Справа № 190/391/22
Провадження №2/190/111/24
26 березня 2024 року м.П”ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
прокурора ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай),
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай).
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він з 27 січня 1989 року почав працювати у колгоспі ХХІІ партз'їзду, який був розташований на території П'ятихатського району Дніпропетровської області. 27.01.1989 року рішенням загальних зборів членів колгоспу його було прийнято в члени колгоспу на посаду газоелектрозварювальником. У подальшому колгосп ХХІІ партз'їзду було реорганізовано в КСП «Лозуватка» П'ятихатського району Дніпропетровської області. 17.05.1995 року КСП «Лозуватка» П'ятихатського району отримало Державний акт на право колективної власності на землю І-ДП №000040, розмір паю по КСП становить 5423,2 умовних кадастрових гектарів. Оскільки на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю він являвся членом КСП та працював в ньому, він був включений до списку осіб-членів КСП, що мають право на земельну частку (пай). У подальшому його було звільнено 17.02.1998 року та виключено зі складу КСП. Тобто, на час одержання КСП «Лозуватка» Державного акту на право колективної власності він був членом КСП, був включений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) і мав правові підстави для отримання відповідного сертифікату. У той же час, сертифікат з невідомих причин йому не був виданий, що в подальшому унеможливило отримати відповідний Державний акт на землю. Просить визнати за ним право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Лозуватка», розміром 5423,2 в умовних кадастрових гектарах із земель запасу, що перебували у колективній власності колишнього КСП «Лозуватка» П'ятихатського району Дніпропетровської області, розташованих на території Вишнівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити. Крім того зазначила, що право особи на земельну частку (пай) як члена КСП виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Відповідач Вишнівська селищна рада Кам'янського району Дніпропетровської області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду клопотання з проханням справу розглядати без участі їх представника/а.с.90 Т.2/.
Прокурор Мовчан Д.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважає, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом з порушенням строку позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.
Вислухавши представника позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 27.01.1989 року по 17.02.1998 року працював у колгоспі ім. ХХІІ партз'їзду, з 1992 року колгоспі Лозуватський, з 1993 року КСП «Лозуватський» з 2000 року ПП «Лозуватка», що підтверджується архівними довідками Комунальної архівної установи П'ятихатської міської ради «П'ятихатський трудовий архів» від 11.02.2022 року №128, №129, №130, №131 /а.с.13,14,15,16 Т.1/.
Згідно копії державного акту серії І-ДП №000040, - державний акт на право колективної власності видано КСП «Лозуватка» П'ятихатського району Дніпропетровської області відповідно до рішення Лозуватської сільської ради народних депутатів від 17 травня 1995 року, передано у колективну власність 5423,2 гектарів землі для ведення сільськогосподарського виробництва /а.с.38-39 Т.1/.
Згідно копії Додатку 1 до Державного акту на право колективної власності на землю, - є список громадян членів КСП «Лозуватка», в якому позивач значиться за №11 /а.с.42-43 т.1/.
З метою реалізації свого права на земельну частку (пай), позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання інформації щодо включення його до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), та, отримав 20.01.2022 року відповідь, в якій зазначено, що він значиться в списках до державного акту на право колективної власності на землю в КСП «Лозуватка» під №11, а також зазначено, що сертифікат на право на земельний (пай) членів КСП «Лозуватка» на його ім'я не виготовлявся та не видавався. На підставі рішення від 26.04.2000 №107-р. розмір земельної частки (паю) по КСП «Лозуватка» на території Лозуватської сільської ради П'ятихаитського району Дніпропетровської області становить 7,63 ум.кад.га. /а.с.11 Т.1/
Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Право на земельну частку (пай) згідно із пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно із частиною дев'ятою статті 5 ЗК України 1990 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання земельної ділянки при паюванні КСП, на момент розпаювання якого він був його членом та був включений до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Водночас, суд приходить до висновку, що порушене право позивача не підлягає судовому захисту через пропуск ним позовної давності.
Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Згідно із статтею 71 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Згідно зі статтею 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює у неї цю можливість знати про посягання на права.
Встановлено, що право на отримання у власність земельної частки (паю) виникло у позивача в 1995 році - в момент видачі КСП «Лозуватка» державного акту на право колективної власності на землю.
Таким чином, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд приходить до висноку про те, що право на позов у ОСОБА_3 виникло ще у 1995 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК Української РСР, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд зобов'язаний застосувати наслідки спливу позовної давності без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.
Таким чином, суд, об'єктивно оцінивши доводи позивача та надані докази, приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положення статей 71, 75, 80 ЦК Української РСР, у зв'язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.128, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Вишнівської селищної ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04 квітня 2024 року.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса