79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.10.10 Справа№ 10/184(10)
Господарський суд Львівської області у складі судді Довгої О.І.
при секретарі Скремета О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Стебник
до відповідача: ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі”, м. Пустомити
про: стягнення 3 950,91 грн. боргу.
Представники
Від позивача: ОСОБА_2 -представник (Довіреність 1793 від 11.10.2010р.)
Від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть спору:
На розгляд господарського суду Львіської області надійшла позовна заява СПД-ФО ОСОБА_1, м. Стебник до ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі”, м. Пустомити про стягнення 3 950,91 грн. боргу.
Ухвалою суду від 23.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.10.2010р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
18.12.2009р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 18/09-01/2009, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання в обумовлений даним Договором строк поставити та передати у власність відповідача товар (продукти харчування) в асортименті відповідно специфікації та накладних, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 3 000,00 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується відтиском печатки та підписом повноважного представника ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” на Видатковій накладній № РН-0000001 від 15.01.2010р.
У п. 4.3. Договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату товару не пізніше 7 календарних днів з дати його приймання.
У позовній заяві позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач отриманого товару своєчасно не оплатив.
22.03.2010 р. позивачем направлено відповідачу Вимогу про погашення заборгованості № 01/1 від 17.03.2010р., з проханням в семиденний строк з дати направлення вимоги сплатити заборгованість за поставлений товар.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.
За порушення строків оплати товару позивач із посиланням на п. 7.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що становить 370,80 грн., а також штраф у розмірі 20 % річних, що становить 391,23 грн.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 130,20 грн. інфляційних та 58,68 грн. 3 % річних.
Загальна сума позовних вимог становить 3 950,31 грн.
При дослідженні Видаткової накладної № РН-0000001 від 15.01.2010р. судом встановлено, що посилання на Договір поставки № 18/09-01/2009 від 18.12.2009р. на вказаному документі відсутнє.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як стверджує позивач спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 18/09-01/200 від 18.12.2009р. Однак, як встановлено судом у Видатковій накладній № РН-0000001 від 15.01.2010р. немає посилання на вищевказаний Договір.
Жодних інших доказів поставки товару на умовах Договору № 18/09-01/200 від 18.12.2009р., зокрема, передбачених умовами Договору специфікації та замовлення, позивач суду не надав.
Із врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини можна вважати такими, що виникли за усною домовленістю сторін.
Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття відповідачем до виконання замовлення підтверджується відтиском печатки та підписом повноважного представника ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” на Видатковій накладній № РН-0000001 від 15.01.2010р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалося, позивачем направлялась на адресу відповідача Вимога про погашення заборгованості № 01/1 від 17.03.2010р., яка залишена останнім без задоволення.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 000,00 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне:
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що позивачем не доведено факту поставки товару саме на умовах Договору поставки № 18/09-01/200 від 18.12.2009р. при визначенні терміну виконання зобов'язання слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Із поданого суду розрахунку позовних вимог нарахування інфляційних та 3 % річних позивачем здійснено починаючи з 22.01.2010р. по 16.09.2010р.
Як встановлено судом вимогу про сплату заборгованості позивач надіслав на адресу відповідача 22.03.2010 р. Згідно вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був сплатити заборгованість у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
День пред'явлення вимоги слід визначати із врахуванням положень п. 4.1.2. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 “Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, яким визначено, що у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) нормативний строк пересилання поштових відправлень та поштових переказів становить Д+3, пріоритетної - Д+1 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.)
Таким чином, суд вважає, що право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у позивача виникло 02.04.2010р.
З врахуванням вищевикладеного, згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає 77,40 грн. інфляційних (середній індекс інфляції за період з 02.04.2010р. по 16.09.2010р. становить 102,58) та 41,42 грн. 3 % річних
У ст. 611 ЦК України як правовий наслідок порушення зобов'язання передбачено, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 546, ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня та штраф, як вид неустойки, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази поставки товару саме на умовах Договору поставки № 18/09-01/200 від 18.12.2009р. позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу до задоволення не підлягають.
Окрім того, проаналізувавши умови договору та дослідивши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд зазначає, що передбачені у п. 7.2. Договору (на який посилається позивач у позовній заяві) 20 % річних за своєю правовою природою не є штрафом, а є іншим розміром процентів річних, встановленим договором згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно визначення ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути із ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомити, вул. Глинська,56. Код ЄДРПОУ 32060170) на користь СПД-ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 3 000,00 грн. боргу, 77,40 грн. інфляційних, 41,42 грн. 3 % річних, всього -3 118,82 грн.; 80,52 грн. державного мита та 186,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті частині вимог в позові відмовити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя О.І. Довга