Ухвала
Іменем України
02 квітня 2024 року
м. Харків
справа № 953/10970/21
провадження № 22-ц/818/840/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів колегії - Маміної О.В, Тичкової О.Ю.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року, ухвалене суддею Зуб Г.А.,
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в розмірі 1388190,00 грн. в якості повернення сплаченого авансу за попереднім договором від 21.11.2018; інфляційні витрати у розмірі 129795,77 грн., три відсотки річних у розмірі 80324,86 грн., а всього 1598310,63 грн., та стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 11300 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1388190 грн., інфляційні витрати в розмірі 129795 грн. 77 коп., та три відсотки річних в розмірі 80324 грн. 86 коп., а всього 1598310 гривень 63 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 11300 гривень 00 коп. В решті позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року - залишено без змін.
21 жовтня 2023 року за допомогою засобів поштового зв'язку ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року.
Зупинено дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року до розгляду справи по суті Харківським апеляційним судом.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду з викликом сторін на 10 квітня 2024 року на 11.10 год.
До суду апеляційної інстанції 01 квітня 2024 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 та на частку нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 посилаючись на те, що на сьогодні відповідач не повернув грошові кошти, від будь-яких зустрічей та перемовин відносно виконання грошових зобов'язань - ухиляється. Вказує, що маючи обізнаність про наявність спору та наявність рішення суду про стягнення грошових коштів, відповідач ОСОБА_3 застосовує заходи, направлені на невиконання рішення суду про стягнення коштів та може здійснити відчуження належного йому нерухомого майна, в разі недосягнення бажаного результату від його дій та дій його дружини. Зазначає, що у червні 2023 року дружина відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору, в якій просить визнати недійсним попередній договір від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ухвалою суду від 19.06.2023 (суддя Юрлагіна Т.В.) відкрито провадження у справі №953/4478/23 за позовом ОСОБА_5 про визнання недійсним попереднього договору від 21.11.2018. Справа №953/4478/23 на цей час перебуває в провадженні суду першої інстанції. Отже, вказані обставини підтверджують той факт, що дружина відповідача намагається через суд визнати попередній договір від 21.11.2018 недійсним щоб уникнути відповідальності по грошовому зобов'язанню її чоловіка, що виникло на підставі умов попереднього договору та зробить взагалі неможливим виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року про стягнення коштів. Також вказує, що у липні 2023 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, у якій просить визнати недійсним попередній договір від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ухвалою суду від 13.11.2023 (суддя Шаренко С.Л.) відкрито провадження у справі №953/5451/23 за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору від 21.11.2018. Справа №953/5451/23 на цей час перебуває в провадженні суду першої інстанції. Вважає, що вказані обставини підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_3 намагається через суд визнати попередній договір від 21.11.2018 недійсним щоб уникнути відповідальності по його грошовому зобов'язанню, що виникло на підставі умов попереднього договору та зробить взагалі неможливим виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року про стягнення коштів. Крім того, зазначає, що з веб-порталу Судова влада України стало відомо, що з 23 травня 2023 року в провадженні судді Ленінського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №642/2200/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, а саме 2 368 559,18 грн., у зв'язку з їх отриманням відповідачем ОСОБА_4 на умовах попереднього договору від 21.11.2018. Таким чином, відповідач та його дружина ОСОБА_5 , з однієї сторони, не визнають позовні вимоги ОСОБА_2 та оскаржують рішення суду у справі №953/10970/21 про стягнення 1 388 190,00 грн, з іншої сторони, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд на підставі умов попереднього договору від 21.11.2018 стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в сумі 2 368 559,18 грн. Факт звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про стягнення на його користь грошових коштів підтверджує дійсність попереднього договору та визнання його умов відповідачем ОСОБА_3 але, при цьому, відповідач та його дружина оскаржують законні рішення суду у цій справі та подали до суду окремі позови про визнання попереднього договору від 21.11.2018 недійсним, що підтверджує також недобросовісність їх дій. Вважає, що вказані вище обставини підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_3 не має наміру виконувати рішення суду.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 334/6521/19.
Наведені вище підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям норм цивільно-процесуального законодавства при формальному дотриманні їх вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У постанові від 24 травня 2021 року у справі 910/3158/20 Верховний Суд роз'яснив, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 598 310, 63 гривень. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а, отже, застосування заходу забезпечення позову, обраного ОСОБА_2 , безпосередньо пов'язано з предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту та заборону відчуження на належне відповідачу на праві власності рухоме майно, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення.
Квартира АДРЕСА_1 , питання про арешт та заборону відчуження якої також порушується у заяві про забезпечення позову, не є власністю ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 522205 від 02 квітня 2024 року, а тому підстави для накладення на неї арешту та заборони відчуження - відсутні.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, станом на 02 квітня 2024 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на частину нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову, а саме накладення заборони відчуження належного відповідачу на праві власності рухомого майна, а саме на частину нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору спрямований запобігати виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду.
При цьому суд враховує, що відповідачем не вживалися дії щодо повернення заявлених до стягнення грошових коштів, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки відсутні відомості щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову можливо виконати за рахунок поточного доходу відповідача або з рахунок іншого майна.
При цьому суд враховує, що зазначене вище нерухоме майно на даний час належить ОСОБА_6 і у нього відсутні перешкоди для відчуження у будь-який час вказаного майна.
За таких обставин є підстави для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149, 150, 260, 381 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити відчуження частини нежитлових будівель літ.: «А-1» площею 875,1 кв.м., «Б-1» площею 876,0 кв.м., «В-1» площею 360,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_3 .
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова