Справа № 166/878/23 Провадження №11-кп/802/361/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 квітня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв'язку),
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 березня 2024 року,
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02.02.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.04.2024.
В ході розгляду судом кримінального провадження, 14.04.2023 внесеного до ЄРДР під № 12023030570000155 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки такий строк закінчується 01.04.2024, а ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, залишились незмінними.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25.03.2024 клопотання прокурора задоволено.
Обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23.05.2024 включно.
Водночас, цим судовим рішенням відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор, не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій вважає його незаконним в зв'язку з чим просить його скасувати, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із використанням електронних засобів контролю. Зазначає про те, що прокурором не доведено існування зазначених їм у поданому клопотанні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а доводи щодо таких ризиків ґрунтуються лише на припущеннях. Так, прокурор не надав суду жодних доказів того, що обвинувачений будь-яким чином перешкоджав досудовому розслідуванню, вчиняв дії, спрямовані на вплив на свідків чи потерпілу у кримінальному провадженні. Натомість відомо, що обвинувачений не чинив жодного опору під час його затримання, не переховувався, добровільно надав показання під час досудового розслідування, надав свої біологічні зразки, пройшов освідування, не заперечив факту перебування в стані алкогольного сп'яніння, хоча мав змогу скористатись правом і не свідчити проти себе та уникати в передбачений законом спосіб від зібрання слідством доказів, чим істотно утруднити перебіг досудового розслідування. Обвинувачений також жодним чином не намагався переховуватись від правоохоронних органів. Окрім того, зазначає про те, що обвинувачений готовий приймати активну участь в судовому розгляді, має бажання надати покази, оскільки він одразу ж заперечив свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень матері та сам прагне встановити винну особу винну у злочині. Також вказує, що обвинувачений одружений з ОСОБА_9 з якою має спільну дитину, проте на даний час проживає з іншою жінкою з якою офіційний шлюб не укладено з огляду на не розірвання попереднього шлюбу, у зв'язку з чим є необхідність допомагати матеріально та фізично своїй сім'ї. Має він також і постійне місце проживання та реєстрації в смт.Ратне. Це все свідчить по міцні соціальні зв'язки. Тому захисник переконаний, що сторона обвинувачення не довела недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що такі обставини дають підстави для зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Проте, місцевий суд належної уваги на викладені обставини не звернув та відповідно прийшов до невірного висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які скаргу підтримали та просили задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який вважав скаргу безпідставною та просив залишити без задоволення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Апеляційний суд вважає, що дані вимоги закону при розгляді клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту про застосування та зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що у провадженні Камінь-Каширського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12023030570000155 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення в розрізі розгляду клопотань щодо запобіжного заходу стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким місцевий суд дав належну правову оцінку.
Встановлено і те, що раніше судовим рішенням від 02.02.2024 ОСОБА_7 продовжувався строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 01.04.2024. Оскаржуваною ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25.03.2024 обвинуваченому було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 23.05.2024 включно.
Продовжуючи ОСОБА_7 в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд фактично врахував обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не зменшилися.
Як встановлено судом, підставами для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яка стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам ухилення від суду, незаконного впливу потерпілу і свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою в даному провадженні, фактично не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити будь-який більш м'який запобіжний захід, в тому числі цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю, як про це вказує сторона захисту.
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
Оцінюючи тяжкість кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який є тяжким насильницьким, суд враховує ступінь суспільної небезпечності цього злочину.
З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованого йому діяння, особи обвинуваченого, який хоча і одружений, має дитину, місця реєстрації та проживання, однак є судимим, в даний час обвинувачується у вчиненні злочину проти життя і здоров'я особи, за який у разі доведеності його винуватості можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, категорично заперечує свою причетність до його вчинення, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, не працює, а також те, що на даний час є недопитаними усі свідки, один з яких, як встановлено судом, побоюється надавати покази через погрозу ОСОБА_7 фізичною розправою, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
Відповідно місцевий суд виходячи із вищенаведеного вірно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
При цьому, апеляційні доводи апелянта про неналежну оцінку доказів і доводів, які подані та наведені стороною захисту є цілком безпідставними, оскільки місцевим судом такі докази фактично були перевірені й оцінені в розрізі з усіма матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
Також не є слушними апеляційні доводи про те, що суд не зазначив у судовому рішенні у чому полягає неможливість застосування або ж недієвість такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, так як судом першої інстанції з цього приводу наведено відповідні мотиви.
Таким чином, доводи, які викладені в апеляційній скарзі та були наведені в ході розгляду провадження, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків (п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК), і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою в тому числі цілодобового домашнього арешту, як про це зазначено в апеляції.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки дане судове рішення є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 березня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді