Справа № 541/398/24
№ провадження 1-кп/541/112/2024
03 квітня 2024 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 14 листопада 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170550001323 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює на посаді монтажника в ТОВ «Київська мостобудівельна компанія», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
08 листопада 2023 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування та судом не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік АЗС «WOG», що в м. Миргороді Полтавської області, у кюветі знайшов корпус ручної осколкової гранати Ф-1 в конструктивному поєднанні (зборі) із уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим УЗРГМ та патрони калібру 5,45 у кількості 13 штук.
Після цього ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що знайдені ним предмети є бойовими припасами та вибуховим пристроєм, діючи в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свої дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, забрав їх собі, обернувши їх у своє володіння, тим самим незаконно придбав.
У подальшому ОСОБА_4 в невстановлений час та спосіб переніс вибуховий пристрій та патрони до свого автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим незаконно носив і зберігав при собі, та в подальшому почав зберігати за місцем свого проживання вибуховий пристрій та бойові припаси.
14 листопада 2023 року в ході проведення огляду місця події, здійсненого за добровільною згодою ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_4 , у багажнику автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено та вилучено: корпус ручної осколкової гранати Ф-1 в конструктивному поєднанні (зборі) із уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим УЗРГМ, який відповідно до висновку експерта від 16 листопада 2023 року № СЕ-19/117-23/17645-ВТХ придатний до вибуху та відноситься до категорії вибухових пристроїв, та патрони у кількості 13 штук, які відповідно до висновка експерта від 16 листопада 2023 року № СЕ-19/117-23/17630-БЛ є бойовими припасами та придатні до стрільби, які ОСОБА_4 незаконно придбав, носив, зберігав при собі та в подальшому за місцем проживання без передбаченого дозволу.
Вказані дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів і вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
03 квітня 2024 року між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Згідно з даною угодою прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, при цьому обвинувачений в повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного в угоді кримінального правопорушення.
Також, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також перебуванні на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність тяжких наслідків у результаті вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розміром 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн.
Отримана згода обвинуваченого ОСОБА_4 на призначення запропонованого виду та розміру покарання. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин, просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечував, зазначив, що під час укладення даної угоди обвинуваченому були роз'яснені його права та обов'язки.
Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде до нього застосовано у разі затвердження угоди, цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.ст. 50, 65-67, 69 КК України з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом'якшують покарання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Матеріальну шкоду кримінальним правопорушенням не завдано.
Цивільний позов не пред'являвся.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів і які документально підтверджені, в сумі 3 346 грн відповідно до вимог ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 03 квітня 2024 року, укладену між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розміром 1500 (одна тисяча п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3 346 грн.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2023 року на набої у кількості 13 штук; корпус до ручної гранати з маркуванням «12-И-254-НТН» та запал до неї з маркуванням «86-77-УЗРГМ-583», що були вилучені 14 листопада 2023 року в ході проведення огляду, скасувати.
Речові докази: набої у кількості 8 штук, які є проміжними військовими патронами калібру 5,45 х 39 мм зразка 1974 року, корпус до ручної гранати та запал до неї - передати на потреби ЗСУ.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом відповідно до ст. 389-1 КК України.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
СуддяОСОБА_1