"18" жовтня 2010 р.Справа № 17-26/33-10-948
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”;
до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця”;
про стягнення 907,28 грн.
Суддя Зуєва Л.Є.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гордієнко М.В.- представник на підставі довіреності № 67 від 04.01.10р.
СУТЬ СПОРУ: ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод” (далі -Позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ДП „Одеська залізниця” з вимогою про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 907,28 грн.
Відповідач, ДП „Одеська залізниця” в судове засідання з'явився, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені до нього позовні вимоги не визнає та просить суд ДП „Одеська залізниця” від відповідальності звільнити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Відповідно до залізничної накладної №52090722 (основна) від 28.11.2009 року та №42372468 (досилка) на адресу фірми „Bremer International Limited” через Ізмаїльський морський торговий порт, з залученням залізниці на перевезення вантажу зі станції Авдіївка Донецької залізниці 482803 відвантажено „мелочь коксовая” марки МК2 0-10мм, масою 53,7 тон у вагоні №63431753.
На основі актів загальної форми станції „Знам'янка” Одеської залізниці виявлена вагова нестача та вагон було подано на вагову перевірку. Під час перевірки вагону №63431753 встановлено, що вантаж навантажено навалом, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 75500 кг., тара 21800 кг, нетто 53700 кг. При перевірці виявлено навантаження навалом вище бортів 100 мм. На поверхні вантажу мається воронкоподібне заглиблення зправа за ходом потягу над 5-6 люками довжиною 3200 мм, шириною 2000 мм, глибиною до підлоги. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі залишки просипання вантажу на хребтовій балці. Щілина 5 люка зправа між кришкою люка і хребтовою балкою на всю довжину кришки люку шириною 30 мм, закладена дошкою та паклею. В вагоні глухі торцеві стінки, інші люки щільно зачиненні. Каток застосовувався. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Недостаючий вантаж в вагоні міститися міг.
За результатами обстеження вагону складено комерційний акт АА№054110/1215/305 від 30.11.2009року, згідно якого маса нестачі вантажу складає 3100 кг.
На підставі викладено, позивачем розраховано розмір збитків від нестачі, які згідно наданого позивачем розрахунку становить 907,28 грн.
Зазначені обставини спонукали ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП „Одеська залізниця” про стягнення суми нестачі дріб'язку коксового в сумі 907,28 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2010р. порушено провадження у справі № 26/33-10-948 за позовом ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод” до ДП „Одеська залізниця” про стягнення 907,28 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010р. в задоволенні позову ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод” відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010р., касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” - задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2010р. по справі № 26/33-10-948 - скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2010р. суддею Зуєвою Л.Є. прийнято справу до провадження та присвоєно їй № 17-26/33-10-948.
Відповідач (Одеська залізниця) проти позовних вимог заперечує та зазначає, що згідно залізничної накладної №52090722 завантаження вагону №63431753 здійснював вантажовідправник, таким чином він повинен був встановити, що зазначений вагон не справний та прийняти відповідні міри реагування, однак він цього не зробив, що призвело до втрати вантажу в процесі перевезення. Згідно п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 зазначається, що коли під завантаження наданий технічно несправний вагон, відправник зобов'язаний відмовитися від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вагону, що виникли внаслідок технічної несправності рухомого складу, відноситься на вантажовідправника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та проаналізувавши норми чинного законодавства в сфері залізничних перевезень, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Так розглядом матеріалів встановлено, що під час прибуття поїзду на станцію „Знам'янка” Одеської залізниці виявлено розходження в масі вантажу та вагон було подано на вагову перевірку.
Під час перевірки вагону №63431753 встановлено, що вантаж навантажено навалом, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 75500 кг., тара 21800 кг, нетто 53700 кг. При перевірці виявлено навантаження навалом вище бортів 100 мм. На поверхні вантажу мається воронкоподібне заглиблення зправа за ходом потягу над 5-6 люками довжиною 3200 мм, шириною 2000 мм, глибиною до підлоги. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі залишки просипання вантажу на хребтовій балці. Щілина 5 люка зправа між кришкою люка і хребтовою балкою на всю довжину кришки люку шириною 30 мм, закладена дошкою та паклею. В вагоні глухі торцеві стінки, інші люки щільно зачиненні. Каток застосовувався. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Недостаючий вантаж в вагоні міститися міг.
За результатами обстеження вагону складено комерційний акт АА№054110/1215/305 від 30.11.2009року, згідно якого маса нестачі вантажу складає 3100 кг.
Згідно складеного акту про технічний стан вагону №681 від 30.11.2009р. вбачається, що втрата вантажу відбулася в процесі експлуатації внаслідок технічної несправності вагону, яку вантажовідправник бачити міг, однак будь-які міри по запобіганню втрати вантажу не вчинив.
Згідно ст.113 Статуту Залізниць України - за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно ст. 31 Статуту Залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери.
Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів -відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Як вбачається з комерційного акту вугілля завантажувалось засобами відправника ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод”, маса вантажу визначена відправником.
У відповідності до ч. 2 ст. 32 Статут Залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з додержанням Технічних умов.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.
Наявність поглиблення та відсутність захисного маркування у місцях поглиблення свідчить про завантаження вугілля у технічно та комерційно несправний вагон та можливу втрату вугілля при транспортуванні. У змісті комерційного акту АА №054110/1215/305 від 30.11.2009р. не вказано та залізницею не надано докази про причину утворення даного поглиблення.
Кількість і вартість відправленого вантажу належним чином підтверджено контрактом №422/09 від 25.06.2009р., рахунком-фактурою №795107 від 30.11.2009р., сертифікатом №005746 від 28.11.2009р.
Ціна однієї тони вугілля на підставі виставленого рахунку №795107 від 30.11.2009р. без врахування залізничного тарифу, без урахування ПДВ становить 446,9360 грн.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничною розходження визначення маси нетто) для залишку коксового вугілля (завантаженого у вологому стані) становить 2 відсоток маси.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Таким чином загальна маса понаднормової нестачі вантажу, з урахуванням розміру за нормами природної втрати при залізничних перевезеннях становить 2,026 тон.
Оскільки ціна однієї тони вугілля (без врахування залізничного тарифу) та без урахування ПДВ становить 446,9360 грн., то розмір завданих збитків у зв'язку з нестачею дріб'язку коксового поверх норм природної втрати і граничного розходження становить 446,9360 грн. * 2,026кг. = 905,49 грн.
Згідно ст.113 Статуту Залізниць України - за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Згідно ст. 31 Статуту Залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери.
Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів -відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Як вбачається з комерційного акту вантаж завантажувався засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено відповідним підписом „прийомосдатчиком”, без участі залізниці.
Крім цього, при подачі вагонів прийомосдатчики в обов'язковому порядку в книзі реєстрації вагонів роблять запис про технічний стан вагону, а вже потім вагон подається під завантаження, з чого слідує, що вагон мав приховані несправності і просипання вантажу виникло в дорозі з вини залізниці.
Згідно з п. 3.9 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601, „якщо під завантаження наданий технічно несправний вагон, відправник зобов'язаний відмовитися від його використання, а якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу вантажу відноситися на вантажовласника.
Приймаючи до уваги ті обставини, що залізниця подала під завантаження несправний вагон, а вантажовідправник не відмовився від пошкодженого вагону, суд доходить до висновку, що недостача вугілля виникла, як з вини залізниці, як перевізника Державного підприємства „Одеська залізниця” ст. 110 Статуту залізниць України так і з вини вантажовідправника -ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод”, наслідок чого відповідальність за втрачений вантаж слід покласти солідарно в рівних долях на ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод” та ДП „Одеська залізниця”.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод” до відповідача підтверджені відповідними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню частково, з урахуванням того що позивач по справі ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод” згідно накладної №52090722 являється вантажовідправником, якому відповідно до ст.133 Статуту залізниць передано право пред'явлення вимог та позовів, пов'язаних з втратою вантажу, про що зазначено у розділі 5 вказаної накладної. Наявність вини вантажовідправника в прийнятті пошкодженого вагону до завантаження встановлена в ході розгляду справи, для вирішення питання відповідальності вантажовідправника його необхідно залучити до участі у справі у якості відповідача, однак оскільки з огляду на вимоги ГПК України суд позбавлений можливості залучити в якості відповідача сторону, яка є позивачем у справі, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Одеської залізниці 50% вартості втраченого вантажу у розмірі 452 грн. 75 коп., а в частині позовних вимог стосовно інших 50% вартості втраченого вантажу у розмірі 452 грн. 75 коп. слід відмовити.
Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на рахунок відповідача пропорційно ступеню його вини, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства „Одеська залізниця” (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, п/р 26003000001 в АБ „Експрес-Банк” Одеська філія, МФО 328801) на користь відкритого акціонерного товариства „Авдієвський коксохімічний завод” /86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075/ -452 грн. 75 коп. /чотириста п'ятдесят дві грн. 75 коп./ - вартості нестачі вантажу; 51 грн. 00 коп. /п'ятдесят одна грн. 00 коп./ -держмита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ -витрати на ІТЗ судового процесу.
Наказ видати.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя