Справа № 211/8069/23
Провадження № 2/211/733/24
іменем України
02 квітня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Юзефовича І.О.,
при секретарі Строгановій Е.О.,
розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
адвокат Захарова М.В. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»(надалі по тексту - ТОВ «Вердикт Капітал») та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №569, вчинений 11.04.2019 приватним нотаріусом Кондратюком В.С., про стягнення з позивача несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору грошових коштів у загальній сумі 159 890,62 грн., посилаючись на відсутність правових підстав у нотаріуса на його вчинення. У позивача є сумніви щодо перевірки нотаріусом наявності у боржника перед кредитором саме такої заборгованості, як і перевірки безспірності вимог. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також витребувано докази у справі.
Ухвалою суду від 26.12.2023 забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №569, вчиненого 11.04.2019 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором №630039925 від 21.10.2013, на виконання якого відкрите виконавче провадження за №65634058 - до набрання рішенням законної сили.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник адвокат Захарова М.В. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи ТОВ «Вердикт Капітал» повідомлено своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, про причин неявки суду не повідомило. ТОВ «Вердикт Капітал»скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та 30.01.2024 на електронну адресу суду надійшов відзив. Як вбачається з відзиву, генеральний директор товариства ОСОБА_2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, про причин неявки суду не повідомила.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 11.04.2019 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис №569 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором №630039925 від 21.10.2013 у загальній сумі 159 890,62 грн.
Відповідно до положень статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо правового регулювання процесуального порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису та підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Процедура вчинення виконавчих написів, чинна на момент вчинення спірного виконавчого напису, визначена в розділі 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (далі - Інструкція).
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20).
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) зазначив, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені в постанові від 13.10.2021 у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) та встановивши відсутність доказів направлення позичальником листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа, суд дійшов висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому суд зазначає, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
До подібних правових висновків дійшов також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30.09.2019 у справі №357/12818/17 (провадження №61-44380св18), постанові від 25.03.2019, у справі №629/3881/16-ц, провадження №61-31187св18.
При цьому суд також приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21), відповідно до якої, вчиняючи 11.04.2019 спірний виконавчий напис приватний нотаріус Кондратюк В.С. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови №662, яка на той час уже була не чинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 №23, відповідно до якої у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та не чинною у частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Тобто кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2017, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, встановивши, що між сторонами існує спір з приводу наявності і розміру заборгованості за кредитним договором, та враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при вивченні матеріалів справи, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, у матеріалах цивільної справи наявні ордер від 12.12.2023, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та адвокатського посвідчення, договору про надання професійної правничої допомоги від 20.11.2023 та додаткової угоди від 20.11.2023, товарного чеку б/н від 10.12.2023 про сплату правничої (правової) допомоги в сумі 4 000,00 грн. та представником позивача заявлено вимогу про розподіл судових витрат.
Суд вважає, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу підлягає задоволенню, тому, враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, витрати в сумі 4 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При прийнятті такого рішення судом також враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача. При цьому від відхиляє заперечення представника відповідача, що стороною позивача надано неналежний доказ сплати правової допомоги.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позивач сплатив за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову судовий збір у загальному розмірі 1 610,40 грн. (1 073,60 грн. + 536,80 грн.), а позов підлягає задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму судового збору.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 81, 89, 133, 137, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11 квітня 2019 року за №569 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) заборгованості за Кредитним договором №630039925 від 21.10.2013 у загальній сумі 159 890,62 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок та витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
З моменту набрання рішенням законної сили - скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 26 грудня 2023 року, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №569 від 11 квітня2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем у виконавчому провадженні №65634058, відкритому постановою від 01 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І.О. Юзефович