03.04.2024
Провадження №1-кп/389/24/24
ЄУН 389/465/24
03 квітня 2024 Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121020000787 від 26.08.2023 стосовно
ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
16.02.2024 року до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від прокурора Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 , надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023121020000787 від 26.08.2023, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.02.2024 року, вказане провадження передано судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 26.03.2024 кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Прокурор заявила клопотання про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час. В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 прокурором покладається обґрунтованість обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та встановлення під час досудового слідства наявності ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень. У разі застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуаченого ОСОБА_4 , неможливо буде запобігти вищезазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання, просила його задовольнити та вказала на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України визнав, не заперечував проти застосування до нього домашнього арешту, вказав, що не має наміру здійснювати вплив на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зобов'язується виконувати всі покладені на нього судом обов'язки. За викликами до слідчого не з'являвся, оскільки таких викликів не отримував, загубив телефон, поїхав до міста Одеси на роботу, де був і затриманий, після чого дізнався, що його оголошено в розшук.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, дослідивши додані до клопотання матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й особисте зобов'язання.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Встановлено, що в провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023121020000787 від 26.08.2023, по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
У зв'язку з ухиленням ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, постановою слідчого від 23.12.2023 його було оголошено в розшук.
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.12.2023 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , з метою його приводу до Знам'янського міськрайонного суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На виконання вказаної ухвали слідчого судді, ОСОБА_4 05.02.2024 о 15:40 год затримано.
Сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, які вивчено судом, свідчить про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.4 ст.184 КК України. Їх аналіз вказує на те, що вони об'єктивно зв'язують обвинуваченого зі злочином, а тому суд погоджується із доводами прокурора, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення є обґрунтованим, а отже існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Слід відзначити, що на даному етапі кримінального провадження, суд не входить в обговорення питань про наявність або відсутність у діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, достатності або відсутності зібраних у справі доказів, їх належності та допустимості для доведеності або недоведеності обвинувачення.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
З урахуванням наявності долучених до клопотання доказів обґрунтованості обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи обвинуваченого, судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: запобігання переховуванню ним від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який класифікуються як тяжкий, за який передбачено покарання строком до 8 років позбавлення волі, раніше у 2014 році двічі притягувався до кримінальної відповідальності.
Також судом з'ясовано, шо ОСОБА_4 , офіційно не працює, не одружений, що вказує на відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків та може свідчити про ймовірність переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. До того ж, ОСОБА_4 був оголошений в розшук у межах цього кримінального провадження та судом було надано дозвіл на його затримання.
Так як обвинувачення ОСОБА_4 у тому числі ґрунтується на показаннях потерпілої та свідків, існує ризик здійснення ним незаконного впливу на останніх з метою зміни наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин. При цьому, суд приходить до висновку про незначний ступінь цього ризику, оскільки обвинувачений визнає свою вину.
Водночас, суд вважає не доведеним ризик можливість вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності, що не заперечується і ним самим, проте, виходячи з дати постановлення вироків, призначеної міри покарання, судимості повинні бути зняті і погашені, а протилежного прокурором не доведено. Наразі ОСОБА_4 висунуте обвинувачення щодо вчинення одного епізоду.
Разом з цим судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне зареєстроване місце проживання, під час розгляду клопотання обіцяв виконувати всі покладені на нього процесуальні обов'язки у разі обрання до нього запобіжного заходу, не пов'язанного з триманням під вартою. Вказав, що наміру переховуватися від органів досудового розслідування не мав, поїхав до м.Одеси на заробітки.
Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
Суд вважає, що у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період часу щодо ОСОБА_4 є обґрунтованим та здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, на переконання судуі достатнім запобіжним заходом, який може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, за вказаного вище обґрунтування, є домашній арешт у певний період доби з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі викладеного, суд діййшов висновку про задоволення клопотання прокура та застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати житло у період з 20:00 години до 06:00 години з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Такий запобіжний захід співмірний з особою обвинуваченого, забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та буде запобігати встановленим ризикам.
Підстав для застосування до обвинуваченого більш м'яких видів запобіжних заходів ніж домашній арешт суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 306 КПК України, -
Клопотання про застосування запобіжного заходу у домашнього арешту, задовольнити.
Обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 03.06.2024 року, який полягає в забороні для нього з 20:00 години до 06:00 години залишати житло за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на період з 03.04.2024 до 03.06.2024 наступні обов'язки, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками і потерпілою у даному кримінальному провадженні за винятком їх участі у процесуальних діях;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою , мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
У разі невиконання покладених обов'язків, на нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 03.04.2024 о 16.00 год.
Суддя Знам'янського
міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1