Справа № 676/1237/24
Провадження № 1-кс/676/379/24
03 квітня 2024 року м. Кам'янець-Подільський
Слідчий суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №42024240000000002,
ОСОБА_3 звернувся зі скаргою, в якій просить визнати бездіяльність слідчого Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, уповноваженого на проведення досудового розслідування кримінального провадження №42024240000000002, відкритого за заявою ОСОБА_3 , щодо не розгляду клопотання від 31.01.2024 про проведення слідчих (розшукових) дій, неправомірною; зобов'язати слідчого розглянути клопотання заявника від 31.01.2024 в порядку статті 220 КПК України.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд скарги без його участі, просив скаргу задовольнити.
Слідчий Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькі області в судове засідання не з'явилася, а також направивши матеріали кримінального провадження для їх дослідження у судовому засіданні.
Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідування даного кримінального провадження, в судове засідання не з'явився, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
На підставі частини 4 статті 107 КПК України у зв'язку з неприбуттям в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, скаргу розглянуто без застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження.
Вивчивши долучені до скарги матеріали, а також матеріали досудового розслідування даного кримінального провадження слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК України.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать законність, зміст чого розкриває стаття 9 КПК України, згідно із частиною другою якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частиною 1 статті 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні Кам'янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області знаходилося кримінальне провадження №42024240000000001 за частиною 1 статті 367 КК України, яке на підставі постанови прокурора Кам'янець-Подільської окружної прокуратури від 31.01.2024 об'єднано з кримінальним провадженням №420240000000002 від 04.01.2024 за частиною 1 статті 367 КК України, визначено СВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області органом, який буде здійснювати подальше досудове розслідування у формі досудового слідства.
31.01.2024 ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про визнання його потерпілим, а також провести ряд слідчих та процесуальних дій, яке спрямував поштою.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що клопотання ОСОБА_3 зареєстровано Кам'янець-Подільським РУП ГУНП в Хмельницькій області 06.02.2024 за вхідним номером 1693. 09.02.2024 слідчим заявнику було спрямовано повідомлення, в якому зазначено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні є заявником з роз'ясненням прав, визначених статтею 60 КПК України; роз'яснено, хто відповідно до положень чинного законодавства є потерпілим; роз'яснено положення статті 221 КПК України щодо відсутності у заявника права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Докази направлення та отримання заявником вказаного повідомлення матеріали кримінального провадження не містять.
Положеннями частини 2 статті 55 КПК України визначено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Зі змісту наведеної норми Закону випливає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, повинна після початку кримінального провадження звернутися саме з заявою про залучення її до провадження як потерпілого, про що зазначити у відповідній заяві та обґрунтувати завдану їй шкоду.
Необхідно звернути увагу, що в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого).
Згідно з положеннями частини 5 статті 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Частиною 1 статті 220 КПК України визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Враховуючи викладене, на підставі встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає доведеним факт порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання слідчого розглянути клопотання заявника з прийняттям відповідного рішення.
Вирішуючи питання про визнання бездіяльності слідчого неправомірною, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, вимога про визнання неправомірною бездіяльності слідчого є безпідставною, а задоволення скарги у частині зобов'язання слідчого вчинити певну дію є достатнім заходом забезпечення прав учасників кримінального провадження.
Таким чином, скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №42024240000000002 задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні №42024240000000002 розглянути відповідно до положень статті 220 КПК України клопотання ОСОБА_3 від 31.01.2024 (зареєстроване вх.№1693 06.02.2024) про визнання потерпілим та проведення слідчих та процесуальних дій.
В решті вимог відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1