03 квітня 2024 року
Справа №932/9191/23
Провадження №2-а/932/280/23
03 квітня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
при секретарі - Кирилішиній В.Д.,
за участю позивача - Діжи В.М.,
за участі представника позивача - Циндри Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Герасимчука С.С. звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначив, що 05.06.2023 року сержантом поліції СРПП ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо нього було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
Зазначив, що за змістом даної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що останній 05.06.2023 близько 21 год. 00 хв. на АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдиві виклики поліції, а саме, телефонував на лінію 102 та надавав інформацію, якої в дійсності не було, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не зібрано жодних доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин, грубо порушено встановлену положеннями КУпАП процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, позбавлено позивача права на захист, порушено встановлений ч. 2 ст. 251 КУпАП порядок збирання доказів та недотримано правила накладення адміністративного стягнення, встановлені ч. 2 ст. 36 КУпАП. Окрім цього, зазначає, що відсутні докази, які було б зібрано у порядку ст. 251 КУпАП, та які би підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. У зв'язку з чим просив оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали, на задоволенні позову наполягали, зазначили, що відзив представника відповідача не містить посилання на будь-які докази на обґрунтування притягнення позивача до адміністративної відповідальності. До того ж, оскаржувана постанова винесена за відсутності позивача, який її не підписував, зі змістом не ознайомлювався, заперечує факт вчинення завідомо неправдивого виклику поліції 05.06.2023 року близько 21.00 години, оскільки він викликав поліцію з приводу його побиття 27.08.2021 року , хотів написати дві заяви по кримінальному провадженню за ст. 125 КК, де він є потерпілим, що знаходиться на стадії досудового розслідування в ВП № 9, однак з поліцейськими , які приїхали на виклик 05.06.2023 року, виник конфлікт, вони не захотіли забирати його письмові заяви. В його присутності будь-яких постанов поліцейські не складали, жодного документу він не підписував, про наявність постанови за ст. 183 КУпАП дізнався, коли за постановою державного виконавця було заблоковано його банківську картку.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, надіслав письмовий відзив на позовну заяву, просив розглянути справу за його відсутності. У відзиві від 13.11.2023 року представник відповідача позовні вимоги не визнав. Посилається на те, що 05.06.2023 року поліцейським обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки. Тому вважав оскаржувану постанову такою, що винесена з дотриманням норм чинного законодавства, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. На обгрунтування долучив два письмові пояснення свідків.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке:
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії ГБВ № 514605 від 05.06.2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за таких обставин: 05.06.2023 близько 21 год. 00 хв. на АДРЕСА_1 -Михайлівка ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдиві виклики поліції, а саме, телефонував на лінію 102 та надавав інформацію, якої в дійсності не було, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
За визначенням ст. ст. 73, 74 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими іншими засобами доказування.
Згідно приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суд зазначає, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, характеризується виключно прямим умислом, тобто суб'єкт правопорушення усвідомлює, що викликає працівників поліції за відсутності будь-яких підстав для цього, передбачає настання шкідливих наслідків від цього шляхом відволікання працівників поліції від виконання службових обов'язків, і бажає настання таких наслідків.
Разом з тим, самий лише факт того, що подія, з приводу якої був здійснений виклик, не підтвердилась, не вказує на завідому неправдивість виклику, оскільки особа може об'єктивно чи суб'єктивно помилятися з цього приводу.
Зі змісту матеріалів справи судом встановлено та це не заперечував позивач в судовому засіданні, що 05.06.2023 року близько 20.00 години він викликав поліцію шляхом здійснення дзвінка на «гарячу лінію 102» стосовно його побиття.
Водночас доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили здійснення позивачем умисного неправдивого виклику поліції, матеріали справи не містять. В постанові не конкретизовано, яку саме інформацію надав ОСОБА_1 , якої в дійсності не було.
Будь-яких інших доказів на обгрунтування законності винесеної постанови серії ГБВ № 514605 від 05.06.2023 року відповідачем не надано.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови серії ГБВ № 514605 від 05.06.2023 року.
Долучені до відзиву письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суд не буре до уваги, оскільки дані свідки не є незаінтресованими особами, є співробітниками служби охорони, які перебували у спільному наряді з подіцейськими в цей день - 05.06.2023 року, до того ж, не зазначено, яку ж саме хибну інформацію передавав ОСОБА_1 на лінію 102.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 квітня 2020 року по справі № 489/4827/16-а в адміністративному провадженні № К/9901/33507/18 висловив свою правову позицію, що свідчення інспектора патрульної поліції як особи, яка під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення діяла як службова особа, не може вважатися об"єктивним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб"єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожного руху.
До того ж, позивач заперечує складання поліцейським оскаржуваної постанови від 05.06.2023 року ГБВ № 514605 в його присутності, про її існування дізнався тільки в вересні 2023 року, коли на запит адвоката отримав копію постанови.
Отже, спірна постанова, дійсно, підлягає скасуванню, а зворотні доводи відповідача, в свою чергу, підтвердження не знайшли.
В рішенні від 21.07.2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів суду належними та допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення, жодних доказів на обгрунтування своїх заперечень щодо завідомо неправдивого умисного повідомлення заявником 05.06.2023 року не надав. Отже, спірна постанова, дійсно, підлягає скасуванню, а зворотні доводи відповідача, в свою чергу, підтвердження не знайшли.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 139 КАС України суд вирішив судові витрати компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ГБВ № 514605 від 05.06.2023 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень, скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.С. Овчиннікова