"05" жовтня 2010 р. Справа № 3/109/10
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго»(в особі філії м. Миколаєва)
юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40
поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94
До 1- відповідача: Військової частини А - 0224
54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 72
До 2-відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва
54001, м. Миколаїв, проспект Миру, 62-а
Про: стягнення заборгованості в сумі 35 138,73 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача - Филиппова Т.М., за довіреністю;
Від 1- відповідача: Кучеренко І.В., за довіреністю;
Від 2-відповідача: не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідачів першого та другого в солідарному порядку борг за активну електричну енергію у сумі 35138,73 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору про постачання електричної енергії № 44/2769 від 27.08.2009 р. укладеного між сторонами, та мотивовані тим, що відповідачу згідно умов договору від 27.08.09р. була відпущена активна енергія, але відповідач частково здійснив оплату за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим утворився борг за активну електроенергію на суму 35 138,73 грн. за період з березня 2010 р. по травень 2010 р.
09.09.10 р. позивач через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить суд повернути державне мито в розмірі 887,86 грн., оскільки із сплачених 1239,25 грн., необхідно було сплатити 351,39 грн., отже державне мито надмірно сплачено.
30.09.10 позивач також скерував до суду лист, в якому зазначає, що при написанні позовної заяви було допущено помилку, щодо суми стягнення боргу за активну електричну енергію, а саме просить суд правильною сумою до стягнення вважати 35128,73 грн.
1-відповідач у відзиві на позов заперечує, посилаючись на те, що кошти за оплату споживання військовою частиною А -0224 активної та реактивної електроенергії кошторисом не передбачено та не надходять до неї, а здійснення стягнення з рахунків військової частини А -0224 де відсутні відповідні бюджетні призначення для сплати постачання активної та реактивної електроенергії є бюджетним порушенням. Кошти щодо сплати за спожиту електроенергію надходять тільки на рахунки КЕВ м. Миколаєва і згідно договору поруки, оплату за спожиту електроенергію здійснює лише КЕВ м. Миколаєва.
Крім того, 1-відповідач просить суд належним відповідачем по справі залучити Міністерство оборони України.
Водночас, позивач заперечує проти задоволення вказаної вимоги.
Суд, відмовляє в задоволенні цього клопотання, оскільки вважає його необґрунтованим та недоведеним.
2-відповідач надав відзив, в якому просить заборгованість стягнути саме з військової частини, оскільки борг виник за рахунок того, що на території військової частини А -0224 є інші споживачі електричної енергії, які не утримуються за рахунок коштів Державного бюджету.
В судовому засіданні було оголошено перерву до 05.10.2010 року.
За результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд
27.08.2009р. між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»та Військовою частиною А -0224 був укладений договір № 44/2769, згідно умов пункту 1 якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу (відповідач по справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1333 кВт, а 1-відповідач -військова частина А -0224, як споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.3.1 та п. 2.3.3 договору відповідач зобов'язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків № 10 «Порядок розрахунків».
Згідно з умовами додатку № 10 «Про порядок розрахунків», який є невід'ємною частиною зазначеного договору споживач зобов'язаний проводити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію 10 числа поточного місяця згідно розрахунку виданого енергопостачальною організацією.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаного договору позивач відпустив 1-відповідачу активну електроенергію в період з березня 2010 року по травень 2010 року на загальну суму 364 772,45 грн., що підтверджується виставленими відповідачу рахунками позивача та актами про використану електроенергію.
1-відповідач же свої обов'язки по сплаті спожитої електроенергії за визначений термін не виконує в повному обсязі. Часткові проплати були проведені відповідачем в загальній сумі 329 643,72 грн.
Про зазначений факт свідчать як представлені позивачем документальні докази так і відзиви обох відповідачів.
Отже, заборгованість 1-відповідача станом на час звернення до суду з позовом за розрахунком позивача цілком обґрунтовано складає в сумі 35 128,73 грн.
01.01.2009 року між ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” (кредитор), Військовою частиною А-0224 (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (поручитель) було укладено договір поруки, за умовами пункту 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку споживача “Боржника”(В/Ч А -0224) щодо оплати за електроенергію (активну та реактивну) з ПДВ, згідно договору про постачання електричної енергії № 44/2769 від 01.08.2005 року, починаючи з 01.01.2009 року, яка сплачується за рахунок отримання фінансування з держбюджету в межах бюджетних призначень.
Згідно п. 2.1. договору поруки у разі порушення споживачем зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором, кредитор вправі звернутись з позовом про стягнення заборгованості як до споживача так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в обсязі, передбаченому п. 1.1. даного договору.
За положеннями п. 1.5 договору поруки кредитор у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань надсилає поручителю вимогу.
На виконання вищевказаного пункту договору позивачем на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва була направлена вимога кредитора від 22.06.2010 року № 04-18/298.
Проте вимога поручителем не була задоволена належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За приписами п. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За правилами ст.ст. 32,33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачі не спростували вимоги позивача, не надали суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Відповідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В спірних правовідносинах відповідачами дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути в солідарному порядку з Військової частини А-0224 (м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 72, код 08489704) на користь Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94) на поточний рахунок № 260383011001 в Державному ощадному банку України, МФО 326461, код 23399393 борг за активну електроенергію в сумі 35 128,73 грн., 351,39 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути в солідарному порядку з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а, код 08029523) на користь Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94) на поточний рахунок № 260383011001 в Державному ощадному банку України, МФО 326461, код 23399393 борг за реактивну електроенергію в сумі 35 128,73 грн., 351,39 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати Відкритому акціонерному товариству Енергопостачальній компанії «Миколаївобленерго»(в особі філії м. Миколаєва) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита за платіжним дорученням 1801 від 24.06.10 р. в сумі 887,86 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.
11.10.10 р.
Суддя