79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.10 Справа№ 31/91-2010
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта», м. Мостиська Львівської області
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс 2000 LTD», м. Львів
про:стягнення заборгованості 14 555,00 грн.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта», м. Мостиська Львівської області, надалі -позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс 2000 LTD», м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення основного боргу в сумі 11875,00 грн., пені в сумі 1480,63 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1199,37 грн.
Ухвалою суду від 08.07.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.08.2010 р.
В судове засідання 18.08.2010 р. представники сторін з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог. Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, вказаних у позові. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для добровільного врегулювання спору та оплати відповідачем заборгованості.
В судове засідання 02.09.2010 р. представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; відповідач доказів оплати боргу не представив.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:
Між позивачем та відповідачем 01.11.2009 р. було укладено договір № 59/09 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно умов якого позивач, як продавець, зобов'язався здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорту покупця, згідно з відомостями, по відпускних цінах на окремі види нафтопродуктів, які діють на час відпуску на АЗС, а відповідач зобов'язався приймати поставлені нафтопродукти, провести 100 % попередню оплату за нафтопродукти, звірку розрахунків за одержані в поточному місяці нафтопродукти не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Умовами договору було передбачено, що в межах наявних коштів покупця на розрахунковому рахунку продавця покупець самостійно визначає асортимент нафтопродуктів, якими здійснюється заправка його транспорту; для відпуску продукції покупець направляє продавцю довіреність встановленого зразка, де вказує найменування пального та його необхідну кількість. В межах зазначеної в довіреності покупця кількості продукції продавець здійснює її відпуск.
На виконання умов вищевказаного договору позивач передав відповідачу згідно накладної № В/11/25771-1 від 30.11.2009 р. товар (дизпаливо) на загальну суму 11875,00 грн.
Згідно п. 4.1 договору покупець здійснює оплату вартості продукції безготівково, шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця; умова оплати за поставлені нафтопродукти - 100 % передоплата загальної суми поставки.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, тому станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 11875,00 грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
Нормою ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку виникнення дебіторської заборгованості з боку покупця останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день, починаючи з першого календарного дня, коли виникла дана заборгованість.
Отже, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 1199,37 грн.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1480,63 грн. є підставними й обґрунтованими.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу, пені та інфляційних нарахувань не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта», м. Мостиська Львівської області, задоволити повністю.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс 2000 LTD» (82180, вул. Шкільна, 1/1, смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області; код ЄДРПОУ 20829835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта»(81300, вул. Галицька, 64, м. Мостиська Львівської області; код ЄДРПОУ 25556141) заборгованість в сумі 11875,00 грн., пеню в сумі 1480,63 грн., інфляційні нарахування в сумі 1199,37 грн., сплачене державне мито в сумі 145,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Суддя