Справа № 369/19158/23
Провадження № 1-кп/369/1371/24
іменем України
02.04.24 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12023111310002494 від 22 серпня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, вважається таким, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до цього часу.
Встановлено, що 21 серпня 2023 року в нічний час, тобто в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, перебуваючи по Богдана Хмельницького в місті Боярка Фастівського району Київської області, поблизу відділення ТОВ «НОВА ПОШТА», відкрив люки кабельних колодязів, в яких за допомогою ножа перерізав кабелі електрозв'язку типу ТПП 100x2x04 у кількості 90 м, які належать АТ «Укртелеком».
У подальшому, 21 серпня 2023 року, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи при собі вказані кабелі електрозв'язку, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник у невідомому напрямку, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав АТ «Укртелеком» матеріальної шкоди на суму 12 420, 90 грн (дванадцять тисяч чотириста двадцять грн дев'яносто коп.)
Таким чином, ОСОБА_4 вказаними вище діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що за вказаних в обвинувальному акті обставин дійсно вчинив це кримінальне правопорушення. Зазначив, що за вчинене йому соромно, про вчинене жалкує, щиро розкаюється та вибачався за вчинене, запевнював суд, що в подальшому подібного не вчинятиме, оскільки висновки для себе зробив. Також вказав, що цивільний позов поданий потерпілим АТ «Укртелеком» в особі представника ОСОБА_5 визнає повністю та зобов'язався відшкодувати заподіяну шкоду. У судових дебатах та під час проголошення останнього слова просив суворо його не карати.
Прокурор у судових дебатах просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік. Вирішити питання про долю речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України
Представник потерпілого ОСОБА_5 не з'явився в судове засідання, про дату, місце та час його проведення повідомлений в установленому законом порядку. При цьому, на адресу суду надіслав заяву про проведення судового засідання за його відсутності. Крім того, надіслав заяву про те, що поданий ним цивільний позов підтримує та просить його задовольнити.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого та дослідженням доказів, у тому числі в частині заявленого цивільного позову, у зв'язку з чим судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України.
Беручи до уваги що обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, врахувавши заяву представника потерпілого, вислухавши останнє слово обвинуваченого, суд дійшов такого висновку.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого в умовах воєнного стану, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому, суд зауважує, що не кваліфікує діяння обвинуваченого ОСОБА_4 , як таке що вчинено «з проникненням до іншого приміщення», оскільки обвинувачення ОСОБА_4 в цій частині органами досудового розслідування не пред'являлось, а суд позбавлений можливості вийти за межі пред'явленого обвинувачення та погіршити становище обвинуваченого, з огляду на положення ст. 337 КПК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має, має середню освіту, працює не офіційно різноробочим, не одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується негативно, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, відношення останнього до вчиненого, яке полягає у відвертому осуді своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене та вчинення кримінального правопорушення вперше, оскільки з огляду на положення ст. 89 КК України, ОСОБА_4 , визнається таким, що судимості не має.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим застосовує положення ст. 75 КК України та звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком і покладає обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
Суд зазначає, що згідно з положеннями статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вказаний вид і розмір покарання та звільняючи обвинуваченого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання з іспитовим строком, суд виходить насамперед з того, що позбавлення чи обмеження прав і свобод обвинуваченого, у формі фізичної ізоляції від суспільства не є необхідним у цій конкретній справі для захисту суспільства та задоволення почуття обурення й справедливості потерпілого, і суспільства в цілому, виходячи зі ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , його характеру та обставин вчинення.
Звідси, виходячи, з пануючої нині ієрархії загальнолюдських цінностей цілком виправданим є застосування до покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 , положень ст. 75 КК України, що повною мірою узгоджується з соціально-відновлювальною та запобіжною функціями покарання, які спрямовані на відновлення особистості з правослухняною поведінкою та запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком є необхідним й достатнім для його виправлення, запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому та є домірним скоєному.
Згідно з положенням п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і відшкодування моральну (немайнову) шкоду.
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а саме у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із противоправною поведінкою щодо неї самої, чи знищенням її майна.
Аналіз викладених норм права дає підстави для висновку про те, що моральна шкода, що полягає у завданні потерпілому душевних страждань внаслідок противоправної поведінки має бути відшкодована особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Так, цивільним позивачем - потерпілим АТ «Укртелеком» в особі представника ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов до цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 на загальну суму 12 420,90 грн.
Визначаючи розмір понесених матеріальних збитків потерпілим, суд виходить з обґрунтованості понесених витрат, а саме наявності в матеріалах справи переліку викраденого у потерпілого майна, які відповідно підтверджують вартість цієї речі. Також, суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю заявлений цивільний позов потерпілим, зокрема, заподіяну майнову шкоду потерпілому АТ «Укртелеком» на суму 12 420,90 грн, у зв'язку з чим вважає цей розмір заподіяної матеріальної шкоди потерпілому безспірним та таким, що доказуванню не підлягає.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 скасувати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 395 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Цивільний позов потерпілого АТ «Укртелеком» в особі представника ОСОБА_5 до цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь потерпілого АТ «Укртелеком» в особі представника ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 12 420,90 грн.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 скасувати.
Речові докази:
- ніж, розміром близько 20 см, лезо близько 11 см та ручка близько 9 см, виготовлена з дерева, які поміщено до спец.пакету № WAR 1002560 та переданий та відповідальне зберігання до кімнати схову речових доказів Фастівського РУП ГУНП в Київській області, знищити;
- кабель типу ТПП 100*2*0.4 в кількості 90 метрів, які передано під зберігальну розписку ОСОБА_6 , залишити у розпорядженні останнього.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору.
Суддя ОСОБА_1