справа №761/37770/21 Головуючий у І інстанції - Мальцев Д.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/3168/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 квітня 2024року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
установив:
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києваіз позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначив, що 20 жовтня 2018 року відбулась ДТП за участю транспортного засобу BMW X3 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2018 року, винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 .
У позивача виникло право вимоги саме до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 113152,34 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Просив суд, стягнути на свою користь з ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 113152,34 грн. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року, вказаний вище позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 57460,79 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 574,61 грн. та витрати по оплаті за експертне дослідження у розмірі 1500 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що страхова виплата була виплачена позивачу його ж страховою компанією ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі попереднього рахунку СТО за відсутності будь-яких документів, щодо визначення реальної вартості шкоди, огляд автомобіля, визначення вартості пошкоджень та будь-якого зв'язку вказаного рахунку з наслідками ДТП.
Вказує, що попередній рахунок №05818 від 30 жовтня 2018 року, виставлений приватною компанією ТОВ «Ніко Автоальянс», відповідно до якого вартість робіт для автомобіля MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_3 становить 130383,99 грн., що разом з ПДВ 26076,80 грн. складає 156460,79 грн. не є належним документом, що може встановлювати розмір завданих ДТП збитків та відповідно не може слугувати підставою для страхової виплати.
Так, розмір страхової виплати ґрунтується виключно на рахунку автосервісу, однак це не може бути належним та допустимим доказом, оскільки тільки відображає перелік та вартість ремонтних робіт автомобіля на дату звернення.
Причинного зв'язку переліку робіт необхідних для відновлення автомобіля внаслідок ДТП він не відображає.
Більше того, доказів коли, в який період та чи взагалі здійснювався ремонт автомобіля, які саме запчастини були замінені, придбані, матеріали справи не містять.
Наголошує, що таким чином, докази, надані позивачем на підтвердження розміру завданого пошкодження автомобіля збитку є суперечливими та викликають сумніви у їх достовірності.
Також, зазначає, що на її думку зобов'язаною особою внаслідок заподіяних позивачу у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є її страхова компанія.
Проте, позивач не надав доказів, що у страхової компанії не виникає обов'язку з виплати страхового відшкодування або у виплаті таких сум йому було відмовлено.
Таким чином, її страховик ПАТ «СК «УНІКА» має відповідати перед позивачем в межах передбачених умовами договору страхування.
Просила суд, апеляційну скаргу задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2018 року відбулась ДТП за участю транспортного засобу BMW X3 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Білоцерківського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року у справі №357/12728/18,винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Про настання страхового випадку було повідомлено ПрАТ «ПЗУ Україна».
Відповідно до рахунку №05818 від 30 жовтня 2018 року ТОВ «Ніко Автоальянс» вартість відновлювальних робіт автомобіля MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 становить 156460,79 грн.
На підставі зазначеного рахунку ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 10 січня 2019 року було виплачено позивачу суму страхового відшкодування за ремонтні роботи у розмірі 99000грн.
З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв'язку із пошкодженням автомобіля MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 , позивач звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір про проведення оцінки.
На виконання зазначеного договору ТОВ «Клевер Експерт» 05 лютого 2019 року було складено «Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №60/02-19», відповідно до якого вартість матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 210652,34 грн.
Позивач вважає, що витрати, які підлягають стягненню з відповідача становлять 111652,34 грн., що дорівнює різниці між вартістю відновлювального ремонту (210652,34 грн.) та отриманими страховими виплатами (99000грн.).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачу, як власнику автомобілю MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_2 повинно бути відшкодовано матеріальний збиток у розмірі 156460,79 грн., відповідно до рахунку №05818 від 30 жовтня 2018 року.
ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 10 січня 2019року було виплачено позивачу суму страхового відшкодування за ремонтні роботи у розмірі 99000грн., тому різниця між виплаченою страховиком сумою та рахунком за ремонт становить 57460,79 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що постанова суду в адміністративній справі, за якою відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, набрала законної сили і на підставі даного рішення потерпілій стороні відшкодована матеріальна шкода не у повному розмірі, у позивача виникло право вимоги саме до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 57460,79 грн.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникання цивільних прав та обов'язків є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 1187 цього Кодексу, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п. 14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК.
Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 57460,79 грн., оскільки майнова шкода є доведеною та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та витрати по оплаті за експертне дослідження.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року та у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба