"18" жовтня 2010 р.Справа № 28/29-10-575
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС";
до відповідача Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний"
про стягнення 331102,1грн.
Суддя
Представники:
Від позивача: Селютін А.В. -за довіреністю від 22.12.2009р.
Від відповідача: Нечитайло О.Є. -за довіреністю № 05-18\31 від 14.10.2009р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Атіс” (далі -“Позивач”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (надалі -“Відповідач”) про стягнення надмірно сплачених сум ПДВ в розмірі 41375,35 грн.
В засіданні Представник Позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовної заяві, а також письмових поясненнях на заперечення відповідача та письмових поясненнях стосовно відзиву Відповідача на позовну заяву, поданих суду.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, що викладені в запереченнях проти позовної заяви.
Розглянувши спір у відкритому засіданні, вивчивши надані сторонами матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Позивач здійснює на території Відповідача господарську діяльність, в тому числі щодо агентування морських суден. Відповідно до характеру своєї діяльності Позивач, серед інших обов'язків в якості морського агента, забезпечував сплату портових зборів з суден, що заходять в порт “Южний”.
30.12.2008р. між Позивачем і Відповідачем було укладено Договір № К11Д-21 (надалі -“Договір”), який визначає порядок надання (виконання) Відповідачем за плату послуг (робіт) Позивачу і взаємовідносини Відповідача і Позивача, що діє від імені Судновласника, при обслуговуванні Відповідачем суден, що агентуються Позивачем, а також порядок оплати послуг (робіт), наданих (виконаних) Відповідачем судну і Позивачу.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Позивач від імені судновласника (фрахтувальника) здійснює взаєморозрахунки з Відповідачем щодо портових зборів і інших платежів в доларах США по суднам під іноземним прапором, і в гривнях під прапором України, в строки, обумовлені Договором.
В рамках виконання обов'язків, що покладені на Позивача вищевказаним пунктом, Позивач оплачує від імені судновласників портові збори відповідно до рахунків, що виставляються Відповідачем. В такому порядку Позивачем, серед іншого, було оплачено Порту наступні суми ПДВ:
- Судно “Свята Марія” - 11147,11 доларів США за платіжними дорученнями № 578 від 6.11.2009 р. на підставі рахунку № 40682А від 23.09.2009р. та за платіжним дорученням № 527 від 23.09.2009 р. на підставі рахунку на передплату № 30849 від 17.09.2009 р.;
- Судно “Женхуа 11” - 12771,11 доларів США за платіжними дорученнями № 554 від 16.10.2009 р. на підставі рахунку № 40689А від 28.09.2009 р. та № 495 від 31.08.2009 р. на підставі рахунку на передплату № 30792А;
- Судно “Меракліс” - 5817,86 доларів США за платіжними дорученнями № 482 від 16.10.2009 р. на підставі рахунків № 40691, 40691А від 28.09.2009р. та № 526 від 22.09.2009 р. на підставі рахунку на передплату № 30850А від 17.09.2009 р.
- Судно “Дубай Кнайт” - 10609,36 доларів США за платіжними дорученнями № 554 від 16.10.2009 р. на підставі рахунку № 40693А від 28.09.2009р. та за платіжним дорученням № 513 від 14.09.2009 р. на підставі рахунку на передплату № 30837А від 09.09.2009;
- Судно “Васадип” - 1029,91 доларів США за платіжними дорученнями № 528 від 24.09.2009 р. на підставі рахунку на передплату № 30861А від 24.09.2009 р. та за платіжним дорученням № 554 від 16.10.2009 р. на підставі рахунку № 40698А від 30.09.2009 р.
Вищевказані рахунки (надалі -“Рахунки”) було сплачено Позивачем Відповідачу в повному обсязі, в тому числі податок на додану вартість в зазначеному в Рахунках обсязі з метою не допустити затримання суден, щодо яких вони були виставлені, Відповідачем, і нанесення таким чином майнової шкоди судновласникам (фрахтувальникам), в інтересах яких діє Позивач. Загальний обсяг ПДВ, сплаченого за вказаними рахунками, складає 41 375,35 доларів США.
Втім, відповідно до пункту 5.16 Закону України “Про податок на додану вартість”, звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.
Відповідно до пункту 1.19 того ж Закону, послуга з міжнародного перевезення - послуга з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень будь-яким транспортним засобом, якщо таке перевезення здійснюється територією двох чи більше країн і при цьому пункт відправлення або пункт призначення, або той і той знаходяться на території України. При цьому з метою оподаткування резидентський статус сторін договору про такі перевезення не береться до уваги.
Статтею 134 Кодексу торговельного мореплавства передбачено, що документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; інші письмові докази.
Позивачем надано суду генеральні акти № 929 та 930 від 20.09.2009р., що містять інформацію про порти заходу цих суден до їхнього заходу до порту Южний, а також коносаменти, що підтверджують виконання кожним з цих суден міжнародного морського перевезення вантажів. З цього можна зробити висновок, що всі судна, щодо яких Позивачем було на вимогу Відповідача сплачено ПДВ на портові збори, виконували міжнародні перевезення вантажів, а тому, у відповідності до пункту 5.16 Закону України “Про податок на додану вартість”, операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів, вказаним судам звільняються від сплати ПДВ., які підтверджують порт, з якого судна прийшли до порту “Южний”.
Таким чином, ПДВ, нарахований Відповідачем до сплати Позивачу в складі сум, виставлених в Рахунках, є нарахованим неправомірно.
При цьому судом не прийнято до уваги посилання Відповідача на правомірність виставлення рахунків з нарахуванням ПДВ з тих підстав, що Позивачем не було надано Відповідачу документи, що підтверджують здійснення визначеними суднами міжнародних перевезень, з наступних підстав:
Як вже було зазначено раніше, відносини між Позивачем і Відповідачем ґрунтуються на укладеному між ними Договорі, який визначає предмет, а також права та обов'язки кожної із сторін. Обов'язки Позивача, як Агента, визначені у розділі 2 Договору. Серед них є обов'язки з надання інформації та документів щодо суден, тощо, однак, жоден з пунктів договору не передбачає обов'язку Позивача надавати до відділу комерційної та вантажної роботи порту коносаменти або інші подібні документи.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до умов, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, Договір не передбачає обов'язок Позивача надавати коносаменти Відповідачу в загальному порядку.
Судом також не прийнято до уваги посилання на те, що Позивач, сплативши рахунки, підтвердив тим самим свою згоду з ними, з огляду на таке:
Відповідно до статті 91 Кодексу торговельного мореплавства України, кожне судно зобов'язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі:
а) непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу та наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров'ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;
б) порушення вимог до суднових документів;
в) несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів;
г) рішення уповноважених законодавством державних органів (митних органів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та прикордонної служби).
Капітан морського порту може затримати судно на підставах, зазначених у частині другій цієї статті, до усунення виявлених недоліків за висновком Інспекції державного портового нагляду або до моменту сплати належних зборів, штрафів чи інших платежів.
Як вбачається зі змісту цієї статті, несплата зборів унеможливлює вихід судна з порту. Таким чином, в Позивача були об'єктивні підстави вважати, що несплата частини суми, що складає ПДВ, нарахований на портові збори відповідно до Рахунків, спричинило б заборону на вихід суден, щодо яких Позивач виконує обов'язки агента відповідно до Договору, і затримання їх в порту, що , в свою чергу, спричинило б збитки судновласникам (фрахтувальникам) таких суден, в інтересах яких діє Позивач. За таких умов сплата рахунків не може бути однозначно сприйнята, як згода з сумами таких рахунків.
Судом також не прийняте до уваги посилання Відповідача на те, що Позивач є морським агентом і сплачує рахунки, що виставляються Відповідачем, за рахунок судновласників (фрахтувальників), інтереси яких представляє, отже, надмірне сплачення коштів не зачіпає права Позивача, в наслідок чого в Позивача відсутнє право на звернення до суду, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України, в морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надати послуги в галузі торговельного мореплавства. Права та обов'язки агента визначені зокрема ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства. Морські агенти діють на підставі договору морського агентування.
Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами. Зокрема агент є відповідальним за повноту та своєчасність виконання оплати наданих послуг. Тобто агент за договором має обов'язок здійснити розрахунок за отримані послуги. Таким чином, агент має нести (та несе) відповідальність за порушення договору. Та обставина, що агент діє від імені та за дорученням судновласника не звільняє його від договірного обов'язку зі сплати відповідних рахунків порту, оскільки стороною договору із портом є саме агент, а не судновласник, що прямо вбачається з умов договору.
Тобто у випадку, коли порт не отримує плату за надані послуги, пов'язані із суднами, порт звертається саме до агента, а не до судновласника. Також у разі судового вирішення такого спору, суд визначає саме агента, а не судновласника, в якості особи, яка має здійснити розрахунок за надані послуги.
Таким чином, правовий статус морського агента відрізняється від статусу звичайного представника, оскільки морський агент є самостійним суб'єктом господарських відносин, що дозволяє порту звертатися до нього, а не до судновласника (фрахтувальника) з позовом про стягнення грошових коштів у випадку, коли має місце несплата або недоплата належних сум від судновласника за наявності відповідного договору морського агентування. З огляду на таке позиція порту в ситуації, коли є переплата агентами сплачених порту за послуги судновласникам коштів, щодо неприпустимості пред'явлення таких вимог агентами не може бути визнана виправданою.
За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст..ст..44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 44,49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (м. Южне, код 04704790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС" (Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, порт "Южний", причали 16, 17, р/р № 26006964867032, в/с № ODE-597179-USD-3004-01, МФО 328191, ОФ ПУМБ, код 31432532) кошти в сумі 41375,35 дол. США, держмито у сумі 413,75 дол. США, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2010 року.
Суддя