Дата документу 04.04.2024 Справа № 337/3827/23
Єдиний унікальний №337/3827/23 Головуючий у першій інстанції: Мурашова Н.А.
Провадження № 22-ц/807/454/24
04 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
24.07.2023р. позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що в жовтні 2017р. Банк запустив новий проект monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки фізичним особам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 28.02.2020р. відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники вищезазначених документів у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 80 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала, використані кредитні кошти не повернула, у зв'язку з чим станом на 25.04.2023р. утворилась заборгованість в загальному розмірі 41 598,94грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 41 598,94грн.
Просило суд стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2023р. зазначений позов задоволений повністю.
Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 09.11.2023р. за заявою відповідачки ОСОБА_1 заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2023р. скасовано і призначено новий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2023 року у цій справі позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 28.02.2020р. в розмірі 41 598,94грн., судові витрати по сплаті судового збору 2684,00грн., усього 44 282,94грн. (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 94 копійки).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача всієї суми заборгованості по кредиту.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності наявності заборгованості за кредитним договором в межах суми тіла кредиту.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 28.02.2020р. ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», в якій просила відкрити поточний рахунок на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.
Відповідно до п.2 Анкети-заяви вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує та зобов'язується виконувати його умови.
Підписанням цього договору відповідачка підтверджує, що вона ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім того, вона беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти їй про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (п.3 Анкети-заяви).
В п.5 Анкети-заяви відповідачка підтвердила і засвідчила, що вся інформація та/або документи, надані нею банку, в т.ч. через мобільний додаток, є повною і достовірною у всіх відношеннях, і вона зобов'язується повідомляти Банк про будь-які зміни в цій інформації не пізніше ніж через три банківські дні від настання таких змін.
Згідно з п.6 Анкети-заяви відповідачка просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у т.ч. його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем - НОМЕР_2 , яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також вона визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, і підтверджує, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного/ удосконаленого електронного підпису.
Згідно з п.10 Анкети-заяви клієнт надав право та доручила Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов'язань перед Банком, що випливають з цього договору.
Анкета-заява підписана ОСОБА_1 28.02.2020р. власноручним підписом. Ідентифікацію та верифікацію клієнта виконала представник банку ОСОБА_3 , що підтверджено також її власноручним підписом.
Згідно з довідками б/н від 06.11.2023р. банк 28.02.2020р. відкрив на ім'я ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_3 , видав картку № НОМЕР_1 , яка на час ухвалення рішення є активною, 28.02.2020р. на картку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 25 000,00грн., 14.06.2020р. кредитний ліміт було збільшено до 35 000,00грн., 28.01.2021р - до 50 000,00грн., 09.01.2022р. - до 80 000,00грн., 25.02.2022р. кредитний ліміт було зменшено до 49 920,00грн., 11.08.2022р. - до 45 600,00грн., 16.08.2022р. - до 45 200,00грн., 29.11.2022р. - до 44 000,00грн., 14.12.2022р. - до 41 600,00грн.
Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового банківського рахунку ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково вносила кошти на поповнення рахунку. Станом на 25.04.2023р. заборгованість відповідачки перед Банком становить 41 598,94грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.
Судом встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, відкрив на ім'я відповідачки рахунок, видав картку, на яку первісно встановив кредитний ліміт в розмірі 25 000,00грн., який в подальшому збільшувався та зменшувався. Відповідачка, в свою чергу, активно користувалася вказаними коштами, однак свого зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 41 598,94грн., стягнення якої позивач вимагає в судовому порядку.
При розгляді справи суд застосував правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним
цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст
договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані грошові кошти в добровільному порядку відповідачкою не повернуті, що останньою не спростовано, суд першої інстанції дійшов висновку - стягнути з відповідачки заборгованість в загальному розмірі 41 598,94грн.
Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.
Судом першої інстанції вірно визначено норми матеріального права, які мають бути застосовані під час розгляду справи, проте невірно обраховано суму, яка підлягає стягненню.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року N 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі N 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 03.07.2019 № 342/180/17-ц зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті - заяві позичальника від 28.02.2020 року не зазначено розмір відсотків, які ОСОБА_1 малала сплачувати, позивачем, таким чином не доведено, що ОСОБА_1 була повідомлена про розмір базової процентної ставки по кредиту.
З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 28.02.2020 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 25.04.2023 року вбачається, що:
-в листопаді 2020 року сплачено відсотків у розмірі 29,27 грн;
-в лютому 2021 року сплачено відсотків у розмірі 1470,74 грн;
-в березні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 734,73 грн;
-в квітні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 689,15 грн;
-в травні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 663,52 грн;
-в червні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 956,34 грн;
-в липні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 935,33 грн;
-в серпні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 947,11 грн;
-у вересні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 987,47 грн;
-у жовтні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 1183,98 грн;
-в листопаді 2021 року сплачено відсотків у розмірі 1178,95 грн;
-в грудні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 1059,76 грн;
-в січні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1113,31 грн;
-в лютому 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1192,93 грн;
-в березні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1160,21 грн;
-в квітні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1300,19 грн;
-в травні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 671,32 грн;
-в червні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 697,04 грн;
-в липні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1297,20 грн;
-в серпні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1381,36 грн;
-у вересні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1425,07 грн;
-у жовтні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1418,01 грн;
-у листопаді 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1499,16 грн.
Разом зазначені списання складають 23 992 гривні 15 копійок.
Враховуючи, відсутність підтвердження того, що процентна ставка була погоджена з відповідачем, та факт того, що позивач не включає до розрахунку, за його ж доводами, відсотки за користування кредитними коштами, стягненню підлягає частина з тіла кредиту, з
вирахуванням суми списань за відсотками та складає 41 598,94 грн - 23 992,15 грн = 17 606,79 грн.
Доводи апеляційної скарги зайшли часткове підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню на користь Позивача з відповідача підлягають судові витрати в сумі 1 136 грн 01 коп за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2023 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК заборгованість за кредитним договором від 28.02.2020 року у розмірі 17 606 грн 79 коп (сімнадцять тисяч шістсот шість гривень сімдесят дев'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» суму сплаченого судового збору у розмірі 1136 грн 01 коп (тисяча сто тридцять шість гривень одну копійку).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2024 року.
Головуючий
Судді: