91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
21.10.10 Справа № 4/248.
За позовом Приватного підприємства “Малік”, м. Маріуполь Донецької області
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасбудмонтаж 2007”, м. Красний Луч Луганської області
2. Відкритого акціонерного товариства “Металопром”, м. Одеса
про стягнення 63080 грн. 57 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача -представник не прибув;
від першого відповідача - представник не прибув;
від другого відповідача -представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасбудмонтаж 2007” та Відкритого акціонерного товариства “Металопром” суми боргу у розмірі 55577,50грн. боргу за поставлене вугілля, та пені за несвоєчасне виконання обов'язків за договором в сумі 7503,07грн. за період з 02.12.09. по 09.08.10.
Відповідач 1- Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасбудмонтаж 2007” -відзивом від 04.10.10 №170 проти позову заперечив. Клопотанням від 20.10.10 відповідач повідомив про неможливість забезпечити участь представника у судовому засіданні і просить суд врахувати його заперечення до позову при вирішенні спору по суті.
Відповідач 2- Відкритого акціонерного товариства “Металопром” - відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином. Про причини відсутності у судовому засіданні під час слухання справи відповідач суд не повідомив.
Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Між сторонами у справі -позивачем та відповідачем-1 укладено договір від 10.11.09. №10/11 з додатком, на підставі якого продавець (позивач) зобов'язався продати покупцю (відповідачу-1) товар -вугільну продукцію -у кількості, по якості, за ціною та в строки, вказані у специфікації до договору, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору), а покупець зобов'язався оплатити вугілля на умовах 10% передоплати та 90% решти ціни - протягом 12 банківських днів з дня відвантаження вугілля (пункт 4 специфікації).
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки Господарського кодексу України (ст.265).
Предметом позову є солідарне стягнення грошових коштів продавцем з відповідача-1 як з покупця товару на підставі невиконання зобов'язань по оплаті товару покупцем за договором від 10.11.09. №10/11 та з відповідача-2 як з отримувача вантажу по залізничній квитанції (а.с.31).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, стверджуючи в позовній заяві про поставку вугілля у кількості 68,98 тонни на суму 55577,50грн. відповідачу-1 на виконання умов договору від 10.11.09. №10/11.
В підтвердження викладених в позовній заяві доводів позивач надав договір від 10.11.09. №10/11 з додатком від тієї ж дати, рахунок від 13.11.09. №99 та накладну від 13.11.09. №99, в яких зазначено, що позивач як постачальник відпустив відповідачу-1 як платнику, вугілля у кількості 68,98 тонни на суму 55577,50грн. на підставі вказаного договору. Відмітки у встановленому законом порядку про отримання товару відповідачем-1 зазначені документи не містять.
Також надано податкову накладну від 13.11.09. №99, в якій зазначено, що відповідач-1 є платником податку як покупець вугілля у кількості 68,98 тонни на суму 55577,50грн. на підставі договору від 10.11.09. №10/11 у позивача як продавця. Податкова накладна не містить штампу податкового органу про прийняття цього документу до обліку.
Крім того, в підтвердження викладених в позовній заяві доводів, позивач надав копію залізничної квитанції про приймання вантажу від 13.11.09. №51929085, з якої вбачається, що 13 листопада 2009 року ТОВ «Магвіст»відправлено 68,98 тонни антрациту (вугілля) ВАТ «Металопром»(відповідач-2), та два листа -обидва від 13.11.09: в листі ТОВ «Магвіст»№113 (а.с.32) вказано, що передається вугілля у власність ТОВ «Торговельний Дім «Валди»у кількості 68,98 тонни за залізничною накладною від 13.11.09. №51929085, а в листі ТОВ «Торговельний Дім
«Валди»№13/11 вказано, що передається вугілля у власність ПП «Малік»у кількості 68,98 тонни за залізничною накладною від 13.11.09. №51929085.
Додатковим клопотанням, зданим у судовому засіданні 23.09.10 (а.с.64-65), позивач вказує, що вугілля у кількості 68,98 тонни, позивач придбав у ТОВ «Торговельний Дім «Валди»на підставі договору від 07.07.08 №7/7, укладеного між позивачем та цим товариством, а товариство (ТОВ «Торговельний Дім «Валди») придбало вугілля у ТОВ «Магвіст» за договором від 14.07.09 №14/07.
Також позивач вказує, що відповідач-1 надав позивачеві реквізити для відвантаження вугілля на адресу ВАТ «Металопром»(відповідач-2), у зв'язку з чим позивач робить висновок про те, що «…отримувачем вантажу є ВАТ «Металопром» на підставі договору від 23.10.09. №23/10, укладено між ВАТ «Металопром»(відповідач-2) та відповідачем-1 по справі.». Обставини з приводу того, що вантажовідправником вугілля по залізничній квитанції про приймання вантажу від 13.11.09. №51929085 є ТОВ «Магвіст», позивач пояснює тим, що він надав гарантійного листа ТОВ «Магвіст»для направлення вугілля на адресу ВАТ «Металопром»(відповідач-2).
Позивач також в цьому клопотанні робить висновок і про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасбудмонтаж 2007” (відповідач-1) отримало вугілля за договором від 10.11.09. №10/11, що підтверджено, на думку позивача, підписом директора відповідача-1 в накладній від 13.11.09. №99.
Таким чином, в даному клопотанні (а.с.64-65) позивач стверджує, що вугілля у кількості 68,98 тонни отримали обидва відповідача і, вочевидь, в один день -відповідач-1 по накладній від 13.11.09. №99, а відповідач-2 по залізничній квитанції про приймання вантажу від 13.11.09. №51929085, але на підставі різних договорів.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем та відповідачем-1 докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України і з урахуванням вимог ст.ст.265-267 ГК України, норм правового інституту купівлі-продажу ЦК України, оцінив докази, визначені позивачем в підтвердження вимог позову і додані до матеріалів справи, дійшов висновку, що позов не підтверджений належними доказами.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відправником вугілля є позивач. У разі поставки товару залізничним транспортом належним доказом має бути залізнична накладна, а не тільки квитанція про приймання вантажу.
В матеріалах справи відсутні докази того, що отримувачем вугілля, поставленим залізничним транспортом, був відповідач-1. Накладна від 13.11.09. №99 не може бути належними доказом отримання вугільної продукції, поставленої залізничним транспортом.
До того ж даний документ не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суд критично ставиться до доказів і тверджень позивача щодо отримання вугілля двома відповідачами в один день за різними документами. Такі доводи здатні спростовувати один одне, а не підтверджувати вказані позивачем дані.
Належних доказів в підтвердження того, що позивач мав у власності 68,98 тонни вугілля і відправляв його залізничним транспортом -в справі не має.
У зв'язку з відсутністю доказів того, що саме позивачем відправлено вугілля як свою власність залізничним транспортом, вимоги позивача до відповідача-2 є безпідставними.
Крім того, законом, яким передбачено солідарну відповідальність, встановлено, що солідарні боржники (в даному випадку обидва відповідача) повинні мати зобов'язання на користь кредитора (позивача). Матеріали справи не містять доказів існування будь-яких зобов'язань у відповідача-2 перед позивачем. Підстави виникнення зобов'язань між юридичними особами, в тому числі і грошових, чітко вказані в законі і квитанція про приймання вантажу на залізниці не може бути підставою для вимоги про стягнення грошей.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем своїх обов'язків за договором від 10.11.09. №10/11, укладеним з відповідачем-1, і відсутні докази порушення прав позивача відповідачами.
З огляду на викладене позовні вимоги слід визнати не підтвердженими належними доказами, безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення, і у позові слід відмовити.
Згідно з вимогами ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.33,34,35,43,44-49,75,82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 22.10.10.
Суддя Р. Шеліхіна