36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01 липня 2010 р. Справа № 14/468-5/298
За позовом Приватного підприємства "Пластбуд", вул. Котлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39621
до Приватного підприємства "Тайга і К", вул. Горького, 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39617
про стягнення 2441,84 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Яненко І.П.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 2441,84 грн. боргу за поставлений на підставі рахунку № 1695 від 01.11.2005 року товар, в т.ч. 2000,00 грн. основного боргу, 370,00 грн. інфляційних витрат та 71,84 грн. - 3% річних.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зменшення їх розміру та часткову відмову від позову.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість, мотивуючи це відсутністю заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
13.06.2005 року між Приватним підприємством "Пластбуд" (позивач) та Малим колективним підприємством "Тайга", перейменованому в подальшому в Приватне підприємство "Тайга і К" (відповідач), був укладений договір № 13/01-01 (далі - договір).
За своєю природою, вказаний договір є змішаним, так як в ньому містяться елементи договору купівлі-продажу та договору підряду.
Відповідно до умов вказаного договору позивач виготовив, установив та передав у власність відповідача по накладним та іншим супровідним документам віконні блоки з металопластику на суму 19880,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 251 від 16.06.2005 року на суму 19880,00 грн.
Згідно рахунку-фактури № 239 від 16.06.2005 року, отриманий згідно договору товар був повністю оплачений (платіжне доручення № 406 від 22.06.2005 року).
Між сторонами існували позадоговірні відносини, згідно яких було поставлено товар на суму 66424,11 грн. за видатковою накладною № 224 від 30.05.2005 року (на суму 5363,80 грн.), видатковою накладною № 231 від 01.06.2005 року (на суму 4146,60 грн.), видатковою накладною № 294 від 15.07.2005 року (на суму 1683,92 грн.), видатковою накладною № 301 від 18.07.2005 року (на суму 7289,03 грн.), видатковою накладною № 372 від 10.08.2005 року (на суму 6760,00 грн.), видатковою накладною № 436 від 30.09.2005 року (на суму 17375,80 грн.), видатковою накладною № 437 від 30.09.2005 року (на суму 5955,30 грн.), видатковою накладною № 438 від 30.09.2005 року (на суму 4375,30 грн.), актом виконаних робіт № 11-0-1-1 від 30.11.2005 року (на суму 13474,36 грн.).
Отриманий відповідачем товар був повністю оплачений відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: платіжним дорученням № 340 від 24.05.2005 року на суму 5363,80 грн. оплачено товар отриманий згідно з видатковою накладною № 224 від 30.05.2005 року на суму 5363,80 грн., платіжним дорученням № 368 від 01.06.2005 року на суму 4146,60 грн. оплачено товар отриманий згідно з видатковою накладною № 231 від 01.06.2005 року на суму 4146,60 грн., платіжним дорученням № 490 від 14.07.2005 року на суму 1683,92 грн. оплачено товар отриманий згідно з видатковою накладною № 294 від 15.07.2005 року на суму 1683,92 грн., платіжними дорученнями № 494 від 15.07.2005 року на суму 3000,00 грн., № 500 від 19.07.2005р. на суму 4289,03 грн. оплачено товар отриманий згідно з видатковою накладною № 301 від 18.07.2005 року на суму 7289,03 грн., платіжним дорученням № 529 від 03.08.2005 року на суму 6760,00 грн. оплачено товар отриманий згідно з видатковою накладною № 372 від 10.08.2005 року на суму 6760,00 грн., платіжним дорученням № 10 від 01.09.2005 року на суму 30000,00 грн. оплачено товар отриманий згідно з видатковою накладною № 436 від 30.09.2005 року на суму 17375,80 грн., з видатковою накладною № 437 від 30.09.2005 року на суму 5955,30 грн., з видатковою накладною № 438 від 30.09.2005 року на суму 4375,30 грн., а також частково оплачено товар в сумі 2293,60 грн. за актом виконаних робіт № 11-0-1-1 від 30.11.2005 року на суму 13474,36 грн., платіжними дорученнями № 155 від 02.11.2005р. суму 5000,00 грн., № 171 від 08.11.2005р. на суму 5000,00 грн., № 72 від 20.03.2006 року на суму 1474,36 грн. оплачено товар отриманий за актом виконаних робіт № 11-0-1-1 від 30.11.2005 року на суму 13474,36 грн.
Згідно наданих представником позивача пояснень у судовому засіданні, сума боргу, яка була заявлена у заяві про зміну підстав позову від 12.04.2010 року та від 13.05.2010 року, в сумі 2000,00 грн. виникла внаслідок непроведення відповідачем в повному обсязі розрахунку за поставлені та встановлені металопластикові вироби (дверні блоки) на суму 13474,36 грн. згідно рахунку-фактури від 1695 від 01.11.2005 року, актом прийому виконаних робіт № 11-0-1-1 за листопад 2005 року, локальним кошторисом з розрахунку вартості № 11-0-1-1.
Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з вимогами ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Так як договір купівлі-продажу було укладено у спрощений спосіб, строки проведення розрахунків сторонами договору не були визначені.
Позивач у заяві про зміну підстав позову, зазначав, що ним було 01.11.2008 року на адресу відповідача було направлено лист вих. № 107 вимогу оплатити борг в розмірі 2000,00 грн. до 06.11.2008 року, відповідач даний факт заперечує.
На вимогу суду (ухвала від 01.06.2010 року та від 16.06.2010 року), позивачем не було надано до суду докази направлення та отримання вимоги відповідачем.
Крім того, позивачем не було доведено факт передачі відповідачу товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № 439 від 30.08.2005 року.
Надана суду в якості доказів накладна № 439 від 30.08.2005 року не відповідає вимогам "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1998 року № 996-ХІV, п. 2.2. та п. 2.4. Положення про документарне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, оскільки у вказаному первинному бухгалтерському документів, відсутній обов'язковій реквізит, а точніше, підпис уповноваженої від імені відповідача особи на отримання товарно-матеріальних цінностей, вказаних у даному первинному бухгалтерському документі.
Відповідач заперечує факт передачі його представнику Ващенко В.О. товарно-матеріальних цінностей на суму 2293,60 грн. саме за видатковою накладною № 439 від 30.08.2005 року. Отже, накладна № 439 від 30.08.2005 року не може бути прийнята судом, як належний та допустимий доказ, отримання товарно-матеріальних цінностей на суму 2293,60 грн. відповідачем.
Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволені позовних вимог щодо стягнення 2000,00 грн. основного боргу, 370,00 грн. інфляційних витрат та 71,84 грн. - 3% річних відмовити.
2. В частині стягнення 5400,00 грн. штрафу провадження у справі припинити.
Суддя Гетя Н.Г.