03 квітня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 712/10148/23
Провадження № 22-ц/821/584/24
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Марцішевської О.М. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення,-
Короткий зміст позовних вимог
19 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2019 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 на своєму автомобілі Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під'їхав до будинку АДРЕСА_1 , де зупинився на шляху автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , заблокувавши рух вказаному транспортному засобу, після чого підбіг до нього, відчинив водійські двері та на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс останньому декілька ударів кулаком правої руки в ділянку голови з лівого боку. Після цього ОСОБА_2 за одяг витягнув ОСОБА_1 з салону автомобіля та умисно наніс йому ще один удар правою рукою в ділянку грудної клітки спереду, від якого той впав на асфальтне покриття, а він завдав йому декілька ударів ногами по тулубу з лівого боку та по лівій нозі.
В результаті своїх умисних дій, ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/1187 від 19.11.2019, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Вказує, що в момент отримання тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, обурення, тривоги, страху за своє здоров'я та життя.
Позивач зазначає, що важко визначити суму моральної шкоди, адже ніхто не може визначити вартість життя. ОСОБА_2 неодноразово здійснював на його адресу погрози фізичною розправою, приходив до нього на роботу і в присутності колег по роботі погрожував та виражався нецензурною лайкою. Така поведінка відповідача свідчить про цілеспрямованість його дій, направлених на спричинення шкоди здоров'ю потерпілого. Спричинену йому моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 50 000 грн.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що в судовому засіданні встановлено, що з вини відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях внаслідок фізичного болю та моральних страждань, яких останній об'єктивно зазнав у зв'язку з завданням відповідачем тілесних ушкоджень, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/1187 від 19.11.2019, а саме травми голови зі струсом головного мозку, яка спричинила фізичний біль та страждання високої інтенсивності, емоційний стрес, який супроводжувався хвилюванням за життя в момент заподіяння тілесних ушкоджень, необхідність вживати додаткових зусиль для відновлення ушкодженого стану здоров'я, порушення соціального життя, оскільки позивач внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень був змушений з'являтися на людях з травмованим обличчям, для явки до суду відволікатись від роботи, що істотно порушило нормальні життєві зв'язки, враховуючи тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, з урахуванням фактичних обставин справи, включаючи відсутність з боку відповідача будь-яких дій з відшкодування завданої моральної шкоди навіть частково, беручи до уваги також те, що доводи позивача про вчинення відповідачем погроз та затягування судового процесу по розгляду кримінальної справи не були підтверджені в судовому засіданні переконливими об'єктивними доказами, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 16 лютого 2024 року через засоби поштового зв'язку, ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необгрунтованим, ухваленим за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що розмір компенсації моральної шкоди має бути співмірним такій шкоді та не повинен призводити до безпідставного збагачення.
Просив суд звернути увагу, що позивачем не надано належного обгрунтування суми відшкодування збитків немайнового характеру, оскільки ОСОБА_1 просто вказана сума, без прив'язки до будь-яких показників чи розрахунків, при цьому, є незрозумілим, з чого вона складається.
Також до позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу, які могли б свідчити про розмір завданої моральної шкоди або методики визначення суми відшкодування.
Посилаючись на висновки, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди», вказує, що матеріали справи не містять належного обгрунтування та відповідних доказів на підтвердження стягнення суми в розмірі 30 000 грн.
Звертає увагу суду, що він частково визнав позов на суму 5 000 грн.
Крім того, сума відшкодування витрат на лікування ОСОБА_1 була заявлена у розмірі 3 900, 32 грн, яка була добровільно погашена відповідачем, проте, вказані аргументи суд залишив поза увагою.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року у справі № 712/9863/21 (провадження 1кп/712/217/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Вирок набрав законної сили 04 квітня 2023 року.
Вироком встановлено, що 11.09.2019 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 на своєму автомобілі Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під'їхав до будинку № 4/1 по вул.. Прикордонника Лазаренка м. Черкаси, де зупинився на шляху автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , 1977 року народження, заблокувавши рух вказаному транспортному засобу, після чого підбіг до нього, відчинив водійські двері та на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс останньому декілька ударів кулаком правої руки в ділянку голови з лівого боку. Після цього, ОСОБА_2 за одяг витягнув ОСОБА_1 з салону автомобіля та умисно наніс йому ще один удар правою рукою в ділянку грудної клітки спереду, від якого той впав на асфальтне покриття, а він завдав йому декілька ударів ногами по тулубу з лівого боку та по лівій нозі. В результаті своїх умисних дій, ОСОБА_2 заподіяв потерплому ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/1187 від 19.11.2019, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
04 квітня 2023 року ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін. Судом апеляяційної інстанції відзначено, серед іншого, що у висновку експерта №02-01/1187 надано повні та зрозумілі відповіді на поставлені питання; висновок експерта є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає інші обгрунтовані сумніви в його правильності. Зокрема, у дослідницькій частині висновків експертів №02-01/1085 від 31.10.2019, №02- 01/1087 від 19.11.2019, експертом використано медичну карту стаціонарного хворого №15530 з КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», в якій вказано, що 12.09.2019 в 11.15 ОСОБА_1 поступив в нейрохірургічне відділення зі скаргами на головний біль, запаморочення, нудоту, блювання, загальну слабкість, болі в грудній клітці ліворуч. Попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку (11.09.2019), забій м'яких тканин обличчя, голови, кінцівок, забій грудної клітки ліворуч та лівого стегна. В медкарті міститься довідка з травматологічного пункту Третьої Черкаської міської лікарні ШМД №286, в якій відмічено, що 11.09.2019 о 17.30 ОСОБА_1 був оглянутий та йому встановлений діагноз: забій грудної клітки зліва, лівого стегна, ЗЧМТ? На даній довідці міститься запис: «18.20 нейрохірург - ознак травми мозку немає»... 20.09.2019 виписаний з лікарні. Діагноз заключний клінічний: ЗЧМТ, струс головного мозку (11.09.2019), забій м'яких тканин голови, обличчя, забій грудної клітки ліворуч та лівого стегна.
27 червня 2023 року ухвалою Верховного суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.11.2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року з усіма додатками до неї матеріалами - повернуто особі, яка її подала.
Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 оцінив спричинену йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між ними.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України
від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
У той же час, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на його користь відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 30 000, 00 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанцій врахував завдання потерпілому тілесних ушкоджень, яких останній об'єктивно зазнав у зв'язку з завданням відповідачем тілесних ушкоджень, які згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/1187 від 19.11.2019 полягали: в травмі голови зі струсом головного мозку, яка спричинила фізичний біль та страждання високої інтенсивності, прийняв до уваги емоційний стрес позивача, який супроводжувався хвилюванням за життя в момент заподіяння тілесних ушкоджень, необхідністю додаткових зусиль для відновлення ушкодженого стану здоров'я, порушення соціального життя, оскільки ОСОБА_1 внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень був змушений з'являтися на людях з травмованим обличчям, для явки до суду відволікатись від роботи, що істотно порушило його нормальні життєві зв'язки.
Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості і підстав для перегляду визначеного судом розміру відшкодування збитків немайнового характеру судом апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що до позовної заяви ОСОБА_1 не додано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про розмір завданої шкоди або методики визначення суми відшкодування є безпідставними, оскільки на підтвердження заявлених вимог позивачем було надано вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2022 року у справі № 712/9863/21, а щодо розміру моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У спірних правовідносинах законом не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а тому її розмір підлягає доказуванню та має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, оскільки не може бути засобом отримання доходу чи мірою покарання за злочин (справа Мельниченко проти України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У даній справі установлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, який скоїв кримінальне правопорушення, позивач отримав ушкодження здоров'я та докладав додаткових зусиль для відновлення ушкодженого стану здоров'я та відновлення стану, який існував до порушення.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, не приймаються судом апеляційної інстанції доводи скаржника, що сума відшкодування витрат на лікування ОСОБА_1 була заявлена у розмірі 3 900, 32 грн, які були добровільно погашені відповідачем, тому до стягнення на користь позивача підлягає лише сума моральної шкоди 5000 гривень, яка визнається ОСОБА_2 .
Інші доводи, наведені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2024 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко