Провадження 11-кп/824/1004/2024 Категорія - ч. 1 ст. 296 КК України
Єдиний унікальний номер 753/17553/21 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
21 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12021105020002695, внесеного до ЄРДР 15 серпня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за апеляційною скаргою, поданої від імені обвинуваченого ОСОБА_6 захисником ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тріполі, Лівія, громадянин Лівії, лівієць, з вищою освітою, не працюючий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та йому призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_10
ОСОБА_11
перекладача ОСОБА_12
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7 обвинуваченого
ОСОБА_6 В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим в тому, що 15 серпня 2021 року приблизно о 16.15 год., перебуваючи за кермом автомобіля марки «Hyundai Grandeur» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Урлівська 13, у м. Києві, де позаду нього рухався автомобіль марки «Volkswagen Jetta» державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував потерпілий ОСОБА_15 та який здійснив маневр обгону автомобіля марки «Hyundai Grandeur» державний номерний знак НОМЕР_1 , на що ОСОБА_6 подав звуковий сигнал потерпілому ОСОБА_15 та через переднє відкрите вікно автомобіля з обуренням крикнув останньому зупинитись.
У подальшому ОСОБА_6 , маючи умисел на вчинення хуліганства, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке проявилось у зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, достовірно усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та те, що його дії можуть припинити нормальну діяльність громадського транспорту, незважаючи на присутність перехожих осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, вийшов з власного автомобіля та, підійшовши до потерпілого ОСОБА_15 , почав нецензурно висловлюватися в його бік, провокуючи словесний конфлікт.
З метою припинення конфлікту потерпілий ОСОБА_15 сів в свій автомобіль марки «Volkswagen Jetta», та в цей момент ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, підійшов до потерпілого ОСОБА_15 , який вже перебував за водійським сидінням власного автомобіля, та правою ногою наніс декілька хаотичних ударів в обличчя потерпілому ОСОБА_15 .
Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 , перебуваючи на проїзній частині дороги, схопив двома руками за тулуб потерпілого ОСОБА_15 та витягнув останнього з автомобіля марки «Volkswagen Jetta» державний номерний знак НОМЕР_2 на проїзну частину дороги та, штовхнувши останнього на асфальт, почав наносити йому хаотичні удари лівою та правою ногою в область тулуба та по рукам, чим спричинив ОСОБА_15 легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на нижній повіці лівого ока, передній поверхні правого плеча в середній та нижній третинах, долонній поверхні правого передпліччя в середній третині, долонній поверхні правої кісті в проекції основи 3-ї п'ясної кістки, задній поверхні правого ліктьового суглобу, в ділянці правої зовнішньої кісточки.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто скоїв кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 від імені обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України, - скасувати, закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що є всі підстави для скасування вироку суду та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , оскільки під час досудового розслідування та судового розгляду справи, на думку захисника, у суді першої інстанції порушено право на захист ОСОБА_6 та не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Що стосується порушення права на надання професійного перекладача, то з посиланням на положення ст. ст. 7, 10, ч. 4 ст. 29, п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН», «Надточій проти України», ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апелянт звертає увагу на те, що під час досудового розслідування було грубо порушено права ОСОБА_6 на надання професійного перекладача, враховуючи, що він є громадянином іноземної держави.
Так, апелянт наголошує, що з матеріалів досудового розслідування досить добре видно, що фраза ОСОБА_6 в документах про те, що він не потребує послуг перекладача, прописана досить нерозбірливо та схожа, що йому вказували, як її писати вірно, що і було насправді, оскільки співробітник органу дізнання спочатку написала йому на чистому аркуші дану фразу і попросила його її переписати, зазначаючи, що це тільки процесуальний момент, і йому нема за що турбуватися, а окрім того, що підозра та обвинувальний акт підписані ОСОБА_6 тільки на українській мові, змісту якої він взагалі не розуміє, тому він не знав, що справа взагалі буде направлена до суду. Дане порушення також стосується судового розгляду, оскільки до моменту, поки ОСОБА_6 не мав можливості укласти договір з адвокатом, він не розумів змісту вироку, а також не мав можливості надати свої пояснення та заперечення.
Що стосується порушення права на захист, то з посиланням на ст. 20 КПК України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», апелянт акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи мітиться договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_18 , проте, як вказав ОСОБА_6 , жодного разу він не бачив вказаного адвоката та не спілкувався з ним, а тому для нього є незрозумілим, яким чином вказаний адвокат міг захищати його права та відстоювати його позицію навіть, не спілкувавшись з ним.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що договір з адвокатом складений українською мовою, без відповідного перекладу на рідну мову ОСОБА_6 , а тому ОСОБА_6 взагалі не мав можливості зрозуміти його зміст та, більш за все, вказаний документ був з іншими, які йому дав на підпис співробітник органу дізнання.
Також відповідно до умов договору зазначено, що умови оплати вказані у додатку до нього, який відсутній в матеріалах справи. При цьому, ОСОБА_6 , жодного разу не бачивши та не спілкувавшись з вказаним адвокатом, не здійснював із захисником жодних розрахунків, що ще раз підтверджує той факт, що право на надання кваліфікованої правової допомоги, чого вимагає закон було грубо порушено під час досудового розслідування.
Що стосується спрощеного провадження, то захисник звертає увагу на те, що протокол роз'яснення розгляду кримінального провадження в спрощеному проваджені складений українською мовою, тобто, з грубим порушенням прав обвинуваченого на перекладача, що свідчить про нерозуміння обвинуваченим змісту документа, який він підписував.
Крім цього, даний протокол підписаний адвокатом, якого обвинувачений жодного разу не бачив та не знав про його існування, про вище було описано в апеляційній скарзі захисника, а отже згоди на проведення засідання у спрощеному провадженні обвинуваченим не надавалося, а відповідний протокол був складений з грубим порушенням норм чинного законодавства та прав обвинуваченого, що суттєво утворює обмеження у праві на справедливий суд.
Окрім того, апелянт, посилаючись на фактичні обставини справи, звертає увагу на те, що порушено обов'язок на всебічне та повне проведення досудового розслідування, оскільки відповідно до матеріалів справи, в яких містяться свідчення свідка - громадянки ОСОБА_19 , яка, нібито, була на місці пригоди та детально описала все, що відбувалося, саме вона викликала працівників патрульної поліції. Однак, після ознайомлення з матеріалами справи обвинувачений з впевненістю може сказати, що вказаної особи не було на місці пригоди. Окрім того, апелянт наголошує, що після ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_6 не побачив пояснень та даних свідків, які дійсно були під час ситуації, що сталася, оскільки вказана ситуація відбулася поряд з будинком ОСОБА_6 і осіб, які проживають та працюють у магазинах в даному районі, ОСОБА_6 часто бачить у районі, де сталася пригода. Чому вказані особи не були допитані, не зважаючи на те, що ОСОБА_6 наголошував на них під час першого візиту до співробітників відділу дізнання.
Також апелянт не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого, оскільки з матеріалів вбачається, що під час внесення заяви до ЄРДР відомості були внесені за ч. 1 ст. 125 КК України, а в подальшому, з досить незрозумілих причин, перекваліфікована на ч. 1 ст. 296 КК України, з урахуванням того, що дії ОСОБА_6 були направлені на самозахист, і в його діях не було жодних ознак виняткового цинізму чи особливої зухвалості, тим паче по відношенню до оточуючих людей, а тому органом досудового розслідування справа була перекваліфікована неправомірно та безпідставно, проте суд першої інстанції також жодним чином не дослідив дану обставину під час розгляду справи.
Потерпілий, належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, позицію ОСОБА_6 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судовий розгляд відбувався у порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
За таких обставин доводи апеляційної скарги, якими оспорюються досудовим розслідуванням обставини, наявні у справі докази, не можуть бути предметом апеляційного розгляду, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про порушення під час дізнання права на захист ОСОБА_6 , що, на думку сторони захисту, тягне за собою і скасування постановленого вироку, то колегія суддів враховує таке.
Так, статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Крім того, ч. 3 ст. 29 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Право підозрюваного або обвинуваченого користуватися послугами перекладача є обов'язковим та невід'ємним елементом права останнього на справедливий суд.
Відповідно до підпункту «е» пункту 3 статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Суддя повинен пересвідчитись в тому, що відсутність перекладача не перешкоджає заявнику брати повну участь у розв'язанні питання, яке для нього мало вирішальне значення (рішення ЄСПЛ від 24 вересня 2002 року по справі Кускані проти Сполученого Королівства (Cuscani v United Kingdom).
При цьому колегія судді приймає до уваги, що кожне рішення ЄСПЛ є індивідуальним та прийнятим за результатами детального розгляду та аналізу конкретних обставин справи.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 вказав про те, що він не бачив захисника. Звідки взялись підписи адвоката на документах, пояснити не може. Жодних грошових коштів адвокату він не сплачував. Всі документи, підписані ним, були надані йому дізнавачем для підпису. При цьому йому було роз'яснено, що це адміністративна справа, що перекладач йому потрібен буде тільки в суді, оскільки він повідомив, що розуміє російську мову, а українську мову - знає лише деякі слова. Про те, що це кримінальна справа, він дізнався, коли вже був вирок. Він не розумів, що таке спрощене провадження та як це проходить. Не погоджується з тими обставинами, які зазначені у вироку. Наявність власноручно зроблених ним записів про те, що він розуміє українську мову, не заперечує, але вказав, що він переписував фрази з аркушу паперу, який надала дізнавач.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги та позиції обвинуваченого під час апеляційного розгляду досліджені письмові докази у справі.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 є громадянином Лівії, під час навчання в Україні вивчав російську мову (ас. 67-72).
Первинні пояснення у ОСОБА_6 відібрані російською мовою, повідомлення про підозру та обвинувальний акт перекладені російською мовою (ас. 63-64, 80-83, 11-14).
При цьому у протоколі роз'яснення прав підозрюваному на використання рідної мови та права на залучення перекладача від 28 серпня 2021 року ОСОБА_6 викладено російською мовою: «Ознакомлен, знаю украинский язык, умею писать и читать, но изучал руский язык. Услуги переводчика мне не нужны» (ас. 88).
Разом з тим, всі інші письмові документи складені українською мовою. При цьому у розписці про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 зазначено не про те, що він отримав зазначені документи, а вказано, що він «Ознакомлен» (ас. 9-10).
Будь-яких беззаперечних даних про те, що ОСОБА_6 у достатній мірі розуміє українську мову, дійсно вміє читати та писати українською мовою, матеріали справи не містять, як і не надано таких доказів стороною обвинувачення.
Вказані порушення не були усунуті на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, оскільки суду не було відомо про вказані обставини, та перевірити їх за відсутності будь-яких клопотань в цій частині з боку сторони захисту у суду не було підстав.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, на переконання колегії суддів, є порушенням гарантованого державою та встановленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права особи на справедливий суд, зокрема, права обвинуваченого на захист, однією із складових якого є право користуватись рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою та одержувати якісну безоплатну допомогу перекладача.
За змістом ст. 87, ч. 1 ст. 412 КПК порушення права на захист є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування вироку суду.
За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене, перевірити інші доводи апеляційної скарги, та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України, а тому подана апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу подану від імені обвинуваченого ОСОБА_6 захисником ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4