Справа № 607/5579/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/86/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
03 квітня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/86/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року задоволено слідчого, погоджене прокурором , застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 травня 2024 року.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, або інший, більш м'який запобіжний захід, чи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
Мотивує скаргу тим, що прокурор у суді не довів неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу посилаючись на те, що у підозрюваного наявні міцні соціальні зв'язки, зареєстроване місце проживання, де він характеризується позитивно, на його утриманні перебувають малолітня дитина ОСОБА_10 , 2017 р.н., сестра ОСОБА_11 , яка є особою з інвалідністю III групи, та матір пенсійного віку ОСОБА_10 , злочин, у вчиненні якого підозрюється характеризується необережною формою вини, раніше до кримінальної відповідальності він не притягавався, що нівелює ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду та дає підстави вважати відсутньою тенденцію до стійкої протиправної діяльності та відповідно ризику продовження злочинної діяльності.
Вважає що ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків можна запобігти іншими дієвими процесуальними засобами, зокрема, шляхом покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Вказує, що слідчий суддя, ухвалюючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не навів підстави та обставини, що унеможливлювали визначити підозрюваному розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу з мотивів у ній викладених, прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснються досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024210000000115 від 10.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
У скоєнні якого підозрюється ОСОБА_7 за наступних обставин : 10.03.2024 близько 17 год. 00 хв. в порушення вимог пункту 2.9 (а) ПДР України, він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (1,55 ‰ проміллє), керуючи автомобілем «ЗАЗ TF699P», р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись із пасажиром ОСОБА_12 , по АДРЕСА_1 , в напрямку с. Долина від с. Кобиловолоки Тернопільського району Тернопільської області, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, виїхав на зустрічну для свого напрямку смугу руху, де допустив зіткнення із зустрічним мотоциклом «МИНСК», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , унаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа з крововиливами у речовину та під оболонки головного мозку від яких загинув на місці пригоди.
ОСОБА_7 затриманий за підозрою у скоєнні вказаного злочину в порядку ст. 208 КПК України 10 березня 2024 року о 22 год. 46 хв.
Перевіряючи висновок слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що він є вірним, оскільки зроблений на підставі ретельної перевірки та аналізу доказів, долучених до клопотання, зокрема, даних, які містяться у: протоколі огляду місцевості від 10.03.2024 із додатками; лікарському свідоцтві про смерть №130 від 11.03.2024; висновку експерта №185 від 11.03.2024, згідно якого при газохроматографічному дослідженні взірця крові ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості 1,55% (проміллє); показаннях підозрюваного ОСОБА_7 ; показаннях свідка ОСОБА_12 ; показаннях свідка ОСОБА_14 ; речових доказах.
Обгрунтованості підозри сторона захисту не оспорює.
Перевіряючи доводи апелянта щодо недоведення прокурором ризиків, визначених ст.177 КПК України колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про їх існування з огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи те, що йому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі він також може переслідувати мету його уникнення; та перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , з якими перебуває у дружніх відносинах, та інших жителів АДРЕСА_1 , які проживають навпроти місця вчинення ДТП, шляхом схиляння даних осіб до дачі ними у суді завідомо неправдивих показань або відмови від надання показань, чим перешкодить кримінальному провадженню, при цьому слідчим суддею вірно враховано те, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тому ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом. Також слідчий суддя врахував обставини визначені ст.178 КПК України, зокрема те, що підозрюваний є батьком малолітньої дитини, яка з ним не проживає, не одружений, на даний час ніде не працює, що вказує на такі соціальні зв'язки, які дозволяють йому переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, врахував що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, КУпАП та на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння, що вказує на його легковажне відношення до встановлених Законом правил безпеки дорожнього руху, і яке, як наслідок, призвело до загибелі людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на що колегія суддів вважає що відсутні підстави для застосування менш суворого запобіжного заходу та погоджується з тим що прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу.
Крім цього, слідчий суддя з урахуванням обставин та наслідків кримінального правопорушення, вірно не визначив розмір застави, оскільки відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України це є його правом щодо підозри у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини.
Наявність у ОСОБА_7 зареєстрованого місця проживання, де він характеризується позитивно, сестри, яка є особою з інвалідністю та матері пенсійного віку на думку колегії суддів не є обставинами, які зможуть в достатній мірі запобігти настанню існуючих ризиків та забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Отже, підстав для скасування оскаржуваної ухвали щодо ОСОБА_7 немає, в зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги поданої його захисником слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді