Справа № 560/3155/24
іменем України
03 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області в переведенні, призначенні і виплаті пенсії по інвалідності 2-ї групи державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу";
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 07.02.2024 № 968090162226;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування та виплату з 31.01.2024 пенсії по інвалідності державного службовця за нормами ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках від № 157-ф від 31.01.2024, №158-ф від 31.01.2024, №159-ф від 31.01.2024, № 168-ф від 31.01.2024;
постанову суду в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 2016 року отримує пенсію по інвалідності (довідка до акта огляду МСЕК серія АВ № 0684520) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що 31.01.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.02.2024 позивачці відмовлено у переведені з пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивачем не досягнуто встановлено ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" віку.
Ухвалою суду від 07.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а також залучено в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відповідачі правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий їм строк згідно ухвали не скористались, жодних документів до суду не подали.
Будь-яких заперечень чи клопотань у визначений законодавством термін від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
20.01.2016 позивачу в період перебування на державній службі встановлено 2 групу інвалідності (загальне захворювання) довічно, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, та з цієї дати призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 23.01.2024 № 62-О позивача 30.01.2024 звільнено із займаної посади провідного спеціаліста відділу перерахунку пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області за угодою сторін, згідно з ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу".
31.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".
До заяви позивач додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 157-ф від 31.01.2024, № 158-ф від 31.01.2024, № 159-ф від 31.01.2024, № 168-ф від 31.01.2024, видані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
Рішенням від 07.02.2024 № 96809016226 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у переведені з пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", про що повідомило позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.02.2024.
Відповідачем в листі зазначено про відсутність права на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" у зв'язку із недосягненням позивачем пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вік позивача на момент звернення із заявою при призначення/перерахунок пенсії - 56 років.
В листі також зазначено, що за документами пенсійної справи стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 складає 23 роки 2 місяці 24 дні.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", переведенням з одного виду пенсії на інший є призначення особі, яка отримує відповідно до цього Закону, іншого виду пенсійної виплати, передбаченого частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Призначення особі, яка отримує пенсію, призначену на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії на підставі іншого закону, зокрема, Закону України "Про державну службу", в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є призначенням пенсії з інших підстав.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначені Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі-Закон № 889-VIII).
Згідно із пунктом 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, вказаний Закон набрав чинності з 1 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону № 889-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року (справа № 822/524/18).
За змістом частини 1 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі 507/926/17, до набрання чинності Законом про державну службу 2015 року, право не пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ виникало у осіб, визнаних інвалідами І або ІІ групи з моменту набуття ними 10-річного стажу державної служи та за умови припинення державної служби.
При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії або переведення на неї.
Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можливо стверджувати про те, що у разі якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону про державну службу 1993 року, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 по справа 348/2369/16-а.
Отже, умовами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, є наявність у цих осіб не менше 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 32 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII не встановлені жодні вікові обмеження щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, які мають відповідний страховий стаж і стаж державної служби, передбачені цими нормами.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затвердило "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Порядок № 22-1).
Пунктами 1.1, 1.8 розділу I Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та надаючи їм правову оцінку відповідно до вказаних правових норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов, підлягає задоволенню за таких підстав:
- ІІ група інвалідності встановлена позивачу під час перебування її на державній службі;
- позивач має достатньо страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, оскільки така пенсія їй була призначена в 2016 році;
- станом на 1 травня 2016 року позивач перебувала на державній службі, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці;
- державна служба позивача припинена 30.01.2024, заяву про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" подала 31.01.2024;
- на дату звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії, стаж її державної служби становив більше 20 років;
- для одержання пенсії державного службовця по інвалідності у позивача відсутня необхідність досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 28 Закону № 1058-IV, оскільки в таких випадках необхідний тільки стаж для призначення пенсії по інвалідності.
Таким чином, суд вважає, що у позивача виникло право на переведення її на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до поданої нею заяви від 31.01.2024.
Переведення позивача на пенсію по інвалідності державного службовця з 31.01.2024 відповідає змісту частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, так як переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви.
Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII звернулася до пенсійного органу 31.01.2024, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись саме з дня звернення з відповідною заявою із врахуванням вже сплачених сум пенсійних виплат.
Суд звертає увагу, що у прохальній частині позову позивачем помилково зазначено найменування органу, яким було прийнято рішення про відмову в переведенні пенсії, що оскаржується.
Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято рішення щодо відмови в переведені пенсії, відтак підлягає до скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а не ГУ ПФУ в Хмельницькій області, як помилково зазначає позивач в позовних вимогах.
Щодо негайного виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Із зазначеного слідує, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення пенсії, що є вимогою майнового характеру. Однак зобов'язання вчинити дії, в тому числі призначити пенсію, є вимогою немайнового характеру та, відповідно, не є тотожною за своїм значенням вимозі про стягнення конкретної суми. Рішення суду у цій справі носить саме зобов'язальний характер. Тому відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення суду в частині вимоги про зобов'язання виплати пенсію у межах стягнення за один місяць.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.02.2024 № 968090162226.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 31.01.2024 пенсію по інвалідності державного службовця за нормами ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках від № 157-ф від 31.01.2024, №158-ф від 31.01.2024, № 159-ф від 31.01.2024, № 168-ф від 31.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022 , код ЄДРПОУ - 14099344)
Головуючий суддя П.І. Салюк