справа №359/4767/23 Головуючий у І інстанції - Журавський В.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/7094/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2023 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
У травні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 19 червня 2019 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку з встановленим на ній кредитним лімітом, а також зобов'язався повертати грошові кошти, зняті з кредитної картки, шляхом сплати щомісячних обов'язкових платежів та відсотків за користування грошовими коштами.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Просило суд, стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що становить 47402,10 грн., що складається: з заборгованості за основною сумою кредиту - 41046,41 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 6355,69 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2023 року зазначений вище позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 402,10 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 2684 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ним було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку на сайті: https://privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що він ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Отже, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що вони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, вказує, що у червні та серпні 2023 року ним було сплачено 12000 грн. в погашення кредиту, проте розрахунок заборгованості, долучений позивачем, не містить зазначених платежів.
Просив суд, апеляційну скаргу задовольнити, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що 19 червня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» видав ОСОБА_1 кредитну картку з встановленим на ній кредитним лімітом.
В свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався повертати грошові кошти, зняті з кредитної картки, шляхом сплати щомісячних обов'язкових платежів та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 0,00001% річних у пільговий період та 74,40% річних поза межами пільгового періоду.
Вказані обставини підтверджуються заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.
АТ КБ «Приватбанк» виконав своє зобов'язання за договором, що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , згідно якої останній знімав грошові кошти та розрахувалася ними.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Банк виконав зобов'язання щодо надання кредиту, а відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність погодження між сторонами кредитного договору Умов та Правил використання кредиту, оскільки до позову було додано копію належним чином завіреного паспорту споживчого кредиту за кредитною преміальною карткою «World Black Edition», яка була підписана безпосередньо ОСОБА_1 .
У даному паспорті споживчого кредиту зазначені основні умови кредитування, розрахунок відсотків та строки внесення місячних платежів.
Отже, підписуючи паспорт споживчого кредиту за кредитною преміальною карткою «World Black Edition» сторонами було погоджено усі істотні умови кредитування, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та заборгованості за простроченими відсотками.
Разом з тим, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує наявності договірних відносин з позивачем та заборгованості за наданим кредитом, проте, заперечує щодо розміру заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення.
На підтвердження своїх доводів позивач, серед іншого, посилається на те, що у розрахунку заборгованості, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, не враховано тих платежів, які були зроблені відповідачем для погашення заборгованості у червні та серпні 2023 року на загальну суму 12000 грн.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи апелянта безпідставними, адже, як вбачається з наданих відповідачем квитанції про сплату боргу у червні та серпні 2023 року, останні не містять даних про призначення платежу, що, у свою чергу, унеможливлює встановлення того, що внесені відповідачем кошти були спрямовані на погашення заборгованості за кредитними коштами.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитною картою та її припинення відповідач суду не надав.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки позивач довів належними та допустимими доказами порушення його прав, яке відбулось внаслідок невиконання боржником обов'язку зі сплати щомісячних обов'язкових платежів та відсотків за користування кредитними коштами.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не містять підтверджуючих документів, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба