65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"28" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/13325/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.17)
до відповідача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
до відповідача-4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
до відповідача-5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )
до відповідача-6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )
до відповідача-7: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 )
до відповідача-8: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 )
до відповідача-9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 36795262, 65026, м. Одеса, вул. Леха Качинського, буд. 12.)
про стягнення 142301156,20 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_10 , адвокат
від відповідачів-2, 5, 6, 7 - Волкова М.Ю., адвокат
від відповідачів-1, 3, 8, 9 - Гончаров Е.В., адвокат
від відповідача - 4 - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
У серпні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди в розмірі 142301156,20 грн, завданої Публічному акціонерному товариству "Фінбанк" рішеннями відповідачів, як пов'язаними посадовими особами та членами керівних органів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.07.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 у справі №910/13325/21 скасовано; справу № 910/13325/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 справу №910/13325/21 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.
Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято справу № 910/13325/21 до свого провадження; постановлено розглядати справу № 910/13325/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
18.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- в порядку вжиття заходів забезпечення позову накласти арешт на все майно
(нерухоме, рухоме в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ) у межах суми позову 142301156,20 грн.
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", (нотаріусам (приватним та державним); громадянин України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_8 ) ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 );
- заборонити всім та будь-яким суб'єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осі6, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 );
- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство "Національні інформаційні системи") та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ).
Ухвалою суду від 20.03.2024 викликано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для надання додаткових пояснень щодо заяви про забезпечення позову та зобов'язано з'явитись 25.03.2024.
25.03.2024 відповідачами було подано заперечення на заяву про забезпечення позову.
Однак, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 24.01.2024, не відбулося.
Ухвалою від 25.03.2024 для розгляду заяви позивача було призначено судове засідання на 28.03.2024.
В судове засідання з'явились представники позивача та відповідачів.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надав пояснення по суті заяви про забезпечення позову, просить її задовольнити.
Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що, на думку позивача, на даний час існує реальна та об'єктивна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду і призвести до порушення права позивача на отримання грошових коштів (в результаті звернення стягнення та реалізації майна, що належить відповідачам) в якості компенсації за шкоду, заподіяну банку та його кредиторам, в тому числі Фонду.
Позивач зауважує, що після направлення Фондом досудової вимоги, позову та відкриття провадження у справі відповідачі почали активно відчужувати належне їм на праві власності майно, а саме відповідачі ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 відчужили на користь близьких родичів квартири, нежитлові приміщення тощо.
Крім того, із засобів масової інформації та реєстру судових рішень позивачу стало відомо, що відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . НАБУ повідомлено про підозру за ч.1 ст.255 (Створення, керівництво злочинною організацією) та ч.3 ст.369 (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) КК України. 04.08.2022 ОСОБА_2 намагався покинути Україну, а ОСОБА_4 виїхав з України та перебуває в розшуку.
Дані обставини, на переконання позивача, свідчать про недобросовісну поведінку відповідачів та існування реальної загрози невиконання рішення суду.
Заявник звертає увагу, що сума позову становить 142301156,20 грн. і не зможе бути задоволена виключно за рахунок нерухомого майна відповідачів, у зв'язку з чим позивач вважає за доцільне в якості забезпечення позову накласти арешт на все майно відповідачів (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери та грошові кошти, що належать їм на праві власності).
Представники відповідачів проти задоволення заяви заперечили, вважають її необґрунтованою.
Зазначили, що позивачем не доведено наміру відповідачів уникнути виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Зауважили, що позивач посилається на відчуження ОСОБА_6 належного йому майна у червні 2021 року до подання 12.08.2021 позову до суду як на доказ недобросовісної поведінки відповідача та загрози невиконання рішення суду. Разом з тим, на переконання представника відповідачів, наведені позивачем обставини жодним чином не можуть бути кваліфіковані як недобросовісна поведінка ОСОБА_6 , спрямована на невиконання рішення суду, оскільки на момент вчинення цих дій спір між позивачем та відповідачами був відсутній.
Також, позивач просить арештувати майно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посилаючись в якості доказів на засоби масової інформації. При цьому, позивачем не наведено, які ж дії, вчинені ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , свідчили про недобросовісну поведінку зазначених відповідачів, яка потягне за собою невиконання рішення суду. При цьому представник звертає увагу, що ОСОБА_2 та ОСОБА_15 не мають можливості розпоряджатися належним їм майном, тому застосування заходів забезпечення позову у цьому судовому процесі є неактуальним. Посилання на переоформлення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 нерухомого майна на близьких родичів є безпідставним, оскільки як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_8 здійснювали купівлю-продаж нерухомості як до подання позовної заяви позивачем, так і після неї. В умовах воєнного стану не дивно, що чоловіки призовного віку мають бажання впорядкувати свої майнові відносини та забезпечити свої родини засобами до існування. Причинно-наслідковий зв'язок між поданням позову позивачем у 2021 році та впорядкуванням майнових відносин відповідачами у 2023-2024 році відсутній. Жодних інших доказів, на підтвердження наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивачем до матеріалів справи не надано.
Також представники відповідачів зауважили, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є неспівмірними із доходами та статками відповідачів, а тому просять відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, заслухавши представників сторін, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у cправі № 904/1045/22).
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
В контексті наведених позивачем обставин щодо вчинення окремими відповідачами дій, які, на думку останнього, свідчать про намір уникнути виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд зауважує наступне.
Що стосується відчуження відповідачем ОСОБА_6 належних йому на праві власності об'єктів нерухомості, то останнє мало місце ще 04.06.2021, тобто до відкриття провадження у справі.
Відносно посилання позивача на відчуження в 2023-2024 роках відповідачами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 належної їм на праві власності нерухомості, то позивачем не доведено, що відчуження частини належного вказаним відповідачам майна є тими безумовними обставинами, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про вчинення вищевказаними особами дій, спрямованих на ухилення від майнової відповідальності, вчинення системних послідовних дій кожною особою, які б свідчили про намір ухилення від майнової відповідальності шляхом виведення всього належного їм майна кожним вказаним відповідачем.
Щодо посилання на повідомлення відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про підозру за ч.1 ст.255 та ч.3 ст.369 КК України, а також про їх спробу виїхати за межі України, то заявником не доведено прямого зв'язку із наведеними обставинами та ухиленням останніх від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Також суд зауважує, що вимоги позивача щодо заборони реєстраторам та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо всього рухомого та нерухомого майна та корпоративних прав, належних відповідачам, є неспівмірною позовним вимогам та не забезпечує збалансованості інтересів сторін, а тому є такою, що порушує інтереси та права відповідачів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Суд зазначає, що матеріали заяви не містять належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Разом з тим, наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову. Окрім того, недобросовісність та протиправність дій відповідачів буде встановлюватись судом під час розгляду справи по суті.
До того ж, заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою рішення суду по суті позовних вимог, за таких обставин, суд, оцінивши доводи заявника, співмірність заявлених заходів до забезпечення позову, дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволені заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі №910/13325/21 відмовити.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 28.03.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 02.04.2024.