36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail nbox@pl.arbitr.gov.ua
17.06.2010 Справа № 10/28
за позовом Професійно-технічного училища № 6, вул. Республіканська, 87, м. Кременчук, 39608
до Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Чапаєва, 68, м. Кременчук, 39617
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради (39600, Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, 2
про : (1) зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води згідно Договору № 22/1 від 01.01.2003 р. за період з 19.01.2007 р. по момент подачі позову згідно встановленого законодавством тарифу для соціальної категорії споживачів "населення";
(2) зобов'язання відповідача зарахувати кошти, які будуть отримані в результаті перерахунку, в рахунок майбутньої оплати за теплоенергію у вигляді гарячої води в повному обсязі
Суддя Ківшик О.В.
Представники до перерви :
від позивача: Мороз О.В., довіреність № 182/626 від 30.10.2009 р.;
від відповідача: Мельник О.М., довіреність № 19 від 11.01.2010 р.;
від третьої особи: Міщенко М.В., довіреність № 21-01-38/1155 від 30.12.2009 р..
У судовому засіданні 01.06.2010 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.06.2010 р. до 13 год. 30 хв. в реагування на процесуальне клопотання представника відповідача щодо ознайомлення із заявою позивача про зміну предмету позову.
Представники після перерви:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Мельник О.М., довіреність № 19 від 11.01.2010 р.;
від третьої особи: не з'явилися.
Суть спору: розглядається позовна заява Професійно-технічного училища № 6, м. Кременчук до Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води згідно укладеного між сторонами 01.01.2003 р. Договору № 22/1 за період з 19.01.2007 р. по момент подачі позову згідно встановленого законодавством тарифу для соціальної категорії споживачів "населення" та зарахувати кошти, які будуть отримані в результаті перерахунку, в рахунок майбутньої оплати за теплоенергію у вигляді гарячої води в повному обсязі.
Позивач надав суду клопотання про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог) вх. № 04356д від 01.04.2010 р., яке судом не приймається як суперечне чинним нормам процесуального законодавства.
Позивач надав суду заяву (клопотання) про зміну предмету вимог вх. № 07553д від 01.06.2010 р., відповідно до якого просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок оплати спожитих житлово-комунальних послуг з теплової енергії у вигляді гарячої води згідно Договору № 22/1 від 01.01.2003 р. за період з 19.01.2007 р. по 15.03.2010 р. згідно встановленого законодавством тарифу категорії споживачів "населення" та зобов'язати відповідача зарахувати кошти, які будуть отримані в результаті перерахунку, в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем по оплаті за теплову енергію у вигляді гарячої води згідно Договору № 22/1 від 01.01.2003 р., яка утворилися внаслідок невірно застосованого відповідачем до позивача тарифу по оплаті за спожиту теплову енергію.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач, зокрема, в праві до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Вказана заява (клопотання) судом не приймається як суперечна чинним нормам процесуального законодавства, оскільки виходячи з суті заяви предмет вимог не змінено.
Спір розглядається в межах предмету спору в редакції первісного позову.
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить розписка, вчинена його представником у минулому судовому засіданні.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.
Третя особа представництво у судове засідання не забезпечила, надала суду клопотання вх. № 06635д від 17.06.2010 р. про розгляд справи за відсутності представника.
Судом клопотання приймається.
Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 341 від 31.03.2010 р. (вх. № 04380д від 01.04.2010 р.), посилаючись, зокрема, на визначення вартості послуг з теплопостачання відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради - надала суду письмові пояснення № 06-13/12-314 від 31.03.2010 р. (вх. № 04389д від 01.04.2010 р.), у яких просить суд відмовити у позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи (у минулих судом засіданнях), оцінивши надані докази,
встановив :
01.01.2003 р. між Комунальним підприємством "Теплоенерго", м. Кременчук (постачальник) та Професійно-технічним училищем № 6, м. Кременчук (споживач) було укладено договір № 22/1 на постачання теплової енергії в гарячій воді (том справи 1, а.с. 14-16, далі - договір № 22/1 на постачання теплової енергії в гарячій воді), відповідно до якого постачальник зобов'язувався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
01.01.2006 р. між Комунальним підприємством "Теплоенерго", м. Кременчук (постачальник) та Професійно-технічним училищем № 6, м. Кременчук (споживач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 22/1 на постачання теплової енергії в гарячій воді (том справи 1, а.с. 17).
При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :
- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Зміни тарифів обов'язкові з моменту введення їх в дію (п. 6.1 договору № 22/1 на постачання теплової енергії в гарячій воді);
- за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику згідно прейскуранту № К-15-02ПЛ (п. 6.5 договору № 22/1 на постачання теплової енергії в гарячій воді);
- договір набуває чинності з 01.01.2003 р. та діє до 31.12.2005 р. (п. 11.1 договору № 22/1 на постачання теплової енергії в гарячій воді);
- договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4 договору № 22/1 на постачання теплової енергії в гарячій воді).
Відповідно до Прейскуранту № К-15-02ПЛ (том справи 1, а.с. 37), затвердженого розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації (зареєстровано в Полтавському обласному управлінні юстиції 24.03.2000 р. за № 32/463) тарифи на теплову енергію теплопостачальних підприємств встановлено для трьох груп споживачів :
- 1 група - населення, що проживає в житлових будинках та інших жилих приміщеннях незалежно від форм власності будинків та приміщень;
- 2 група - гуртожитки УТОГ і УТОС, гуртожитки учбових закладів, установи кримінально-виконавчої УМВСУ, пральні та лазні комунальної форми власності, Полтавський палац спорту "Спартак", Полтавський будинок фізкультури "Авангард", Полтавський клуб "Олімпійські надії", комунальне підприємство книжковий магазин "Планета";
- 3 група - всі інші споживачі, крім споживачів 1 та 2 групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, згідно з яким тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів.
Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 302 від 05.10.2006 р. (том справи 1. а.с. 130) зазначене розпорядження визнано таким, що втратило чинність.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 38 від 19.01.2007 р., № 365 від 18.04.2008 р., № 1204 від 05.12.2008 р. (том справи 1, а.с. 111, 113, 117) встановлено тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (підігрів) комунальному підприємству "Теплоенерго" м. Кременчук для населення, бюджетних установ, інших споживачів.
Професійно-технічне училище № 6, м. Кременчук звернулося до суду за даним позовом з вимогою про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води згідно укладеного між сторонами 01.01.2003 р. Договору № 22/1 за період з 19.01.2007 р. по момент подачі позову згідно встановленого законодавством тарифу для соціальної категорії споживачів "населення" та зарахувати кошти, які будуть отримані в результаті перерахунку, в рахунок майбутньої оплати за теплоенергію у вигляді гарячої води в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог останній посилається на те, що Професійно-технічне училище № 6, м. Кременчук протягом 2007 року - квітня 2009 року сплачувало за теплоенергію у вигляді гарячої води на підставі рахунків за тарифами, визначеними відповідно для споживачів категорії "бюджетні установи", в той час як споживачами теплоенергії є мешканці гуртожитку, тобто розрахунок вартості послуг повинен бути проведений виходячи з тарифів для споживачів категорії "населення".
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.
Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.
Ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, так само і іншими нормативно-правовими актами не передбачено такого способу захисту, як зобов'язання здійснити перерахунок за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води згідно укладеного між сторонами договору за певний період згідно встановленого законодавством тарифу для соціальної категорії споживачів "населення" та зарахувати кошти, які будуть отримані в результаті перерахунку, в рахунок майбутньої оплати за теплоенергію у вигляді гарячої води в повному обсязі, а тому суд дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог.
Посилання позивача у поясненнях вх. № 06069д від 29.04.2010 р. на приписи п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України щодо відповідності обраного способу захисту порушеного права суд не оцінює як правомірне, оскільки :
- припинення дій, що порушують право, пов'язане зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі (як то негаторний позов);
- відновлення становища, яке існувало до порушення права пов'язане з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення (як то виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; про усунення перешкод у здійсненні права власності; про застосування наслідків недійсного правочину; про заборону використання твору без дозволу автора).
Крім того, заявлена позивачем вимога про зобов'язання здійснити перерахунок за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води згідно укладеного між сторонами договору за певний період не може бути матеріально-правовою чи немайновою вимогою, на підставі якої суд приймає рішення, та не сприятиме реальному відновленню порушеного права позивача.
В свою чергу, друга частина позовних вимог : зобов'язання відповідача зарахувати кошти, які будуть отримані в результаті перерахунку, в рахунок майбутньої оплати за теплоенергію у вигляді гарячої води в повному обсязі, крім викладеного вище, не підлягає задоволенню також з огляду на передчасність її пред'явлення до з'ясування як наявності обов'язку проведення перерахунку відповідачем, так і розміру коштів та ухилення відповідача від вчинення такого зарахування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не може захистити порушене право останнього і не відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати, понесені при поданні позову, покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.