Справа №:755/14421/21
Провадження №: 1-кс/755/1195/24
"01" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002524 від 29.08.2021 року за ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_5
представника заявника: ОСОБА_3
встановив
Адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного 31.08.2021 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивовано тим, що СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021100040002524 віж 29.08.2021 року за ч. 4 ст. 190 КК України.
31.08.2021 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва за клопотанням прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони розпорядження майном.
Ухвала слідчого судді про накладення арешту на квартиру обгрунтована тим, що 25.06.2021 р. помер власник вказаної квартири ОСОБА_6 , а після його смерті 20.08.2021 року невстановлена особа від його імені уклала договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 .
Вказав, що в ухвалі слідчого судді від 31.08.2021 р. про накладення арешту на квартиру зроблено помилковий висновок про те, що відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відбулося з використанням підроблених документів. Продавець ОСОБА_6 надав нотаріусу свій паспорт, не підозрюючи, що спадкоємець вже отримав свідоцтво про його смерть, яке підлягає ануляції особисто ОСОБА_6 , або спадкоємцем, який його отримав. Покупець квартири ОСОБА_4 не має повноважень виконати ці дії від імені ОСОБА_6 чи його сина.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021100040002524 за ч. 4 ст. 190 КК України, на думку заявника, було відкрито СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві помилково, а до клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на майно внесено помилкові відомості, з огляду на наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 12.11.2015 р. ОСОБА_6 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
Власник квартири ОСОБА_6 не проживав у вказаній квартирі, а з його дозволу проживала у квартирі станом на 2021 рік інша особа, яка померла в даній квартирі в червні 2021 року. 25.06.2021 р. в квартирі АДРЕСА_1 , було виявлено труп чоловіка, який там знаходився тривалий час і внаслідок розпаду тканин не підлягав впізнанню, але син ОСОБА_6 впізнав свого батька, отримав свідоцтво про його смерть і подав заяву на оформлення спадщини.
При оформленні спадщини з'ясувалося, що 20.08.2021 р. ОСОБА_6 , який на той час вважався померлим, уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 .
Син ОСОБА_6 , який можливо вважав батька померлим, або можливо реалізуючи свій умисел на завідомо неправдиве повідомлення про злочин, звернувся до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві з заявою про кримінальне правопорушення, було відкрито кримінальне провадження № 12021100040002524 за ст. 190 ч. 4 КК України та накладено арешт на квартиру ухвалою слідчого судді від 31.08.2021 р.
Власник квартири ОСОБА_4 розшукав продавця квартири ОСОБА_6 , привів його до слідчого, який його допитав в листопаді 2022 р. та взяв відібрав відбитки пальців для ідентифікації особи.
Після проведення вказаних слідчих дій і встановлення особи ОСОБА_6 , кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, так як воно відкривалось на підставі помилкової заяви про кримінальне правопорушення, а ухвала слідчого судді про накладення арешту підлягала скасуванню, як постановлена помилково, але бездіяльність слідчого і прокурора, зміна слідчих у кримінальному провадженні, призвели до того, що кримінальне провадження нібито розслідується до теперішнього часу, а квартира незаконно перебуває під арештом
В матеріалах кримінального провадження № 12021100040002524 міститься протокол допиту нібито померлого ОСОБА_6 , вказаний протокол складено слідчим і підписано особисто особою і він є беззаперечною підставою для закриття кримінального провадження та скасування арешту квартири.
Лист від 05.12.2023 р. № 50-9183ВИХ-23 заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 підтверджує, що слідчі і процесуальні керівники по кримінальному провадженню № 12021100040002524 самоусунулись від виконання своїх службових обов'язків, чим порушують законні права власника незаконно арештованого майна, гарантовані йому ст..41 Конституції України.
Процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12021100040002524 надано вказівки слідчому по проведенню слідчих дій і встановлено строк їх виконання 15.03.2024 р., які не виконані слідчим до теперішнього часу.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 наполягав на задоволенні клопотання та скасуванні арешту, накладеного на квартиру ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року, у зв'язку із тим, що органами досудового слідства дане кримінальне провадження розслідується тривалий час, але наразі органами досудового розслідування не проводяться подальші процесуальні дії, окрім того не виконують вказівки, надані прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 . При цьому накладений 31.08.2021 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва арешт на квартиру АДРЕСА_1 обтяжує добросовісного набувача у праві розпорядження вказаною квартирою доволі тривалий час. Окрім того, станом на 2024 рік у даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру пред'явлено не було, що вказує на затягування досудового розслідування. У зв'язку із цим, потреба у накладеному арешті фактично відпала, саме тому клопотання підлягає задоволенню.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання з огляду на необхідність проведення подальших процесуальних дій, обгрунтовуючи тим, що наразі кримінальне провадження передане іншому слідчому для подальшого розслідування. Окрім того, в рамках кримінального провадження слідчим були подані клопотання від 11.03.2024 року про тимчасові доступи, що фактично вказує на відсутність бездіяльності СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно до п.2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з аналізу норм ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано за умови доведення хоча б однієї з двох обставин, а саме - якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із досліджених матеріалів кримінального провадження, наданих суду прокурором у судовому засіданні, встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року було задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021100040002524 від 31 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпорядження майном.
Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозру у вчиненні кримінального правопорушення жодній особі не пред'явлено, кримінальне провадження розслідується тривалий час, а саме з 2021 року. Процесуальні дії, які наразі проводяться слідчим, а саме подані клопотання про тимчасові доступи від 11.03.2024 року не вказують на подальше ефективне розслідування кримінального провадження. Доводи представника заявника стосовно тривалого розслідування кримінального провадження, що фактично обмежує право добросовісного набувача квартири ОСОБА_4 , на безперешкодне володіння майном, на думку суду є слушними. Суд переконаний, що ефективність досудового розслідування є недостатньою для подальшого обмеження конституційного права добросовісного набувача на вільне розпорядження належним йому майном. На думку суду, органами досудового розслідування станом на 2024 рік могли бути проведені всі необхідні та достатні дії для встановлення особи, яка причетна до вчинення вказаного кримінального правопорушення та доведення її вини поза розумним сумнівом. У зв'язку із цим суд не вбачає підстав для подальшого обмеження права власності добросовісного набувача ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 . Також, органом досудового розслідування на даний час не встановлено та повторно не допитано заявника у вказаному кримінальному провадженні у вказаному кримінальному провадженні, який в свою чергу не виявив зацікавленості у подальшому його розслідуванні. Жодних намірів чи підстав на законне володіння арештованим майном не висловив.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно на даний час відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.
Враховуючи вказане, докази вважати, що існує правова підстава для подальшого існування арешту квартири заявника відсутні, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя доходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності добросовісного набувача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002524 від 29.08.2021 року за ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року, на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 02.04.2024 року о 16 год. 30 хв.
Слідчий суддя: