79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.10.10 Справа№ 9/146(10)
Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.
При секретарі Козак І.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Прокурора м. Трускавець в інтересах держави Уповноваженого державного органу Трускавецької міської ради, м. Трускавець Львівської області в особі:
Позивача: Комунального підприємства «Наше місто», м. Трускавець Львівської області,
До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Трускавець Львівської області,
Про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 761,13 грн. в т. ч.: 662,73 грн. -основний борг, 44,80 грн. -0,1 % пеня, 45,60 грн. -7 % штрафу прострочення платежу більше ніж 30 днів, 8,00 грн. -3 % річних та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від прокуратури: Макогон Ю.І.-прокурор,
Від позивача: Дикий А.О. -начальник юридичного відділу, представник за довіреністю №777 від 01.09.2010р.,
Від відповідача: не прибув.
Представникам роз'яснено права та обов'язки сторін відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді -не заявлено та не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора м. Трускавець в інтересах держави Уповноваженого державного органу Трускавецької міської ради, м. Трускавець Львівської області в особі: Позивача: Комунального підприємства «Наше місто», м. Трускавець Львівської області, до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Трускавець Львівської області, про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 761,13 грн. в т. ч.: 662,73 грн. -основний борг, 44,80 грн. -0,1 % пеня, 45,60 грн. -7 % штрафу прострочення платежу більше ніж 30 днів, 8,00 грн. -3 % річних та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 15.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.09.2010 року, про що сторони були належним чином, під розписку: Прокурор -21.09.10р., Відповідач -18.09.10р., повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи), тобто в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 10.12.2002р. № 75.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 08.10.2010р., про що сторони були повідомлені в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Прокурор та позивач позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав наведених у тексті позовної заяви, просять позов задовільнити.
Відповідач не прибув у судове засідання, про причини неприбуття, суд, належним чином не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що зазначено вище у цьому рішенні, вимог ухвал суду, без поважних причин, не виконав, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав).
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи встановлено.
Між Позивачем: Комунальним підприємством «Наше місто», вул. Бориславська, 2,
м. Трускавець, Львівської області, ЄДРПОУ 0405514 та Відповідачем: Приватним підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 було укладено договір № 250 від 01.04.2009 року на вивіз твердих побутових відходів з маг. «Продукти», який знаходиться по вул. Шевченка, 230 у м. Трускавець.
Станом на час розгляду справи по суті, ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що договір №250 від 01.04.2009 р. є розірваним, та/або визнаний недійсним.
Предметом договору (Розділ 1 договору) є те, що Позивач (надалі -Виконавець) надає послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у Відповідача (надалі-Споживача).
У розділі 2 договору визначено обсяги, режим, терміни та вартість надання послуг.
Порядок розрахунків визначено сторонами у розділі 3 договору, права та обов»язки визначено у розділах 4 та 5 договору.
Відповідальність сторін врегульовано у розділі 6 договору, термін договору розділ 7 договору.
Так, у відповідності до умов договору Позивач зобов»язався надавати Відповідачу послуги, а Відповідач в свою чергу зобов»язався сплачувати за отримані послуги кошти визначені у договорі.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов»язання за даним договором виконав у повному обсязі.
Відповідач свої зобов»язання щодо оплати отриманих послуг не виконав в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 662,73 грн. (за вивіз сміття), що підтверджується Актом звірки від 12.07.2010 р.
Станом на час розгляду даного спору у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 662,73 грн. (розрахунок суми знаходиться в матеріалах справи).
Позивач направив відповідачу претензію №307 від 15.04.2010 р., яку відповідач залишив без реагування.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 ЦК України), одностороння відмова від зобов”язання -не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню - 44 грн.80 коп., яка нарахована відповідно до п.6.1.1. договору (Розрахунок приведений у тексті позовної заяви), частини 2 статті 343 ГК України, ч. 6 статті 232 ГК України, статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції ЗУ від 10.01.2002р. № 2921-111.
Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до вимог частини 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 8, 00 грн. (Розрахунок 3% річних -приведений у тексті позовної заяви), які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7% штрафу за прострочення платежу понад 30 днів, при цьому позивач посилається на статтю 231 ГК України.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 7% в сумі 46,60 грн. до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.
Згідно зі статтею 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення зобов»язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов2язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежного виконання зобов»язання.
Відповідно до ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Договором про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2008 р. відповідальність у формі штрафу за прострочення платежу понад 30 днів - не передбачена, відтак вимога позивача в цій частині. Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України, є нікчемною.
Посилання позивача на ст. 231 ГК України в частині стягнення 7 % штрафу є безпідставними, так як позивачем не доведено належними та допустими доказами в розумінні ст. 33 та ст34 ГПК України, що позивач належить до державного сектора економіки, або, що мало місце порушення державного контракту, або, що позивач фінансується з Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту тощо.
Позивач є комунальним підприємством за організаційно-правовою формою (КОПФГ), створено компетентними органами місцевого самоврядування в розпорядчому порядку,відповідно до рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 160 від 12.09.2006 р. на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління, виконує функції органу самоврядування у межах визначених чинним законодавством, Статутом (Положенням).
Комунальне підприємство, як юридична особа, господарський суб»єкт. Не несе відповідальності за зобов»язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.
Позов в інтересах позивача заявлено прокурором м. Трускавця з огляду на те, що на органи прокуратури, відповідно до ст.121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20 ЗУ «Про прокуратуру»та ч.2 ст.2 ГПК України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р., інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
Враховуючи те, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.
Відповідно до зазначеного, звернення прокурора з позовом до господарського суду в інтересах уповноваженого державного органу Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівської області в особі: Комунального підприємства «Наше місто», м.Трускавець, не суперечить вимогам ст. 29 ГПК України.ё
Суд, заслухав пояснення прокурора та представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме: до задоволення підлягає 662, 73грн.- основного боргу, пені 44, 8 грн. та 3% річних 8 грн., в задоволені решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати слід покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 -4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, ч.5 ст. 78, 82 -85, 89, 116 -118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з боржника: Приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) на користь стягувача: Комунального підприємства «Наше місто»( вул. Бориславська, 2, м. Трускавець, Львівської області, ЄДРПОУ 0405514) 662 грн. 73 коп. - основного боргу; 44 грн. 80коп.- пені та 3 % річних - 8 грн.
3. Стягнути з боржника: Приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.
За згодою представників сторін, 08.10.2010 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення складена, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, і підписана -12.10.2010 р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України -після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя