Справа № 607/5298/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/93/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - рішення слідчого про закриття кримінального провадження
02 квітня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю скаржника - ОСОБА_6 ,
прокурора- ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження № 11-сс/817/93/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 від 07.03.2024 року на постанову старшого слідчого 4 СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_8 від 27.02.2024 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42017210000000041 від 17.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що досудовим розслідуванням проведено слідчі дії, які необхідні для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні та які слід вважати вичерпними та за результатами проведеного досудового розслідування встановлено відсутність в діянні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, а тому підстав для скасування постанови старшого слідчого Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_8 від 27 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42017210000000041 від 17 лютого 2017 року немає.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою скасувати постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_8 від 27 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження та направити матеріали справи для продовження досудового розслідування.
Вважає постанову про закриття кримінального провадження незаконною та прийнятою без повного та всебічного з'ясування обставин посилаючись на те, що слідчим в постанові лише перераховано докази без надання оцінки: показанням заявниці ОСОБА_13 , яка повідомила, що зверталась в поліцію із заявою не про вчинення крадіжки, а лише щодо незаконного заволодіння; поясненням ОСОБА_13 , яка в момент затримання не заперечувала його показань про те, що автомобіль було куплено ними у шлюбі, і саме він сплачує за нього кредит та користується ним щоденно; пред'явлення ним працівникам поліції водійського посвідчення, технічного паспорту на транспортний засіб з відміткою про його право користування ним; відсутністю встановленого факту крадіжки автомобіля; намаганням поліцейських без рішення суду вилучити у нього автомобіль та передання його ОСОБА_13 ; мотивам його незаконного затримання та застосування до нього без будь-яких підстав кайданок, за відсутності складених документів за даним фактом. Також слідчим не усунуто протиріччя між показаннями заявника та свідків із записами з нагрудних камер працівників поліції.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який підтримав скаргу з викладених у ній мотивів, прокурора та слідчого, які проти задоволення апеляції заперечили, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, оскаржувана ухвала слідчого судді цим вимогам закону відповідає.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та вичерпний перелік кола осіб, які можуть звернутись з такими скаргами до слідчого судді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Як вбачається з матеріалів справи, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України.
Постановою старшого слідчого Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_8 від 27 лютого 2024 року дане кримінальне провадження було закрите відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України.
В ході досудового розслідування слідчим було допитано ОСОБА_6 , який повідомив що 2.12.2016 близько 18 год в АДРЕСА_1 , працівники патрульної поліції без будь-яких на те законних підстав його затримали його, застосувавши кайданки, та доставили до приміщення поліції. В результаті цих дій працівників поліції йому спричинено тілесні ушкодження та фізичний біль під час його перебування у своєму офісі на робочому місці, його колишня дружина ОСОБА_14 , з якою він не проживає коло трьох років, оскільки вони розлучені в присутності працівників поліції , яких вона ж сама викликала в офіс подзвонивши за номером телефону ”102” почала вимагати, щоб він повернув їй автомобіль марки Шевроле Епіка, який вони придбали під час шлюбу і яким він користується 9 років і сплачує по даний час кредит. Працівникам поліції ОСОБА_6 пояснив це однак вони почали вимагати щоб він негайно повернув колишній дружині автомобіль, це тривало на протязі тривалого часу. Він їм пояснив, що питання поділу автомобіля, який є спільною сумісною власністю, не входить в їхню компетенцію, подзвонив своєму адвокату ОСОБА_15 , який порадив в жодному випадку не віддавати техпаспорт працівникам поліції. Працівники поліції запитали в ОСОБА_14 чи впевнена вона, що він взяв у неї водійське посвідчення, на що вона сказала, що цього підтвердити не може, оскільки вони вже три роки разом не проживають і коли він пішов з її квартири в м. Тернополі, вона поміняла аж три замки. Працівники поліції почали вимагати, щоби ОСОБА_6 слідував за ними в міський відділ поліції. Він ще раз подзвонив своєму адвокатові ОСОБА_15 і порадився, що робити. Адвокат порадив сказати працівникам поліції, щоб вони приймали в його колишньої дружини заяву, а він з адвокатом з'являться, коли їх викличуть, що він і передав працівникам поліції. На його пояснення працівники поліції не реагували і почали вимагати, щоб ОСОБА_6 з ними негайно проїхав в міський відділ поліції. Тоді він зрозумів, що коли не поїде, то його заберуть силою з кабінет. В подальшому ОСОБА_6 знову подзвонив адвокату, який сказав, що якщо він хоче, може їхати з працівниками поліції, а захисник сам підійде у відділ поліції. Він закрив свої службові кабінети і добровільно пішов з працівниками поліції. На подвір'ї біля офісу працівники поліції раптово заломили йому руки, здійснили його обшук та наділи на нього кайданки. Коли він почав їх говорити, що йде з ними добровільно, вони на його слова не зреагували і сказали, що вони всіх так доставляють в поліцію. Цей факт можуть засвідчити багато людей, які перебували на подвір'ї будинку, в тому числі ОСОБА_16 . В момент доставки він просив їх, щоби вони зняли з нього кайданки, що він жодного опору не чинив і кайданки зняли з нього лише в міському відділі поліції. Про його затримання і застосування спецзасобів жодні документи складені не були. Доставка в міськвідділ поліції відбувалася в присутності його адвоката ОСОБА_15 , який прийшов вже в приміщення міськвідділу і факт його затримання та застосування до нього спеціальних засобів працівниками поліції не бачив. В міському відділі поліції ОСОБА_6 написав пояснення, що все, що відбувається між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_14 являється цивільно-правовими відносинами, а те, що до нього застосували спецзасоби при затриманні є грубим порушенням закону та перевищенням службових повноважень з боку працівників поліції.
Слідчим був допитаний свідок т.в.о командира роти УГШ в м. Тернополі ДПП ОСОБА_9 , який пояснив, що 02.12.2016 отримав повідомлення, на планшет про те, що в АДРЕСА_2 має місце незаконне заволодіння транспортним засобом. Він патрулював в цей день з інспектором ОСОБА_10 . Прибувши на місце події, до них підійшла ОСОБА_14 , яка дзвонила безпосередньо на лінію 102 і повідомила, що транспортний засіб, який знаходиться на території автотранспортного підприємства марки Шевроле Епіка, номерних знаків якого не пригадує, належить їй і в неї з квартири забрав документи на автомобіль та посвідчення водія її колишній чоловік ОСОБА_6 . Вони перевірили по базі автомобіль, який був зареєстрований на жінку ОСОБА_17 , однак в крадіжці не перебував. В офісному приміщенні на території автотранспортного підприємства знаходився громадянин ОСОБА_6 , вони підійшли до нього і запитали, чи він має документи на вищезгаданий транспортний засіб і на якій підставі він у нього. ОСОБА_6 пояснив, що документи на автомобіль знаходяться в нього, однак посвідчення водія його колишньої дружини у нього немає, повертати документи на автомобіль та сам автомобіль він не буде, оскільки йому потрібен цей транспортний засіб. Окрім цього, ключі від вказаного транспортного засобу також знаходились в нього. Після цього громадянка ОСОБА_14 виявила бажання написати заяву про незаконне заволодіння її транспортним засобом в міському відділі поліції. Вони, в свою чергу, запропонували громадянину ОСОБА_6 про з ними в міськвідціл поліції, а також викликали ще один екіпаж, оскільки екіпажі можна лише доставляти одну особу. На вищевказане громадянин ОСОБА_6 вже на вулиці відмовився проїхати в міськвідділ поліції. Вони повідомили громадянину ОСОБА_6 , що в його діях є всі ознаки вчинення ним кримінального правопорушення, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом і вони в разі його незгоди змушені будуть застосувати до нього спецзасіб кайданки і примусово доставити його до міськвідділу, це продовжувалося неодноразово. Після цього, поліцейський прийняв рішення про примусове доставлення громадянина ОСОБА_6 до Тернопільського відділку поліції та застосування до нього кайданок. Відповідно до вимог ч.І ст.45 Закону України «Про національну поліцію» кайданки та інші спеціальні засоби застосовуються до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, або під час доставлення затриманого. Вони повідомили громадянина ОСОБА_6 про те, що їм потрібно провести його поверхневий огляд перед посадкою в автомобіль, громадянин ОСОБА_6 не опирався, після цього приїхав другий екіпаж - інспектори ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Після цього, інспектор ОСОБА_18 попросив громадянина ОСОБА_17 , щоб він поставив руки за спину і самостійно одягнув на нього кайданки, при цьому ОСОБА_17 опору не чинив. Екіпаж ОСОБА_18 доставляв службовим автомобілем до відділку поліцїї громадянина Барабаша, а їх екіпаж - громадянку ОСОБА_17 . Після цього екіпаж ОСОБА_18 залишився очікувати на слідчого в міськвідділі поліції, разом з громадянами ОСОБА_17 . В цей час вже в міському відділі поліції був присутній адвокат громадянина ОСОБА_17 . Він та його напарник ОСОБА_10 поїхали в подальшому на патрулювання, що було дальше йому не відомо. Аналогічні покази слідчому надав інспектор УПП в м. Тернополі ДПП ОСОБА_10 .
Також слідчим допитано в якості свідка інспектора 2-ї роти УПП в м. Тернополі ДПП ОСОБА_11 показав, що його та ОСОБА_19 на допомогу викликав 151 екіпаж у складі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . При приїзді на місце події, а саме в АДРЕСА_2 т.в.о. командира роти ОСОБА_9 пояснив, що потрібна допомога по доставленні громадянина ОСОБА_6 , який підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, а саме викраденні документів на транспортний засіб та самого транспортного засобу. ОСОБА_18 по вказівці т.в.о. командира роти ОСОБА_9 застосував до громадянина ОСОБА_6 спеціальний засіб - кайданки. Кайданки були застосовані до громадянина ОСОБА_6 у зв'язку з доставленням його до міського відділу поліції, як особу яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Перед застосуванням спеціального засобу, кайданок, т.в.о. командира роти ОСОБА_9 було проведено поверхневий огляд громадянина ОСОБА_6 , який добровільно надав себе оглянути, а в подальшому ним по вказівці командира роти було застосовано спеціальний засіб - кайданки. Громадянин ОСОБА_6 поводив себе спокійно і при його огляді, застосуванні до нього кайданок та доставленні в міськвідділ поліції. Вона разом з ОСОБА_19 в своєму службовому автомобілі доставляли громадянина ОСОБА_6 до міськвілліту поліції. Вже в приміщенні міськвідділу поліції на громадянина ОСОБА_6 чекав його адвокат, прізвища якого не знає. Протокол доставлення ні нею, ні інспектором ОСОБА_19 не складався, оскільки вони доставили його в міськвідділ, як особу, яка підозрювалася у вчиненні злочину. Після виходу з службового автомобіля з громадянина ОСОБА_6 було знято кайданки. В подальшому вони з ОСОБА_19 написали спільний рапорт, в якому мотивували, що в діях громадянина ОСОБА_6 вбачаються ознаки злочину та, дочекавшись слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, прізвища якого не пригадує, передали рапорт та громадянина ОСОБА_6 , з яким на той час вже був його адвокат. Упродовж всієї дороги від вулиці Галицька до міськвідділу поліції громадянин ОСОБА_6 мовчав і нічого не говорив з приводу того, щоб вони зняли з нього кайданки. Також, громадянин ОСОБА_6 неодноразово наголошував, що він колишній працівник міліції і в них будуть проблеми, оскільки вони не знають то роблять.
Допитана слідчим свідок ОСОБА_19 дала покази, аналогічні показам ОСОБА_18 .
Окрім того, слідчим було допитано свідка ОСОБА_20 , яка показала, що в грудні 2016 до неї зателефонувала її колишня братова ОСОБА_14 та попросила щоб разом з нею поїхати до її колишнього чоловіка ОСОБА_6 , для з'ясування обставин щодо автомобіля марки Шевроле Епіка, який є її приватною власністю, хоча користується ним ОСОБА_6 . Прибувши до ОСОБА_6 на роботу, ОСОБА_14 , оскільки передбачала, що її колишній чоловік не захоче віддавати їй машину, викликала патрульних поліцейських та повідомила, про те, що її колишній чоловік проти її волі заволодів вказаним автомобілем та не повертає його добровільно. Зайшовши з працівниками поліції на роботу до ОСОБА_6 , вони разом почали просити ОСОБА_6 , щоб він добровільно повернув колишній дружині ключі, документи та сам автомобіль. Після цього ОСОБА_6 почав себе агресивно поводити та відповів, що документи та машину не поверне. В подальшому ОСОБА_6 продовжував поводити себе неадекватно та виражався до присутніх нецензурними словами, після цього працівники поліції викликали ще один наряд поліції, оскільки хотіли доставити ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в райвідділ поліції для з'ясування обставин. Спочатку ОСОБА_6 добровільно хотів поїхати з працівниками поліції до райвідділу, однак вийшовши на вулицю, почав продовжувати свою неадекватну по велику та відмовився їхати в поліцію. В результаті працівники поліції були змушені одягнути на ОСОБА_6 кайданки, оскільки своїми діями він міг зашкодити оточуючим та здійснював явну непоку поліцейським. В подальшому працівники поліції доставили ОСОБА_6 до райвідділу поліції. Жодних тілесних ушкоджень працівниками поліції ОСОБА_6 завдано не було.
Заявниця ОСОБА_14 під час допиту повідомила про те що орієнтовно з 2007 по 2016 рік вона була дружиною ОСОБА_6 . У 2016 році вони розлучились. 02.12.2016 року вона разом із ОСОБА_20 приїхали на робоче місце до колишнього чоловіка ОСОБА_6 вирішити питання щодо автомобіля Шевроле Епіка НОМЕР_1 , яким останній користувався. Оскільки ОСОБА_6 добровільно відмовлявся повернути належний їй автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та інші належні свідку речі, за допомогою дзвінка на номер 102 вона викликала працівників поліції. За її викликом по телефону щодо незаконного заволодіння її транспортним засобом - автомобілем Шевроле Епіка д.н.з НОМЕР_1 , технічним паспортом до автомобіля та іншими речами ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 прибули працівники патрульної поліції м. Тернополя. їх було двоє. Вона розповіла працівникам поліції усе вищезазначене та останні через свої бази встановили, що вона є власником транспортного засобу Шевроле Епіка НОМЕР_1 . Після чого працівники поліції з'ясували у ОСОБА_6 його анкетні ОСОБА_21 та чи дійсно у ОСОБА_6 знаходиться транспортний засіб ОСОБА_22 . ОСОБА_6 працівникам поліції повідомив що автомобіль знаходиться в нього, ключі теж. При цьому, ОСОБА_6 на це відреагував емоційно, поводив себе неврівноважено та в некультурній та грубій формі запропонував усім покинути приміщення. Нічого віддавати не погодився. Після чого, працівники поліції у культурній формі запропонували ОСОБА_6 проїхати у відділ поліції для з'ясування всіх обставин за її зверненням. У відповідь ОСОБА_6 почав себе поводити емоційно, агресивно, та кричати. Через деякий час ОСОБА_6 погодився добровільно поїхати у міськвідділ. Надалі, вийшовши на двір працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_6 повернути їй ОСОБА_22 . ОСОБА_6 , поводячи себе агресивно, відмовився повернути автомобіль та інші речі, а також відмовився їхати у міськвідділ поліції. У зв'язку із невиконанням вимог працівників поліції, намаганням залишити місце знаходження автомобіля, та своєю агресивною поведінкою, працівники поліції запропонували йому витягнути руки та наділи на нього наручники. Він це зробив добровільно і вони наділи на нього наручники. Після цього ОСОБА_6 сів в автомобіль та поїхав з працівниками поліції. Вона поїхала у відділ поліції іншим автомобілем поліції. У Тернопільському ВП ГУНП вона написала заяву щодо ОСОБА_6 , в якій вказала, що її колишній чоловік незаконно заволодів її транспортним засобом - автомобілем Шевроле Епіка д.н.з НОМЕР_1 , технічним паспортом до автомобіля та іншими речами, та надала з цього приводу свої показання. В цей час ОСОБА_6 теж знаходився у міськвщділі, де з нього зняли кайданки, та він відмовлявся надавати пояснення. Надалі прибув його захисник, а вона залишила міськвідділ. Що було далі їй не відомо. Крім того ОСОБА_14 вказала про те, що перебуваючи 02.12.2016 на робочому місці ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_1 , вона не повідомляла працівникам поліції про те що автомобіль перебуває у спільній сумісній власності. Вона їм тільки повідомила про те, що ОСОБА_6 її колишній чоловік, автомобіль Шевроле Епіка належить їй і ОСОБА_6 відмовляється його повернути, а також повернути і ключі, і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, її водійське посвідчення та інші речі.
Допитаний слідчим з ініціативи потерпілого ОСОБА_6 свідок ОСОБА_16 пояснив, що з приводу неправомірних дій працівників поліції стосовно ОСОБА_6 нічого повідомити не може оскільки нічого не бачив.
Також ОСОБА_6 надав слідчому копії документів, які підтвреджують право власності на автомобіль та користування ним, а також квитанції про сплату кредитних коштів за його придбання: договір про придбання автомобіля, укладений між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_14 31.03.2010 року за 145600 грн., перший внесок з якої становив 5241 грн.,угода про погашення зазначеної суми укладена до 30.04.2020 року з ОСОБА_14 , квитанції банківських установ сплату коштів на погашення кредиту ТОВ «Авто Просто» на прізвище ОСОБА_14 , свідоцтво про реєстрацію на автомобіль Шевроле Епіка 2009 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 власником зазначено ОСОБА_14 з особливою відміткою «розстрочка» та з правом керування ОСОБА_6 .
Будь-яких документів, які б вказували на наявність цивільного спору щодо майна подружжя, насамперед транспортного засобу, ОСОБА_6 слідчому не надав.
З матеріалів ЖЄО Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області за № 38091 та № 38102 від 02.12.2016 року вбачається, що 02.12.2016 року до ГУНП в Тернопільській області звернулась ОСОБА_17 з приводу викрадення у неї її колишнім чоловіком ОСОБА_6 автомобіля ОСОБА_22 та документів на нього, а також її посвідчення водія. Крім того заяву подав також ОСОБА_6 про те, що його колишня дружина ОСОБА_14 вчинила скандал по місцю його роботи. За результатами розгляду зазначених заяв відомості до ЄРДР не внесено, про що складено відповідний висновок.
Згідно з відповіддю, наданою Тернопільським ВП ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_6 в порядку 208 КПК України не затримувався.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 629 від 18.05.2017 року згідно із вивченою медичною документацією у ОСОБА_6 при зверненні 02.12.2016 року в травмпункт Тернопільської комунальної лікарні швидкої допомоги та наступному обстеженні лікарем-ортопедом 05.12.2016 року, були виявлені і описані синці в ділянках зап'ясть, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також слідчим оглянуто диск із відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських, на яких зафіксовано що 02.12.2016 близько 17 год. працівники поліції виїхали по місцю роботи ОСОБА_6 за заявою його колишньої дружини ОСОБА_14 про викрадення у неї автомобіля та документів на нього. В робочому кабінеті ОСОБА_6 в присутності його колишньої дружини між ним та працівниками поліції відбулась розмова з приводу автомобіля та вирішення вказаної ситуації. В ході цієї розмови ОСОБА_14 повідомила, що автомобіль ОСОБА_22 належить їй і ОСОБА_6 не хоче повернути їй автомобіль, а також те, що ОСОБА_6 проник у її квартиру звідки викрав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, водійське посвідчення та інші документи. ОСОБА_14 вимагала, щоб ОСОБА_6 повернув їй транспортний разом із документами. У свою чергу, в ході спілкування із працівником поліції ОСОБА_6 повідомив, що він дійсно користується автомобілем ОСОБА_22 , у нього наявні ключі від транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та відмовлявся повернути вказані речі ОСОБА_6 , вказавши на те що він сплачує кредит і автомобіль є спільним майном. При цьому, на запитання поліцейського ОСОБА_6 відповів про те, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу саме ОСОБА_14 являється власником транспортного засобу, а також те, що на даний час в нього немає жодного судового рішення яке в вказало на наявність в нього права власності на транспортний засіб. Оскільки ситуація не вирішувалась, ОСОБА_6 поліцейські запропонували проїхати у відділення поліції для з'ясування всіх обставин. При цьому, йому було повідомлено про те, що перед поміщенням у службовий автомобіль буде проведено його поверхневий огляд. Останній телефонував до захисника і радився з цього приводу, після чого приїхав інший екіпаж поліції. ОСОБА_6 вийшов на вулицю, де йому було повторно запропоновано прослідувати у відділ поліції, на що той спочатку відмовився. Мотивуючи тим, що приїде з захисником, однак потім погодився. При цьому він добровільно на пропозицію працівників поліції заклав руки за спину та на них було надіто кайданки. В подальшому він сів в автомобіль, в якому по дорозі сперечався з приводу застосування кайданок. Йому працівники поліції повідомили, що діють відповідно до вимог ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію України». Кайданки було знято вже в Тернопільському ВП ГУНП в області.
В ході провдення досудового розслідування твердження ОСОБА_6 про те, що його дружина в присутності поліцейських визнала факт належності їй автомобіля на праві спільної сумісної власності, не знайшов свого підтвердження оскільки під час додаткового допиту свідок ОСОБА_14 , серед іншого вказала, що 02.12.2016 на робочому місці ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_1 , вона не повідомляла працівникам поліції про те що автомобіль перебуває у спільній сумісній власності. Вона їм тільки повідомила про те, що ОСОБА_6 її колишній чоловік, але наполягала на тому, що автомобіль ОСОБА_22 належить їй і ОСОБА_6 відмовляється його повернути, а також відмовляється повернути ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, її водійське посвідчення та інші належні їй речі. Також на відеозаписах з нагрудних відеокамер не зафіксовано факту визнання ОСОБА_14 належності їй автомобіля на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_6 , та демонстрації ОСОБА_6 працівникам поліції свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Шевроле Епіка.
Оцівши вказані докази слідчий прийшов до висновку про відсутність в діях працівників патрульної поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ст.317 КК України (завідомо незаконного затримання) та закрив провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_6 місцевий суд прийшов до висновку про те, що у ході досудового розслідування були виконані всі необхідні для встановлення істини слідчі дії та на підставі зібраних доказів слідчий вірно закрив кримінальне провадження у зв”язку з відсутністю в діях працівників патрульної поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ст.317 КК України , тому не знайшов підстав для її задоволення та скасування постанови слідчого.
За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів погоджується з вказаним висновком в частині відсутності у діях працівників патрульної поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суб”єктивної сторона складу злочину, передбаченого ст.317 КК України (завідомо незаконного затримання), при цьому виходить з наступного.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 371 КК України, характеризується прямим умислом. Разом з тим, з зібраних органом досудого розслідування доказів вбачається, що працівники поліції доставляючи ОСОБА_6 до Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, не мали наміру незаконно затримати останнього оскільки на місці не змогли встановити правдивість заяви його дружини - ОСОБА_14 про викрадення(протиправне заволодіння) автомобілем, належність якого одноособічно їй на праві власності встановили з Державного реєстру, а наявність у ОСОБА_6 права користування вказаним транспортним засобом, не надає йому права користуватись ним проти волі власника, оцінювали дії ОСОБА_6 як вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з його викраденням чи заволодінням проти волі власника, поліцейські не мали змоги перевірити сплату кредиту за цей автомобіль та укладений кредитний договір, чи придбаний він під час шлюбу чи за особисті кошти, наявність цивільного спору на місці, у зв”язку непредставленням ними відповідних документів, тому для з”ясування вказаних обставин вони запросили ОСОБА_6 . прослідувати з ними у віддділення поліції, до слідчого, який наділений відповідними повноваження щодо розслідуванян кримінальних правопорушень, по прибуттю до установи вони склали відповідні рапорти та передали заявника до слідчого органу досудового розслідування для подальшого складання відповідних процесуальних документів, процес затримання вони фіксувати на нагрудні відеокамери, які передали слідчому. Виявлені у володінні ОСОБА_6 транспортний засіб та документи на нього, свідчили про правдивість заяви дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_14 про заволодіння ним останнім, що дозволяло на місці події оцінити вищевказані факти як вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин, прямий умисел працівників поліції на незаконне затримання ОСОБА_6 відсутній оскільки вони прагнули припинити вчинення злочину та втраті рухомого майна - транспортного засобу.
Отже, висновок слідчого та слідчого судді про відсутність складу в діях працівників УПП ДПП в Тернопільській області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вищевказаного кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, ґрунтується, зокрема, на зібраних під час досудового розслідування матеріалах кримінального провадження, яким суд дав належну правову оцінку.
Твердження апелянта про те, що слідчим в постанові лише перераховано докази без надання їм оцінки колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки слідчий надав оцінку як діям поліцейським , вказавши що вони затримали та доставили ОСОБА_6 до відділення поліції з метою з”ясування обставин щодо повідомленого його дружиною правопорушення( незаконне заволодіння автомобілем або його крадіжка є кримінальними праворушеннями у розумінні КК України), слідчим було додатково допитано ОСОБА_13 , яка повідомила що в момент затримання не повідомляла поліцейським про те що автомобіль було придбано у шлюбі, договору про його придбання, квитанцій про сплату коштів, свідоцтва про шлюб, ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_13 не представили поліцейським, тому вони не могли на місці зробити висновок про те що ОСОБА_6 не вчиняв протиправних дій. Окрім того колегія суддів погоджується з постановою слідчого в частині відсутності у діях поліцейських суб”єктивної строни складу злочину, передбаченого ч.1 ст.371 КК України, як одного з елементів складу кримінального правопорушення що тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України за відсутністю складу вказаного злочину, а наведені ОСОБА_6 у скарзі доводи стосуються його об”єктивної сторони.
А тому подану ним апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження- без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді