Справа № 454/454/24
28 березня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
Позивач звернулася в суд з даним позовом та просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною 3-річного віку.
Свої вимоги мотивує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 14.07.2021 року. Під час спільного проживання в них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони припинили фактичні шлюбні відносини, донька проживає з позивачкою та перебуває повністю на її утриманні, часто хворіє та потребує додаткового фінансування. Позивач на даний момент не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, а відповідач офіційно працевлаштований, проходить військову службу та отримує заробітну плату, не сплачує інших аліментів, додаткових коштів на дитину не надає а тому їй важко належним чином забезпечувати себе та доньку. За таких обставин вона змушена звернутися із даним позовом та просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання в судовому порядку.
Позивач в судове засідання не прибула, попередньо надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не прибув, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, попередньо надавав суду клопотання про зупинення провадження у справі до його звільнення із військової служби.
Представник відповідача адвокат Музика А.Б. в судовому засіданні проти позову заперечив, та зазначає, що в позові позивач зазначає, що відповідач не платить аліментів, однак як стало відомо захиснику в Сокальському районному суді перебуває справа за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину. Більше того при звернення судового наказу до виконання та у разі винесення рішення про стягнення аліментів на дружину з відповідача буде стягуватися значна частина його заробітку, а оскільки він є військовослужбовцем, то значну частину коштів змушений витрачати на своє матеріальне забезпечення (ремонт техніки, тощо).
Вислухавши виступ адвоката та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З дослідженого свідоцтва про шлюб, встановлено, що 14.07.2021 року в Червоноградському відділі ДРАЦС у Червоноградському районі Львівської області ЗМУМЮ зареєстрували свій шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , після чого прізвище дружини « ОСОБА_6 », про що зроблено відповідний актовий запис №120.
Також, з дослідженого свідоцтва про народження НОМЕР_1 встановлено, що у сторін є дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із наданого Витягу з реєстру Великомостівської територіальної громади вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.4 ст.84 СК України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та
незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Виходячи з положень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини.
Аргументи представника відповідача про неможливість сплачувати кошти на утримання дитини та дружини зводяться до незгоди відповідача із стягненням аліментів на утримання дружини через недоведеність можливості відповідача надавати таке утримання у визначеному позивачем розмірі.
Більше того, соціальне забезпечення та підтримка військовослужбовців щодо нарахування та виплати грошового забезпечення передбачена низкою законів (КЗпПУ, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей», тощо) Указами Президента України «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, Постановами КМУ зокрема «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб”; а також “Про види заробітку (доходу) що підлягають облікові при відрахуванні аліментів”; та багатьма іншими правовими актами, що підтверджують належне грошове утримання та високої заробітної плати військовослужбовцям які виконують військовий обов'язок а також встановлення для них матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
В ході розгляду справи відповідач та його представник подавали клопотання про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_2 з військової служби, у яких було відмовлено з метою розумних строків розгляду справи та з врахуванням критеріїв даної справи, адже аліменти дружина має право утримувати від чоловіка лише до досягнення дитиною трирічного віку.
Більше того, Верховний Суд у справі №466/8799/22 від 14.02.2024р. зазначив, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення). Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20). Призваний на військову службу відповідач у справі та його представник активно брали участь у розгляді справи.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що дії відповідача та його представника, які наполягали на зупиненні провадження у справі, посилаючись на обставини, які з ним не пов'язані, не відповідають принципу добросовісності а тому зупинення провадження у даній справі не може бути застосовано оскільки шкодить інтересам позивачки та їхньої дитини, меті та принципам цивільного судочинства.
В судовому засіданні установлено, що відповідач працює, крім спільної дочки з позивачкою, інших утриманців немає, а твердження представника відповідача, що той витрачає значну частину коштів на ремонт техніки, яка зазнає значних пошкоджень під час бойових завдань не береться судом до уваги, оскільки не підтверджена жодними доказами та враховуючи розмір доходу відповідача, який гарантований державою, з урахуванням усіх пільг доводить можливість відповідача надавати утримання дружині у визначеному нею розмірі.
В ході розгляду справи також було встановлено, що позиває на даний час не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка. Дитина потребує додаткового догляду та медичного лікування, оскільки має вроджені вади, що підтверджено медичними довідками, що доводить те, що мати дитини обмежена особливими обставинами позбавлена можливості реалізувати себе: працювати, зайняти відповідну посаду, а тому вона має право на утримання від колишнього чоловіка.
Згідно ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст.75СК України дружина, чоловік, наразі повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
У відповідності до ст.80СК України у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу ) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27травня 2020 року у справі №712/4702/19.
Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає малолітня дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Як встановлено в ході розгляду справи відповідач є батьком неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка мешкає разом з матір'ю (протилежного суду на час розгляду справи не встановлено). Позивач не працює, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов'язком відповідно до вимог ст.84СК України.
Відповідач ОСОБА_2 є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти як на утримання дочки так і на утримання дружини, яка проживає зі спільною дитиною, і враховуючи відсутність в неї самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право, а відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання колишній дружині до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач може надавати матеріальну допомогу дружині, яку слід стягувати в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
У відповідності до п.1. ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а позов задоволений, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню вартість судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини (її утримання) в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02.02.2024 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп. судового збору в дохід держави.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 03.04.2024року.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий: Л. Ю. Фарина