Справа №2-а-261/09
25 березня 2009 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Поліщук Н.В.
при секретарях Кияниці О.В., Задорожному А.Г.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кисленка Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та стягнення заборгованості, -
В лютому 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що він є ліквідатором аварії на Чорнобільській АЕС, 1 категорії. Виконуючи свій громадський обов"язок, втратив здоров"я. Рішенням медико-соціальної експертної комісії було встановлено 2 групу інвалідності, пов"язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, з 01 грудня 2006року.
Зазначив, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796- XII, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено компенсацію за шкоду, заподіяну здоров"ю. Зокрема інвалідам 2 групи виплачується одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Розміри нарахованих та виплачених, ОСОБА_1, управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації компенсації та допомоги значно менші ніж гарантовані Конституцією України та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема, позивач зазначив, що йому було нараховано та виплачено 284 грн. 00 коп. компенсації та 120 грн. 00 коп. допомоги за 2007 рік і 120 грн. 00 коп. за 2008 рік. Виплатами займається Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Заявою від 30.10.2008р., про перерахунок компенсації та допомоги, позивач звернувся до управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, але листом 04.11.2008р. №16365 йому було відмовлено у перерахунку та виплаті виниклої заборгованості. Відмову відповідач обґрунтував змінами, що були внесені в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12.07.2005р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.09.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (ст.ст. 46, 48 Конституції України).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених основним законом України. У ст. 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.З ст. 46 Конституції України), та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Позивач зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені , у тому числі зупиненням дії законів ( їх окремих положень ), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Посилаючись на зазначене, позивач просив ухвалити рішення, яким визнати дії управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по призначенню і виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров"ю, та щорічної допомоги на оздоровлення, протиправними ; зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров"ю, в розмірі 45 (сорока п"яти ) мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 (п"яти) мінімальних заробітних плат з 01.12.2006 року відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов"язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплати ОСОБА_1 заборгованість за шкоду, заподіяну здоров"ю, та щорічної допомоги на оздоровлення з 01.12..2006 року; зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в подальшому робити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення з відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, зазначили, що строк позовної давності позивачем не є пропущеним, оскільки про належні йому виплати позивачу стало відомо в жовтні 2008 року.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, зазначивши наступне. На підставі ст. 117 Конституції України та ст.ст. 62,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінет Міністрів України видав Постанову №836 від 26.07.1996 року, якою передбачено виплату одноразової компенсації за шкоду , заподіяну здоров"ю інвалідам 2 групи -284 грн. 40 коп. та постанову № 562 від 12.07.2005 року , якою встановив розмірі щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2 групи 120 грн. Відповідно до ст. 63 Закону фінансування витрат, пов"язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів беруть бюджетні зобов"язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Крім того, ст. 109 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та ст. 101 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розмірі соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати , в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таким чином, в 2006-2008 роках застосовуються розмірі компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Постанов КМУ №836 від 26.07.1996 року та №562 від 12 липня 2005 року. Також представник зазначила, що на даний час рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 року не може бути реалізовано, оскільки зміни до Закону про Державний бюджет на 2008рік не внесено, внаслідок чого видатки на фінансування чорнобильських виплат не збільшено, тобто відсутній механізм реалізації рішення Конституційного суду України. Крім того, представник зазначила, що протягом 2006-2008 року позивач отримував нараховані йому виплати, заперечень щодо їх розміру не було, тобто позивач пропустив строк позовної давності у відповідності до ст. 99 КАС України.
Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення та заяву про розгляд справи в його відсутності. В запереченнях відповідач зазначив, що щорічна допомога на оздоровлення, виплачена Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації. Крім того, відповідач вказав на застосування строків позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на Чорнобільській АЕС, 1 категорії. Виконуючи свій громадський обов"язок, втратив здоров"я. Рішенням медико-соціальної експертної комісії було встановлено 2 групу інвалідності, пов"язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, з 01 грудня 2006 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796- XII, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено компенсацію за шкоду, заподіяну здоров"ю. Зокрема інвалідам 2 групи виплачується одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Встановлено , що позивачу було нараховано та виплачено 284 грн. 00 коп. компенсації та 120 грн. 00 коп. допомоги за 2007 рік і 120 грн. 00 коп. допомоги за 2008 рік, дані виплати проводились у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що визнається сторонами по справі.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
При цьому, частиною 1 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796- XII встановлено, що розміри доплат, пенсій і компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України 05.10.2006 року доповнила Закон №796-ХИ статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, і зазначена норма, на думку суду, має пріоритетне застосування.
Також, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/ 2007 пункт 30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію абз. 2,3,4,5,6,7 ч.4 ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними. А відповідно до п.5 резолютивної частини вищезазначеного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів і зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічної допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат , що встановлені ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-XII.
Враховуючи, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати бездіяльність даних установ протиправною.
Суд також вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про порушене право йому стало відомо із засобів масової інформації в жовтні 2008 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,11,159,160-163 КАС України, ст. 48 , 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796- XII., рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/ 2007, суд -
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправною
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров"ю, в розмірі 45 ( сорока п"яти ) мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 ( п"яти) мінімальних заробітних плат з 01.12.2006 року відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов"язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплати ОСОБА_1 заборгованість за шкоду, заподіяну здоров"ю, та щорічної допомоги на оздоровлення з 01.12..2006 року.
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в подальшому робити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постанова може бути оскаржена повністю або частково до Адміністративного апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.