22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої судді Полтавцевої Г.А.
суддів Лук'янець Л.Ф., Мацелюха П.С.
прокурора Анікіна Д.С.
захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали скарги за апеляцією захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах скаржниці ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року.
Постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 19 липня 2010 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
В цій постанові зазначено, що ОСОБА_3, займаючи посаду першого заступника Держказначейства, тобто будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно з невірно зрозумілих інтересів служби та в інтересах невстановлених слідством третіх осіб, з явно надуманих причин, неодноразово повертала до ФДМУ без виконання платіжні доручення щодо повернення конкурсних гарантій в сумі 800 млн. грн. товариствам «Нортіма» і «Фрунзе-Флора», що заподіяло вказаним товариствам тяжкі наслідки.
Дана постанова про порушення кримінальної справи захисником скаржниці ОСОБА_3 була оскаржена до суду, але постановою Печерського районного -----------------------------------------------------
Справа № 10-1710/2010 Головуючий в 1 інстанції Супрун Г.Б.
Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.
суду м. Києва від 17 серпня 2010 року скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що у слідчого було достатньо приводів та підстав для порушення даної кримінальної справи, а тому вимоги ст.ст.94-98 КПК ним не було порушено.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисники в інтересах скаржниці подали апеляцію, в якій просять постанову про порушення кримінальної справи та постанову суду скасувати, посилаючись на те, що при розгляді скарги судом було істотно порушено вимоги діючого кримінально-процесуального законодавства, а також не були дотримані вимоги ст.236-8 КПК України та рекомендації ПВС України № 6 від 4 червня 2010 року.
Зокрема, вказують, що зазначений слідчим у постанові мотив дій ОСОБА_3, а саме, «невірно зрозумілі інтереси служби» є не юридичним терміном, передбаченим ч.2 ст.364 КК України, як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони цього злочину, а довільним словосполученням, яке відсутнє в кримінальному кодексі. Вважають також протиправним формулювання слідчим мотиву дій скаржниці «в інтересах невстановлених третіх осіб», оскільки такі особи повинні бути встановлені і названі в постанові про порушення кримінальної справі поіменно.
Посилаються також на протиріччя, допущені слідчим, оскільки на а.с.4 постанови він зазначає, що товариствам «Нортіма» і «Фрунзе-Флора» заподіяні тяжкі наслідки, а на а.с.2 вказує, що суми конкурсних гарантій та штрафні санкції з Фонду державного майна України на користь цих товариств стягнуто за судовими рішеннями до порушення кримінальної справи, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_3, на їх думку, ознак злочину.
З огляду на те, що суд на їх доводи про незаконність постанови про порушення справи належним чином не прореагував, вважають постанову суду незаконною.
Заслухавши доповідь судді, захисників, які підтримали апеляцію з уточненням своїх вимог про скасування постанови суду та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд; прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали судової справи, а також матеріали, які стали підставами для порушення справи, колегія суддів вважає, що апеляція скаржників підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен був керуватися вимогами ст. 236-8 КПК України, тобто: витребувати матеріали, на підставі яких було порушено справу, дослідити їх в судовому засіданні і перевірити, чи були наявними на час порушення справи передбачені ст.94 КПК приводи, чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, які б вказували на наявність ознак злочину в діях певної особи, а також з'ясувати, чи не існували на момент порушення справи такі обставини, за яких її не могло бути порушено.
Як видно з матеріалів справи, ці вимоги закону суддею не були дотримані в повному обсязі, оскільки в рішенні суду не зазначені конкретні приводи та підстави для порушення справи, а також належним чином не мотивовані висновки суду про необґрунтованість доводів захисника скаржниці про те, що законних приводів та підстав для порушення справи не було.
Враховуючи зазначене, апеляція підлягає задоволенню, а постановлене рішення - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути скаргу ОСОБА_3 у відповідності з вимогами ст.236-8 КПК, перевірити належним чином доводи захисників скаржниці, наведені в апеляції, про незаконність винесеної щодо ОСОБА_3 постанови про порушення справи, а також доводи прокурора про її законність і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцією захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року, якою скаргу захисника ОСОБА_1 інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Генеральної прокуратури України від 19 липня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, залишено без задоволення, СКАСУВАТИ, а матеріали скарги направити в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Судді:
Полтавцева Г.А. Лук'янець Л.Ф. Мацелюх П.С.