі, верхніх та нижніх кінцівках.
Ушкодження, спричинені ОСОБА_11 , мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті. Смерть ОСОБА_11 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, відразу після утворення тілесних ушкоджень в процесі виникнення автотравмами.
Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.9 підпункт «б» та 12.3 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
За викладених обставин ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Окрім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 після вчинення 25 червня 2018 року о 02 год. наїзду керованим ним автомобілем «Крайслер» на пішохода ОСОБА_11 , який лежав поперек лівої смуги на проїзній частині пр-ту Ак. Глушкова, навпроти будівлі № 69 АЗС «WOG» по пр-ту Ак. Глушкова в м. Києві , зник з місця пригоди, завідомо залишивши без допомоги пішохода ОСОБА_11 , який перебував в небезпечному для життя стані.
Тобто, ОСОБА_6 відповідно до обвинувального акта обвинувачується в завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати їй допомогу, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.
Визнаючи ОСОБА_6 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдовуючи його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, суд у вироку вказав, що представленими стороною обвинувачення доказами не доведено того, що ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин.
Цим же вироком вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що, на переконання апелянта, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, доводиться представленими стороною обвинувачення доказами, а саме:
- протоколом огляду місця ДТП, відповідно до якого слідова інформація наявна в крайній лівій смузі, тобто, в смузі, по якій згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , рухався автомобіль марки «Крайслер». Зокрема, в крайній лівій смузі виявлена слідова інформація, яка не могла бути переміщена під впливом руху інших транспортних засобів, повітря, або людиною, а саме: речовина бурого кольору (кров), речовина біологічного походження, і могла утворитися лише при наїзді на пішохода, який перебував безпосередньо в крайній лівій смузі;
- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_6 не підходив до тіла ОСОБА_11 , не впевнився в його стані, не викликав медичну допомогу, не забрав тіло з проїзної частини (з метою недопущення повторного переїзду), хоча мав можливість це зробити, однак сів за кермо свого автомобіля та покинув місце ДТП;
- даними слідчого експерименту, який було проведено на тій самій ділянці дороги, у темну пору доби, при відповідному освітленні, «пішохід» був одягнений аналогічно одягу пішохода ОСОБА_11 , для участі був застосований автомобіль моделі «седан», з аналогічним світлом фар та аналогічним характеристиками. Відсутність на слідчому експерименті автомобіля «Фура», який рухався попутно у середній смузі паралельно з автомобілем марки «Крайслер» та своїм світлом фар лише покращував видимість пішохода на проїзній частині, свідчить лише про те, що встановлення конкретної видимості пішохода проводилось за гірших умов, ніж були на момент ДТП, що, як наслідок, не погіршувало становище ОСОБА_6 , а, навпаки, покращувало його.
Прокурор зазначив, що слідчий експеримент проводився з метою встановлення конкретної видимості пішохода з робочого місця водія і відстань, на якій можливо виявити пішохода, співпадає з моментом, коли водію необхідно було застосувати дії, направлені на уникнення ДТП, тобто, з моментом виникнення небезпеки для руху. Конкретну видимість пішохода слідчим було встановлено за участю двох понятих, які були присутні під час проведення слідчої дії. Саме з їхніх показань була встановлена конкретна видимість пішоходів. На переконання апелянта, свідок ОСОБА_12 вказав лише загальні параметри дорожніх, світлових та погодних умов, розташування автомобіля на проїзній частині та положення манекену, який імітував тіло пішохода ОСОБА_11 .
Що стосується невірного, на думку суду, визначення ОСОБА_11 як «пішохода», то прокурор вказує, що в даному випадку до моменту, коли ОСОБА_11 ліг на проїзну частину, він був безпосередньо пішоходом, який перетинав проїзну частину та дійшов до місця наїзду. Намір ОСОБА_11 та його подальші дії невідомі ані стороні захисту, ані стороні обвинувачення, а тому сторона обвинувачення керується лише об'єктивними фактами. Отже водій, з моменту виявлення перешкоди для руху (ким в тому числі може бути й пішохід), повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. При намірі ОСОБА_11 вчинити самогубство через ДТП вимагало від водія ОСОБА_6 вищезазначених дій.
Не погоджується прокурор і з тим, що суд першої інстанції визнав недопустимим доказом висновок автотехнічної експертизи, оскільки вихідні дані були отримані з показань свідка - ОСОБА_6 , який надалі був визнаний підозрюваним. Проте, як зауважує прокурор, згідно п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК України, свідок має право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню, а по-друге, будучи ознайомленим з правами свідка, ОСОБА_6 добровільно надав показання щодо швидкості руху керованого ним автомобіля.
Апелянт акцентує увагу на тому, що під час виконання судової автотехнічної експертизи проведено розрахунки зупинного шляху при швидкості руху автомобіля 70-80 км/год. (згідно з показаннями ОСОБА_6 ), однак, експерт зазначив, що з проведеного дослідження слідує, що водій автомобіля «Chrysler Voyager» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_6 з моменту об'єктивно можливого виявлення перешкоди в своїй смузі руху при швидкості руху (70.. .80), км/год. мав технічну можливість уникнути наїзду на перешкоду у вигляді лежачого пішохода ОСОБА_11 , як шляхом застосування екстреного гальмування, так і шляхом безпечного об'їзду перешкоди, тому при максимально дозволеній швидкості руху в населених пунктах 50 км/год. висновки стосовно наявності у водія ОСОБА_6 технічної можливості уникнути наїзду на перешкоду будуть ще більш категоричними. За висновками експерта в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Chrysler Voyager» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_6 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам пункту у 12.9.(б) ПДР України, які не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, а причиною виникнення ДТП є невідповідність водія ОСОБА_6 вимогам п. 12.3 цих Правил. Тому, навіть не приймаючи до уваги показання водія ОСОБА_6 в частині швидкісного режиму 70-80 км,/год., ґрунтуючись виключно на швидкості 50 км/год., яка максимально дозволена на даній ділянці дороги, водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на ОСОБА_11 . А тому, як зазначає прокурор, враховуючи, що зупинний шлях автомобіля при русі зі швидкістю 50 км/год. значно менший ніж при русі 70-80 км/год., про що експерт виклав у своєму висновку, не можна вважати висновки автотехнічної експертизи недопустимим доказом, посилаючись лише на той факт, що розрахунки проведено з урахуванням показань ОСОБА_6 .
Крім того, як зазначає прокурор, поза увагою суду залишились беззаперечні факти, як-то:
-свідок ОСОБА_12 в жодних показаннях не надав свідчень про наявність іншого транспортного засобу, який рухався в крайній лівій смузі та здійснював наїзд (переїзд) на тіло ОСОБА_11 , крім автомобіля марки «Крайслер»;
- тіло ОСОБА_11 перебувало лише на 0,1 метр в середній смузі, вся верхня частина тулуба та голова перебували в смузі руху автомобіля «Крайслер»;
- вся слідова інформація, у тому числі сліди біологічного походження, кров, чоловічий кросівок, шматок драпу, тіло ОСОБА_11 перебувають в смузі руху автомобіля «Крайслер»;
- згідно з висновком судово-медичної експертизи єдині ушкодження, які виявлені на нижній кінцівках трупа ОСОБА_11 , це - множинні забійні рани, садна та синці на нижніх кінцівках (які саме і перебували в смузі руху «Фури»). При цьому експертом зроблений висновок, що множинні переломи кісток скелету з ушкодженнями внутрішніх органів визнані такими, що мають ознаки тілесних ушкоджень (небезпечних для життя), і визнані такими, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, яка настала відразу після утворення тілесних ушкоджень (множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів) в процесі виникнення автотравми. Тобто причиною смерті стало саме отримання тілесних ушкоджень у верхній частині тулубу, яка і перебувала в смузі руху автомобіля марки «Крайслер».
Вищенаведене свідчить про неправильну оцінку доказів у справі за визначеними у ст. 94 КПК України критеріями, що, на переконання прокурора, призвело до необґрунтованого висновку суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг на вирок суду першої інстанції не надійшло.
Потерпілий, повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
З огляду на позицію учасників апеляційного розгляду, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та за клопотанням сторін повторно докази у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Так, згідно з вимогами ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Частина 2 статті 17 КПК передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Поза розумним сумнівом мають бути доведені всі елементи, які є важливими для правової кваліфікації діяння, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України.
Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред'явленому обвинуваченні.
Обов'язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може ігнорувати обставин, які встановлені під час судового розгляду, лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Встановлення в судовому розгляді таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з положеннями ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
- вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
- кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
- в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1, 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з принципом безпосередності дослідження показань, речей та документів, закріпленого ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно.
Згідно зі ст.. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Згідно ст.. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до положень ст. 91, 92 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК випадках, - на потерпілого. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Отже, сторона обвинувачення повинна була довести, що ОСОБА_6 вчиняв інкриміновані йому дії.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинуваченого, свідків, забезпечивши сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом.
Так, в суді першої інстанції обвинувачений вину у пред'явлених обвинуваченнях не визнав та показав, що дійсно 25 червня 2018 року приблизно о 1 год. керував транспортним засобом «Крайслер», у якому перебувала його дружина та троє дітей, які спали. Він виїхав з м. Біла Церква та в'їхав у м. Київ, рухаючись у крайній лівій смузі у бік Одеської площі зі швидкістю 70 км/год. Праворуч від нього дещо попереду у середній смузі рухалася фура. Трафік був нещільним, але жвавим. Дорога була добре освітлена. Попереду побачив велику пляму на дорозі, та, коли зрозумів, що вона випирає над дорогою, різко перестроївся праворуч, не гальмуючи, та зупинився на узбіччі. У ліве бокове вікно побачив на дорозі людину у чорному одязі. Вибіг з дружиною з машини та побіг у зворотному напрямку. Побачив, що людина лежала на проїзній частині головою до відбійника. Він намагався підійти до нього, але чоловіки, які перебували поруч з будівлею шиномантажу, не пустили його та сказали, що вже викликали поліцію. Їм назустріч підійшли три чоловіки та розповіли, що вони декілька разів стягували чоловіка з дороги, поїхали в бік Одеської площі, але побачили, що той чоловік повернувся, ліг на дорогу та його переїхав автомобіль, тому вони повернулись. Ті чоловіки почали стверджували, що бачили, як його автомобіль переїхав чоловіка, та вказали на його автомобіль, як на той, який це здійснив. Але при цьому вони називали інший колір автомобіля, ніж той, який був на його автомобілі. Він категорично заперечував свою причетність до ДТП. Діти у машині почали прокидатися та плакати, тому він прийняв рішення їхати та повідомив про це чоловікам. Його вмовляли залишитися. Один з чоловіків підійшов до його автомобіля, оглянув його, нічого не виявив та записав номерний знак. Коли вони від'їжджали з місця ДТП, назустріч їхав автомобіль швидкої допомоги. Зазначає, що не бачив наїзд фури, яка рухалася праворуч від нього, на пляму (тіло). Але пригадує, як на фурі загоралися гальмівні ліхтарі. Лише через три місяці до нього звернулися працівники поліції, після чого йому повідомили про підозру у вчинені ДТП. Вважає, що у тому, що сталося, винуваті саме свідки, які не вжили всіх заходів для збереження життя людині, яка намагалася покінчити життя самогубством. Просив його виправдати.
Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Chrysler Voyager» зеленого кольору державний номерний знак НОМЕР_1 його власником є ТОВ «Автокредитплюс» (ас.124 т.1).
З показань обвинуваченого встановлено, що він керував даним автомобілем, маючи свідоцтво про реєстрацію.
Потерпілий ОСОБА_13 , який є батьком загиблого, на судові виклики не з'явився. У телефонному режимі він та його дружина повідомили, про своє небажання брати участь у судовому розгляді. У зв'язку з цим судом ухвалено про проведення судового розгляду за відсутності потерпілого ОСОБА_13 .
На обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_6 сторона обвинувачення послалась на показання свідків та письмові докази у справі.
Так, допитаний в судовому засіданні 23 січня 2020 року свідок ОСОБА_14 показав, що, керуючи автомобілем «Шкода», повертався з м. Одеси. З ним перебували два знайомих - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Рухались на одному автомобілі, мінялись за кермом. Коли в'їхали у м. Київ, рухались на автомобілі у третій смузі руху, зупинились на світлофорі біля заправки та побачили чоловіка, який лежав на проїзній частині дороги, більше на узбіччі, трохи на першій смузі. Вони його побачили метрів за 100-120. Дорога була освітлена. Одна з машин його ледь об'їхала. Він зупинив автомобіль при виїзді з заправки, вони підійшли до чоловіка, запитали, чи погано йому. Чоловік мав милицю та просив його не чіпати. Від чоловіка запах алкоголю не відчувався. Підняли цього чоловіка та відтягли за узбіччя на траву. Чоловік знову пішов на дорогу. Вони його вдруге відтягнули та поклали подалі у кущі, ближче до заправки. Подивились, що він нікуди не йде, сіли в машину: ОСОБА_17 на заднє сидіння, ОСОБА_18 на переднє пасажирське та почав телефонувати до поліції, бо розуміли, що з людиною, щось не те, веде себе неадекватно, лізе на дорогу. Він ( ОСОБА_14 ) сидів на водійському місці та дивився у дзеркало заднього виду. В цей момент він побачив, як чоловік знов вийшов на дорогу, ліг між 2 та 3 смугами, головою до металевого огородження. І в цей момент його збили. Це повинно бути зафіксоване на виклику поліції, бо це відбулось саме у той момент, коли викликали поліцію. До чоловіка наближалися автомобілі, які рухалися паралельно один дному. У другій смузі їхала фура, у третій - зелений «Крайслер». Фура різко взяла правіше, як він пам'ятає, ледь не перевернулась, та трохи не в'їхала в їх авто, а «Крайслер», якому теж нікуди було дітись, збив чоловіка Як він пам'ятає, від цього наїзду тіло перемістилося, ніби, поплило на відстань 10 м. У перші два рази він пам'ятає, що у цього чоловіка був костиль. Коли відбувся наїзд, то удар був глухим. З моменту, коли чоловік вийшов на дорогу, до моменту наїзду, пройшли якісь долі секунди, до 10 секунд. Крайслер від цього місця зупинився через 100-120 метрів. Друг підійшов до машини та сфотографував її, але, він змінив телефон, а тому цього фотознімка немає. Обвинувачений є водієм «Крайслера», який на місці події заперечував, що здійснив наїзд, збив чоловіка. Вони наполягали, що саме ця машина збила. Вони пропонували водію «Крайслера» залишитися, але він сказав, що йому треба їхати та поїхав. У тому автомобілі були діти. До тіла ніхто з них не підходив. Він ( ОСОБА_14 ) розумів, що там труп. Тіло лежало головою до відбійника. Також пам'ятає, як зупинявся червоний «Порше» та інші машини, але вони потім поїхали. Машини, які їхали по дорозі, об'їжджали труп. Він брав участь під час слідчого експерименту та показував на дорозі, де саме лежало тіло, де стояв його автомобіль, з якого він бачив наїзд «Крайслера» на чоловіка. За наслідками слідчого експерименту поліція зупинила тимчасово рух; він показав приблизно місце, де лежав чоловік; манекен він взагалі не чіпав, слідчий поклав манекен головою до відбійника; проводилися відповідні заміри, складалася схема. Вважає, що водій не міг уникнути зіткнення, оскільки праворуч їхала фура.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_19 в судовому засіданні 23 січня 2020 року, зафіксованих на технічному засобі фіксування судового засідання, він разом із знайомими, одним із яких був ОСОБА_20 , 25 червня приблизно півтора роки тому повертались на автомобілі «Шкода Октавія» до м. Києва. Не пригадує, хто був за кермом. Поверталися з м. Одеси. Коли в'їхали до м. Києва, поруч із заправкою «WOG» він побачив, як на дорозі у першій смузі лежала людина. Вони зупинилися, підійшли до чоловіка та відтягнули його з дороги. Питали у нього, для чого він це робить, але той не відповідав на їх запитання. Пам'ятає, що чоловік був у нормальному, але брудному одязі та при ньому була милиця. Коли піднімали чоловіка, пошкоджень на ньому не було. Коли повернулись до автомобіля, чоловік знову повернувся на дорогу. Вони його вдруге відтягли у лісосмугу та сіли в автомобіль. Було 12 годин ночі, дорога, нібито, була нормальна. Коли сідали в автомобіль, він почав дзвонити до поліції та під час розмови, почув, що ОСОБА_14 , який сидів за кермом, сказав «Все». Він ( ОСОБА_22 ) продовжив говорити по телефону з поліцією. Він зрозумів, що чоловіка збив автомобіль. На якій смузі лежав чоловік, він не бачив. До тіла він не підходив. Там то багато автомобілів їхало, то нікого. Одна машина зупинилась, поцікавились, поїхали. Яка машина наїхала на цього чоловіка, він не бачив. Якась машина зупинилась по напрямку руху на відстані приблизно 100-200 метрів. До неї пішов ОСОБА_23 . Коли він також підійшов до того автомобіля, то просив водія залишитися, але той сказав, що поспішає. Там була ще жінка, яка сказала, що діти в автомобілі. Він оглянув бампер того автомобіля, але бампер був старий, нічого він не побачив, але сфотографував його. Машина була старенька, років15 їй. У момент, коли відчув звук удару, як він розуміє наїзд на тіло, також повз них ліворуч проїжджала довга фура. Поліцію чекали хвилин 20. Інших осіб, що могли бути свідком подій, поруч не було. Йому здається, що з мийки та АЗС людей не було. Пригадує, що також зупинялася машина «Порше». Заперечує, що вони від'їжджали з місця подій, зокрема, розверталися через Одеський міст. На питання суду, чи проїжджали повз них інші машини до приїзду працівників поліції, свідок не відповів.
За змістом показань в судовому засіданні 4 лютого 2022 року свідка ОСОБА_26 він із знайомими ОСОБА_27 та ОСОБА_28 повертались на автомобілі з м. Одеси до м. Києва. Він дрімав на задньому сидінні. По пр. Глушкова біля АЗС «Вог» посеред дороги лежав якийсь чоловік. Він ( ОСОБА_29 ) прокинувся від слів, що хтось лежить на дорозі. Він не може сказати, з якої сторони був чоловік на дорозі, освітлення було погане, дуже темно, з правої сторони вогні від заправки. ОСОБА_14 , який був за кермом, завчасно помітив чоловіка на дорозі та різко не гальмував. Здається перший раз чоловік лежав ближче до заправки. Зупинились з правої сторони, а чоловік залишився позаду. Вони з'їхали з дороги, аби не перекривати рух для заїзду на заправку « WOG ». ОСОБА_30 зупинив автомобіль та з ОСОБА_18 вийшли з автомобіля, а він залишився в автомобілі. ОСОБА_18 та ОСОБА_30 відвели чоловіка з дороги на узбіччя (ліс), але чоловік вирвався від них та знов побіг на дорогу. Він бачив, як чоловік махав палкою та кричав, що не хоче жити. Той чоловік був одягнутий у темний одяг. Коли ОСОБА_18 та ОСОБА_30 повернулися, сіли до автомобіля та почали телефонувати до поліції, то вони, напевно, не звернули увагу, той чоловік знову ліг на дорогу, і тільки почули глухий звук. Там чи дві, чи три смуги руху. Точно сказати, де лежав чоловік, не може, мабуть, у перший раз ближче до правої сторони дороги, а потім - ближче до розділової смуги. Одразу після такого звуку повз них проїхала фура у правій крайній смузі. Поруч з ними зупинився автомобіль «Порше Панамера», і проїхав червоний старий мікроавтобус або мінівен «Крайслер», здається. Вийшов водій автомобіля «Порше», запитав, що до чого, а за цим автомобілем зупинився Крайслер (червоного або темно-червоного кольору). Ці машини їхали приблизно в один час. Він сам момент наїзду не бачив. Здається, що ОСОБА_18 казав, що можливо саме водій «Крайслера» здійснив наїзд. ОСОБА_14 та ОСОБА_31 і, як йому здається, водій «Порше» говорили, що збив того чоловіка червоний «Крайслер», що у темноті не побачив його. Якби цей чоловік був ближче до розподільчої лінії, то, можливо, його б помітили. ОСОБА_14 розказав, що говорив водію «Крайслера» залишитись, але той відмовився, сказав, що діти в машині. Хто був за кермом Крайслера, не пам'ятає, оскільки з водієм спілкувався ОСОБА_23 . Він ( ОСОБА_29 ) спілкувався з водієм «Порше», який підійшов до нього. Коли вийшов з машини, то побачив, що тіло чоловіка змістилося вперед від того місця, де лежало вперше, коли вони зупинилися. Від удару тіло змістилося по дорозі ближче до відбійника. Він не пригадує, як саме тіло було розташовано тіло на дорозі, оскільки було темно. Вважає, що ОСОБА_31 вказував на червоній «Крайслер», як на ту машину, яка здійснила наїзд, виходячи з черговості руху машин, які у той момент рухалися по проїзній частині.
На уточнюючи запитання свідок ОСОБА_26 показав, що «Крайслер» був червоного або темно-червоного кольору. Номерні знаки не бачив, лише на фото, коли показували працівникам поліції. Після звуку удару першою проїхала фура. Після фури ніяких звуків, здається, не чули. Після фури були «Порше» та «Крайслер». Як йому здається, першим зупинився «Порше», а потім «Крайслер», але точно, в якій послідовності вони проїхали, не пам'ятає. Біля них стояв Порше, Крайслер десь за 50 метрів від них. В яких смугах їхали ці автомобілі, не пам'ятає. Який рух був позаду них, не бачив, але машин було небагато. Конкретного часу, коли вони почули звук, не пам'ятає, було близько 2 годин ночі. ОСОБА_18 збирався зателефонувати до поліції. Чи був здійснений дзвінок чи ні, він не пам'ятає.
На узбіччі людей не було. Здається, товариші пішли до того чоловіка, але близько не підходили, вже бачили, що він лежить на дорозі. Тіло чоловіка змістилося після того, як він бачив його. До того чоловік був ближче до узбіччя, а, коли вже лежав на дорозі, то був ближче до розподільної полоси на дорозі. Поліція приїхала достатньо швидко. Люди, які були у «Порше», вийшли та намагалися зрозуміти, що там трапилося.
На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень стороною обвинувачення надані письмові докази.
Так, згідно з даними протоколу огляду місця подій, проведеного 25 червня 2018 року у період з 03.00 год. по 04.30 год. за участю слідчих та понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , на проїзній частині проспекту Академіка Глушкова, 69, у м. Києві , яка призначена для руху у двох напрямках, по три смуги у кожному напрямку, в темну пору добу, при міському електричному освітленні, видимість з робочого місця водія з ближнім та дальнім світлом фар - 200 м, поруч з АЗС «WOG» виявлений труп чоловіка, 50-55 років, з повністю деформованою та пошкодженою головою та пошкодженнями по всьому тілу. Автомобіль з місця ДТП зник. Виявлені та вилучені костиль потерпілого, мобільний телефон «Самсунг», два хрестика - дерев'яні.
До протоколу додана схема, на якій позначена дорожня горизонтальна розмітка. Місцерозташування трупу визначено перпендикулярно напрямку руху навпроти будівлі з назвою «Мийка» ногами до відбійника, головою в бік мийки, у крайній лівій смузі на відстані 3 метри від відбійника (позначка 6). У зворотньому напрямку руху у крайній лівій смузі навпроти повороту до АЗС «WOG» на відстані 24,3 м від трупу чоловіка виявлена речовина біологічного походження, яка продовжується на відстань до 4,3 м, шириною 1,8 м (позначка 1), шматок дроту на відстані 2 м від відбійника (позначка 2), костиль на відстані 4,2 м. від відбійника та на відстані 20,4 м від трупу (позначка 3), пляма речовини бурого кольору, яка знаходиться під кутом до відбійника у третій смузі руху, довжиною 4,7 м, початок якої на відстані 3,5 м від відбійника та закінчується на відстані 1 м від відбійника (позначка 4), милиця, яка знаходиться під кутом до проїзної частини, на відстані 4,2 м від відбійника (позначка 3). Фототаблиця до протоколу містить світлини, на яких зафіксований загальний вид проїзної частини пр. Ак. Глушкова та слідової інформації в місті, де сталося ДТП (зокрема, місце розташування частин тіла людини, часток біологічного походження, кров, черевики, милиця та тіло чоловіка, що має видимі тілесні пошкодження) (ас. 53-69 т.1).
Даними протоколу огляду транспортного засобу, складеного 29 вересня 2018 року о 15.30 год., підтверджується, що на СТО, яке розташоване на вул. Київській, 63, у м. Демидів Київської області , за участі спеціаліста - співробітника СТО ОСОБА_34 , власника автомобіля - ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_35 проведений огляд транспортного засобу «Крайслер», за наслідками якого при огляді передньої частини бамперу виявлено пошкодження нижньої частини бампера у вигляді подряпин та відсутність частин лакофарбового покриття та розрив нижньої частини бамперу, бампер має люфт та неповністю закріплений, верхня частина пластикового пістону з лівої частини біля лівої фари під капотом. При огляді нижньої частини бамперу з лівої передньої колісної арки виявлена відсутність частини електричного з'єднання з частиною електропроводки, яка відповідає за роботу лівої протитуманної фари; а саме, відсутність пластикового з'єднання з електричними контактами, які маються ідентичні та в наявності з правої сторони під колісною аркою, тобто, наявність відповідного з'єднання з правої сторони (ас. 70-81 т.1).
Згідно з постановою слідчого від 1 жовтня 2018 року автомобіль «Крайслер Вояжер» держаний номерний знак НОМЕР_1 визнаний речовим доказом (ас. 82 т.1).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року на вказаний автомобіль накладений арешт. (ас. 85-86 т.1).
Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 228/2058 від 30 жовтня 2018 року, проведеної експертом ОСОБА_36 , при судово-медичній експертизі трупа виявлено:
- руйнування голови з викидом назовні головного мозку;
- множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври та міжреберних проміжків;
- багато уламкові переломи правої та лівої лопаток;
- багато уламкові двосторонні переломи кісток таза;
- переломи остистих відростків 7-12 грудних хребців та 1-5 поперекових хребців;
- багато уламковий перелом правої плечової кістки;
- переломи лівої плечової та ліктьової кісток;
- багато уламковий перелом великогомілкової та малогомілкової кісток зліва;
- переломи стегнової кістки та великогомілкової кістки справа;
- множинні розриви: легенів, печінки, селезінки, нирок,
- множинні розмізчення м'яких тканин та м'язів на рівні живота праворуч, на рівні нижніх кінцівок;
- крововиливи під плеврою та коренів легень, в ділянках фіксації внутрішніх органів (ознаки струсу тіла); крововиливи на поверхні серця; гемоторакс 600 мл, рідка кров в черевній порожнині; недокрів'я внутрішніх органів;
- множинні забійні рани, садна, синці на голові, тулубі, верхніх та нижніх кінцівках.
Множинні переломи кіток скелету з ушкодженнями внутрішніх органів мають ознаки тілесних ушкоджень (небезпечних для життя) і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть настала відразу після утворення тілесних ушкоджень в процесі виникнення автотравми.
Характер та морфологічні особливості всіх ушкоджень, їх розташування, вказують на те, що всі вони виникли від дії тупих предметів при автомобільній травмі - зіткнення автомобіля з пішоходом.
Масивність травми не дає можливості висловитись про автомобіль (легковий, вантажний), яким були спричинені ушкодження, а також про первинний контакт з автомобілем та положення потерпілого в момент зіткнення. Маються сліди переїзду колеса (коліс) через тіло потерпілого.
Усі виявленні ушкодження в наслідок дорожньо-транспортної травми могли утворитися при обставинах, вказаних в ухвалі суду
Згідно з судово-токсикологічним дослідженням в крові від трупа невідомого чоловіка знайдено етиловий спирт в концентрації - 2.93‰, що при житті може відповідати сильному алкогольному сп'янінню (ас. 109-116 т.1).
Відповідно до показань експерта ОСОБА_37 , допитаного в судовому засіданні 9 листопада 2020 року за клопотанням сторони захисту, зіткнення, про яке він робить висновок в експертизі, не свідчить, що померлий стояв, оскільки він також міг і лежати, і сидіти. На його думку, це не має значення. Переїзд - це масивна травма, на що вказують масивні ушкодження, які були виявлені на трупі. Зокрема, на трупі також містилися сліди переїзду на нижніх кінцівках. Він не розділяв ушкодження, вважаючи їх масивною травмою. Він є лікарем-експертом та не є криміналістом, тому не міг визначити, який конкретно був механізм травм. Удар головою об асфальт чи транспорт явно був. Виявленні у потерпілого пошкодження, на його думку, також могли виникнути в наслідок зіткнення транспортного засобу і чоловіком, який був у положенні стоячи та який від удару упав і отримав пошкодження в результаті перекочування тіла під автомобілем, який його збив. За його дослідженнями не було встановлено, що потерпілий був збитий саме автомобілем «Крайслер», тому не виключається, що він міг бути збитим будь-яким іншим автомобілем. Свій висновок № 228/2058 від 30 жовтня 2018 року підтримує у повному обсязі.
За змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 5 березня 2019 року свідок ОСОБА_12 у присутності понятих показав місце, де він зупинив автомобіль, яким керував 25 червня 2018 року по пр. Ак. Глушкова у м. Києві зі сторони с. Чабани в напрямку Одеської площі. Під'їжджаючи до буд. 69 по пр. Глушкова, а саме АЗС «WOG», побачив, що на проїзній частині лежить чоловік. Це місце позначено на схемі напроти будівлі «Мийка». Потім свідок показав, як двічі із знайомими витягав чоловіка з проїзної частини дороги. Після цього, перебуваючи за кермом, через відкрите водійське скло побачив, як чоловік знов вийшов на дорогу та ліг у крайню ліву смугу головою у напрямку до відбійника перпендикулярно проїзної частини. На пропозицією слідчого свідок ОСОБА_12 розташував манекен чоловіка у темному одязі у місті, де відбувся переїзд тіла, що було зафіксовано на світлинах та схемі, доданих до протоколу, а саме: на відстані 1,6 м від відбійника, що поділяє напрямок руху, головою до нього та ногами до узбіччя. У такому положенні зафіксовано, що відстань до металевого стовпа на в'їзд до АЗС «WOG» складає 10 метрів. Після відповідного розташування манекену на дорозі з використанням автомобіля «Міцубісі Лансер», який поставлений у ліву крайню смугу, встановлено, що видимість лежачого пішохода з робочого місця водія, який рухався у крайній лівій смузі, при освітленні та обстановці, яка відповідає ДТП, експериментальним шляхом було встановлено, що силует темного кольору, який сильно відрізняється від дороги, видно з робочого місця водія на відстані 105 метрів, а на відстані «щонайменше 70 м», чітко видно, що це тіло людини.
При цьому свідок вказав, що наїзд на чоловіка відбувся через 20-30 сек. з моменту, коли чоловік ліг; що вантажний автомобіль рухався у правій крайній смузі, а автомобіль «Крайслер» - у третій смузі руху (ас. 90-93 т. 1).
Згідно з даними, зафіксованими у висновку Київського НДЕКЦ МВС України від 16 квітня 2019 року за № 12-1/750, експерт ОСОБА_38 під час проведення дослідження використовувала вихідні дані, які були зазначені у постанові слідчого про внесення додаткових даних до раніше призначеної судової автотехнічної експертизи: технічно справний автомобіль «Крайслер» рухався у крайній лівій смузі зі швидкістю 70-80 км/год. та здійснив наїзд передньою частиною на лежачого у крайній лівій смузі пішохода. Моментом виникнення небезпеки для водія «Крайслера» визначено 70 метрів з моменту можливого виявлення з робочого місця водія повноцінний нерухомий силует тіла людини. Видимість з робочого місця водія (згідно з даними протоколу ОМП та показань свідків і водія) визначена у 150-300 м, завантаження автомобіля 4 пасажири (3 дітей та один дорослий), дозволена швидкість руху складає 50 км/год.
Відповідно до висновку експерта в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП, водій автомобіля «Крайслер» ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2, 12.3 та 12.9 ПДР України. З моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_6 , яким є момент об'єктивної можливості виявити перешкоду у своїй смузі, при швидкості руху 70-80 км/год., мав технічну можливість уникнути наїзду на перешкоду у виді лежачого пішохода, як шляхом застосування екстреного гальмування, так і шляхом безпечного об'їзду перешкоди.
З технічної точки зору в діях водія ОСОБА_6 невідповідностей вимогам п. 12.2. ПДР не встановлено, а вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 та 12.9 б) ПДР. Причиною виникнення ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п. 12.3 ПДР.
Експертом встановлено, що значення зупиночного шляху для водія ОСОБА_6 складало 52,8… 65,8 м. Тому, враховуючи як відстань, яка зазначена як момент виявлення небезпеки у 70 метрів, так і видимість елементів проїзної частини дороги, яка зазначена у протоколі ОМП як 150-300 м, експерт дійшла висновку, що ОСОБА_6 мав можливість шляхом застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на тіло людини.
Також, використовуючи дані схеми місця ДТП та дані слідчого експерименту, експерт провела розрахунки, за наслідками яких, враховуючи, що відстань в поперечному напрямку, яка необхідна була ОСОБА_6 для безпечного виконання маневру перестроювання в середню смугу, складала 4,60….. 4,65 м, а відстань в повздовжньому напрямку - 55,35….66,20 м (ас. 96-108, т.1).
На спростування позиції сторони обвинувачення за клопотанням сторони захисту допитана свідок ОСОБА_39 та досліджені письмові документи.
За змістом показань свідка ОСОБА_40 в судовому засіданні 6 жовтня 2022 року вона перебувала у салоні «Крайслера», за кермом якого був ОСОБА_6 , який є її чоловіком. Вони поверталися додому з м. Біла Церква. Вона під час руху заснула та прокинулася від того, що автомобіль здійснив різке перестроювання праворуч, від якого вона вдарилися головою о скло. Її чоловік зупинив автомобіль та сказав: «Там був чоловік». Вони вийшли з автомобіля та побігли у зворотньому напрямку. На дорозі було тіло. Чоловіки, що стояли на узбіччі, почали вказувати на їх автомобіль, як на той, що збив чоловіка. Але після того, як оглянули автомобіль, крові на ньому не виявили. Вони поїхали з місця ДТП, оскільки в автомобілі були діти, і автомобіль не мав відношення до наїзду. Машину придбана ними у лізинг, тому у техпаспорті власником авто було зазначено підприємство.
За клопотанням захисника прокурором надані письмові докази, які досліджені під час судового розгляду, зокрема:
- висновок судової експертизи матеріалів речовин та виробів від 11-1/426 від 16 січня 2019 року, виконану за результатами дослідження металевої милиці, вилученої з місця ДТП. Згідно з висновком експерта на милиці не виявлено слідів сторонніх речовин, що схожі за морфологічними ознаками на частки лакофарбових покрить. На накладках з полімерного матеріалу сірого кольору милиці виявлено нашарування стороннього полімерного матеріалу, яке відрізняється за хімічною природою та кольором від зразків полімерних матеріалів автомобіля «Крайслер», які експерт отримала під час виїзду до штрафного майданчику (ас. 144-150 т.1);
- протокол огляду предметів та речей від 26 червня 2018 року, за змістом якого предметом огляду є милиця, вилучена з місця ДТП, на якій наявні видимі сліди чорного нашарування, мається незначна деформація на середині милиці у вигляді вигину (ас. 151-155 т.1).
Також стороною захисту додана фототаблиця з місця ДТП, що містить фотознімки з зображенням місцевості та проїзної частини з декількох ракурсів, на яких позначені місця розташування трупа, свідка та рух «Крайслера» (ас. 140-143 т.1).
При цьому, як встановленого з технічного засобу фіксації судового засідання від 8 жовтня 2021 року, судом відмовлено у задоволені клопотання захисника про призначення та проведення комісійної медико-криміналістичної експертизи у зв'язку з тим, що стороною захисту не наведені обґрунтовані та вагомі обставини, передбачені кримінально-процесуальним законом, які б вказували на наявність підстав для призначення комісійної (комплексної) експертизи, та не надано достатніх та допустимих доказів з цього приводу, а фактично, викладені у клопотанні сторони захисту вимоги, зводяться до перевірки версій обставин ДТП та фактичної оцінки наявних у матеріалах кримінального провадження доказів шляхом проведення експертизи, що не відповідає положенням кримінально-процесуального закону. Окрім того, таке клопотання захисника визнано передчасним, оскільки не були допитані всі свідки сторони обвинувачення. З повторним клопотанням сторона захисту не зверталася.
Оцінюючи зібрані та досліджені у кримінальному провадженні докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_12 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_19 . Окрім того, показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_26 спростовується можливість наїзду на лежачого на проїзній частині ОСОБА_11 автомобілем «Порше».
При цьому судом не взяті до уваги показання ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_41 , оскільки їхні показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12 , який не є заінтересованою особою.
Показання свідка ОСОБА_12 суд вважає такими, що є прямим доказом у доведенні однієї із складових подій кримінального правопорушення, а саме наїзд 25 червня 2018 року о 2 год. автомобілем під керуванням ОСОБА_6 на ОСОБА_11 , який лежав у крайній лівій смузі проспекту Академіка Глушкова поруч із заправкою «WOG» у м Києві.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що в обвинувальному акті потерпілий ОСОБА_11 помилково визначений як пішохід, оскільки згідно з ПДР пішохід це особа, яка бере участь дорожньому русі поза транспортними засобами та не виконує на дорозі будь-яку роботу. Учасник дорожнього руху це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в колісному кріслі.
Враховуючи показання свідків сторони обвинувачення, надані ними у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що загиблий ОСОБА_11 не був пішоходом та учасником руху, оскільки його перебування на проїзній частині не носило характеру учасника руху, а було обумовлено його неправомірними діями щодо здійснення самогубства, для реалізації якого він неодноразово лягав на проїзну частину, зокрема перпендикулярно ходу руху транспортних засобів.
З посиланням на положення п. 1.5. ПДР, якими передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальні збитки, суд дійшов висновку, що перебування ОСОБА_11 на проїзній частині у лежачому положенні перпендикулярно ходу руху, може вважатися як перешкода для руху водія ОСОБА_6 . Згідно визначення ПДР перешкода - це є нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Проте, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Що стосується показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , то вони, дійсно, узгоджуються в тій частині, що 25 червня 202018 року приблизно о 02 год. вони рухались на автомобілі «Шкода» під керуванням ОСОБА_12 . На пр. Академіка Глушкова внаслідок того, що на проїзній частині був помічений чоловік, їхній автомобіль зупинився в «кишені» біля АЗС «VOG», після чого ОСОБА_12 та ОСОБА_19 двічі забирали з проїзної частини ОСОБА_11 , який лягав там, не реагуючи на дії вказаних свідків. Після того, коли ОСОБА_11 вдруге забрали з проїзної частини, то ОСОБА_12 та ОСОБА_19 сіли в автомобіль «Шкода», де ОСОБА_19 почав викликати поліцію.
В іншій частині показання вказаних свідків не узгоджуються між собою.
Так, свідок ОСОБА_12 вказав, що він сидів на водійському місці та дивився у дзеркало заднього виду. В цей момент він побачив, як чоловік знов вийшов на дорогу, ліг між 2 та 3 смугами, головою до металевого огородження. І в цей момент його збили. До чоловіка наближалися автомобілі, які рухалися паралельно один одному. У другій смузі їхала фура, у третій - зелений «Крайслер». Фура різко взяла правіше, як він пам'ятає, ледь не перевернулась, та трохи не в'їхала в їх авто, а «Крайслер», якому теж нікуди було дітись, збив чоловіка Як він пам'ятає, від цього наїзду тіло перемістилося, ніби, поплило на відстань 10 м. Коли відбувся наїзд, то удар був глухим. З моменту, коли чоловік вийшов на дорогу, до моменту наїзду, пройшли якісь долі секунди, до 10 секунд. Крайслер від цього місця зупинився через 100-120 метрів. Друг підійшов до машини та сфотографував її… Також пам'ятає, як зупинявся автомобіль червоний «Порше» та інші машини, але вони потім поїхали. Машини, які їхали по дорозі, об'їжджали труп.
У той же час свідок ОСОБА_19 показав, що, коли сідали в автомобіль, він почав дзвонити до поліції та під час розмови, почув, що ОСОБА_14 , який сидів за кермом, сказав «Все». Він зрозумів, що чоловіка збив автомобіль. На якій смузі лежав чоловік, він не бачив. До тіла він не підходив. Там то багато автомобілів їхало, то не було жодного. Одна машина зупинилась, поцікавились, поїхали. Яка машина наїхала на цього чоловіка, він не бачив. Зупинилась якась машина по напрямку руху на відставні приблизно 100-200 метрів, до неї пішов ОСОБА_14 … Він ( ОСОБА_19 ) оглянув бампер того автомобіля, але бампер був старий, нічого він не побачив, але сфотографував бампер. Машина була старенька, років15 їй. У момент, коли відчув звук удару, як він розуміє відбувся наїзд на тіло, також повз них ліворуч проїжджала довга фура. .. Пригадує, що також зупинялася машина «Порше». На питання суду, чи проїжджали повз них інші машини до приїзду працівників поліції, свідок не відповів.
Свідок же ОСОБА_26 вказав про те, що, коли ОСОБА_18 та ОСОБА_30 повернулися, сіли до автомобіля та почали телефонувати до поліції, то вони, напевно, не звернули увагу, що той чоловік знову ліг на дорогу, і тільки почули глухий звук. Там чи дві, чи три смуги руху. Точно сказати, де лежав чоловік, сказати не може. Мабуть, у перший раз ближче до правої сторони дороги, а потім - ближче до розділової смуги. Одразу після такого звуку повз них проїхала фура у правій крайній смузі. Поруч з ними зупинився автомобіль «Порше Панамера», а потім проїхав червоний старий мікроавтобус або мінівен «Крайслер», здається. Вийшов водій автомобіля «Порше», запитав, що до чого, а за цим автомобілем зупинився Крайслер (червоного або темно-червоного кольору). Ці машини їхали приблизно в один час. Він сам момент наїзду не бачив. Здається, що ОСОБА_18 казав, що, можливо, саме водій «Крайслера» здійснив наїзд. ОСОБА_14 та ОСОБА_31 і, як йому здається, водій «Порше» говорили, що збив того чоловіка червоний «Крайслер», що у темноті не побачив його. Хто був за кермом Крайслера, не пам'ятає, оскільки з водієм спілкувався ОСОБА_23 . Він ( ОСОБА_29 ) спілкувався з водієм «Порше», який підійшов до нього. Коли вийшов з машини, то побачив, що тіло чоловіка змістилося уперед від того місця, де лежало вперше, коли вони зупинилися. Від удару тіло змістилося по дорозі ближче до відбійника. Він не пригадує, як саме було розташовано тіло на дорозі, оскільки було темно. Вважає, що ОСОБА_31 вказував на червоній «Крайслер», як на ту машину, яка здійснила наїзд, виходячи з черговості руху машин, які у той момент рухалися по проїзній частині.
На уточнюючи запитання свідок ОСОБА_26 показав, що «Крайслер» був червоного або темно-червоного кольору. Номерні знаки не бачив, лише на фото, коли показували працівникам поліції. Після звуку удару першою проїхала фура. Після фури ніяких звуків, здається, не чули. Після фури були «Порше» та «Крайслер». Як йому здається, першим зупинився «Порше», а потім «Крайслер», але точно, в якій послідовності вони проїхали, не пам'ятає. Біля них стояв «Порше», Крайслер десь за метрів 50 від них. В яких смугах їхали ці автомобілі, не пам'ятає. Який рух був позаду них, не бачив, але машин було небагато. Конкретного часу, коли вони почули звук, не пам'ятає, було близько 2 годин ночі.
Таким чином, відомості про те, що наїзд на загиблого ОСОБА_11 здійснив автомобіль «Крайслер» під керуванням ОСОБА_6 базуються лише на показаннях свідка ОСОБА_12 .
При цьому показання свідків різняться між собою як щодо інтенсивності руху транспортних засобів до наїзду на ОСОБА_11 , так і після; освітлення на дорозі на момент ДТП; місця розташування ОСОБА_11 перед наїздом на нього; порядку проїзду фури та автомобілів «Порше» та «Крайслер» під керуванням ОСОБА_6 , а, відтак, наведені докази не є беззаперечними для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що спростовує доводи прокурора в цій частині.
Що стосується доводів прокурора про помилковість висновків суду про те, що ОСОБА_11 не був пішоходом, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.
Згідно з Розділом 1 Правил дорожнього руху України пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.
Розділом 4 ПДР України визначені права та обов'язки пішохода.
Жодних дій, які дозволено або заборонено здійснювати пішоходам відповідно до ПДР України, ОСОБА_11 вчинено не було, оскільки під час судового розгляду встановлено, що перебування ОСОБА_42 на проїзній частині було обумовлено його неправомірними діями щодо здійснення самогубства, для реалізації якого він неодноразово лягав на проїзну частину, у т.ч., перпендикулярно ходу руху транспортних засобів, що підтверджено показаннями свідків у кримінальному провадженні.
Також судом першої інстанції визнаний неналежним доказом протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 з тих підстав, що даною слідчою дією було встановлено, що видимість лежачого чоловіка на дорозі для водія, який рухався у крайній лівій смузі, є відстань «щонайменше 70 м». Між тим, такі дані були здобуті за наслідками використання у слідчому експерименті автомобіля «Міцубісі Лансер» при тому, що ОСОБА_6 керував автомобілем «Крайслером», 2000 року випуску, тобто, автомобілі мають значні відмінності у технічних характеристиках.
Окрім того, суд врахував, що слідчий експеримент проводився за участі свідка ОСОБА_12 , але водієм, якому інкримінується наїзд на загиблого згідно з обвинуваченням, був ОСОБА_6 . Також під час проведення слідчого експерименту не були враховані ті обставини, що сам свідок ОСОБА_12 зазначав, що «Крайслер» рухався паралельно з фурою. Між тим, під час проведення даної слідчої дії такі обставини не були відтворені, хоча вони мали істотне значення. Фактично експеримент проводився з метою перевірити показання свідка ОСОБА_12 , проте, за наслідками його проведення були встановлені інші дані - момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_6 , що фактично не відповідало меті даної слідчої дії.
З урахуванням викладеного, протокол проведення слідчого експерименту від 5 березня 2019 року є неналежним доказом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
З показань свідка ОСОБА_12 та змісту протоколу слідчого експерименту встановлено, що слідчим з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин виникнення дорожньо-транспортної пригоди, зі свідком 5 березня 2019 року у період з 22.30 до 23.40 год. проведений слідчий експеримент. Однак, колегія суддів звертає увагу, що поза увагою слідчого залишились ті обставини, що свідок під час слідчого експерименту вказав місце розташування загиблого та положення тіла загиблого на проїзній частині, які не відповідають даним, зафіксованим протоколом огляду місця події, схемі та фотознімкам до них, а саме, загиблий головою розташований в бік узбіччя, а ногами до відбійника. Вказані розбіжності не були усунуті органом досудового розслідування та не встановлено, внаслідок чого тіло загиблого змінило своє положення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано акцентував увагу у вироку, що для проведення слідчого експерименту залучений автомобіль іншої марки, ніж той, яким керував ОСОБА_6 під час інкримінованих йому подій, а саме, замість автомобіля «Крайслер Вояджер», яким керував ОСОБА_6 , залучений автомобіль «Мітсубісі Ланцер», який за технічними характеристиками, які є загальнодоступними, відрізняється від автомобіля, яким керував ОСОБА_6 , у т.ч. висота, ширина транспортних засобів, розташування світлових елементів, яскравість фар освітлення, тощо.
Окрім того, колегія суддів враховує, що при проведенні слідчого експерименту, з'ясовуючи відстань до лежачого на дорозі чоловіка та момент виникнення небезпеки для водія, який рухався у крайній лівій смузі, слідчим прийняті до уваги дані, встановлені при залученні іншого автомобіля, іншого водія, без врахування, як технічних даних автомобілів, так і фізичних даних водіїв (зріст, зір тощо), що істотно впливає на встановлення обставин у кримінальному провадженні, які підлягають доказуванню.
За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний доказ не може бути покладений в основу обвинувального вироку, а тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є непереконливими та спростовуються наведеним.
З огляду на те, що встановлені під час проведення слідчого експерименту дані у подальшому визнані слідчим, як вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи, у т.ч. момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_6 , та які були прийняті експертом для проведення розрахунків, за наслідками здійснення яких експерт дійшов висновку, що розрахована ним величина зупиночного шляху для «Крайслера», яка склала 52.8……65.8 м, є меншою, ніж момент виникнення небезпеки (70 м), а тому ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на перешкоду у виді тіла чоловіка, на думку колегії суддів, місцевим судом обґрунтовано визнані неспроможними, оскільки проведені на підставі сумнівних даних, отриманих під час слідчого експерименту.
Також колегія суддів приймає до уваги, що вихідні дані, які зазначені слідчим при призначенні експертизи, зокрема, щодо визначення видимості з робочого місця водія елементів проїзної частини дороги у 150-300 метрів, не відповідають даним, визначеним у п. 14 протоколу огляду місця подій, відповідно до якого видимість з робочого місця водія з ближнім світлом позначена у 200 метрів, про що обґрунтовано вказав суд в оскаржуваному вироку. Однак, вказані слідчим дані взяті експертом для проведення розрахунків, що, на переконання колегії судів, також вплинуло на результат висновків експерта.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний висновок є недопустимим доказом з тих підстав, що під час проведення експертизи використовувались показання ОСОБА_6 , як свідка, якому у подальшому була оголошена підозра, та він набув статусу підозрюваного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, на думку колегії суддів, висновок автомеханічної експертизи не є беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій, та обґрунтовано визнаний судом першої інстанції недопустимим доказом, який не може бути покладений в основу обвинувального вироку, що спростовує доводи апеляційної скарги прокурора про належність та допустимість вказаного доказу.
Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про визнання неналежним доказом протоколу огляду транспортного засобу від 29 вересня 2018 року, оскільки з виявлена на час огляду автомобіля відсутність певних деталей та застарілих пошкоджень, відокремлення лакофарбового покриття «Крайслера», з огляду на значний час, який сплив з моменту ДТП, а також відсутність даних, які б носили характер слідової інформації, не доводять беззаперечно участь вказаного автомобіля у ДТП.
Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що під час проведення огляду приймав участь ОСОБА_43 , який фактично є робітником СТО, однак, під час огляду статус його визначений як спеціаліста без відповідних документів, які б підтверджували наявність у нього спеціальних знань у відповідній галузі, зокрема, щодо виявлення пошкоджень, які утворилися або могли утворитися внаслідок ДТП.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що станом на час проведення огляду вказаного автомобіля слідчим зазначено, як встановлений факт, що автомобіль причетний до дорожньо-транспортної пригоди, при тому, що на той час були допитані в якості свідків лише ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_39 , за відсутності даних про проведення перевірки інших версій обставин вказаного ДТП.
Колегія суддів погоджується також з тим, що висновок експерта, який досліджував сліди сторонніх речовин на милиці, вилученій з місця ДТП, із зразками матеріалів автомобіля «Крайслер», та дійшов висноку, що на накладках з полімерного матеріалу сірого кольору милиці виявлено нашарування стороннього полімерного матеріалу, яке відрізняється за хімічною природою та кольором від зразків полімерних матеріалів автомобіля «Крайслер», не доводить винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Що стосується висновку судово-медичної експертизи № 228/2058 від 30 жовтня 2018 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належність та допустимість даного доказу на підтвердження заподіяння загиблому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвели до смерті останнього.
Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, з урахуванням показань експерта ОСОБА_37 під час судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку, що дані судово-медичної експертизи не можуть бути такими, що встановлюють механізм завдання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, а розбіжності у показаннях свідків щодо напрямку розташування тіла після наїзду на проїзній частині по відношенню до голови з даними протоколу огляду місця події, невизнання ОСОБА_6 факту наїзду, а також ненадання свідком ОСОБА_12 показань щодо механізму наїзду на тіло, з подальшим визначенням переміщення тіла щодо транспортного засобу, свідчить про відсутність фактичних даних, які доводять обставини загибелі ОСОБА_11 за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Доводи прокурора про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень доводиться, серед іншого, протоколом огляду місця події, на думку колегії суддів, є непереконливими, оскільки даними вказаного протоколу зафіксовані наслідки дорожньо-транспортної пригоди, а саме проїзна частина, місце розташування тіла загиблого, його речей, слідова інформація. При цьому, посилання прокурора на те, що виявлена у крайній лівій смузі слідова інформація, а саме: речовина бурого кольору (кров), речовина біологічного походження, не могла бути переміщена під впливом руху інших транспортних засобів, повітря або людиною, і могла утворитися лише при наїзді на пішохода, який перебував безпосередньо в крайній лівій смузі, не підтверджують і не спростовують виникнення такої слідової інформації внаслідок наїзду саме автомобілем під керуванням ОСОБА_6 на тіло загиблого, з урахуванням показань свідка ОСОБА_44 та обвинуваченого про те, що після наїзду тіло загиблого розташовувалось головою до відбійника, а на час проведення огляду місця події тіло загиблого було розвернуто фактично на 1800. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині.
З огляду на сукупність зібраних та досліджених доказів у кримінальному провадженні, а саме, показань свідків про те, що по проїзній частині у момент наїзду на ОСОБА_11 рухався інший транспортний засіб, зокрема, фура, її паралельний рух із « ОСОБА_45 », а також автомобіль «Порше», неконкретність визначеного механізму виникнення тілесних ушкоджень, зокрема, при виявленій на тілі ОСОБА_11 слідової інформації у виді слідів переїзду коліс через тіло та при наявному тілесному ушкодженні у виді руйнування голови, у сукупності з неправомірною поведінкою ОСОБА_11 , а також категоричного невизнання ОСОБА_6 наїзду на тіло чоловіка, відсутність на автомобілі «Крайслері» слідової інформація, яка б доводила участь автомобіля у ДТП, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні, з чим погоджується й колегія суддів.
За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що матеріали кримінального провадження не містять, а стороною обвинувачення не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що версія подій, яка викладена стороною обвинувачення в обвинувального акті, є доведеною та дає підстави для визнання ОСОБА_6 винним у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів вважає непереконливим та недоведеним висновок суду першої інстанції про встановлення обставини наїзду ОСОБА_6 , який керував «Крайслером» на ОСОБА_11 , який лежав на проїзній частині, без визначення даних про первинний контакт та механізм завдання тілесних ушкоджень, що не може доводити, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_6 . Разом з тим, на переконання колегії суддів, неправильність висновку суду в цій частині не призвела до постановлення незаконного та необґрунтованого вироку суду.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи у подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення, всупереч вимог ст. 91, ст. 92 КПК України, не доведено, що ОСОБА_6 вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, в якому він обвинувачується, а відтак за відсутності інших доказів, які б підтверджували висунуте обвинувачення, на підставі сукупності правильно оцінених доказів з точки зору достатності, належності та допустимості, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, свого підтвердження не знайшло, у зв'язку з чим виправдав його з наведенням відповідного обґрунтування прийнятого рішення, яке відповідає вимогам ст. 62 Конституції України, згідно з якою ніхто не зобов'язаний доводи свою невинуватість у вчиненні злочину, та обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, та на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст.135 КК України та виправдання останнього у зв'язку з тим, що не доведено, що ним вчинено вказане кримінальне правопорушення, з тих підстав, що за висновком судово-медичного експерта смерть потерпілого ОСОБА_11 настала одразу після утворення тілесних ушкоджень в процесі виникнення автотравми. Окрім того, залишаючи місце подій, ОСОБА_46 був впевнений у тому, що особа, яка перебувала на проїзній частині, померла. Про очевидність такої обставини також свідчать тілесні ушкодження, зокрема руйнування голови, та показання свідків.
Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду, колегією суддів не встановлено, а відтак апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, та виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим зазначених кримінальних правопорушень, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
______________________ _______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4