Справа №295/4568/24
Категорія 54
2/295/1528/24
про відмову у відкритті провадження у справі
"01" квітня 2024 р.
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану невиплатою підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 398691,63 грн, яка утворилась за період з 17.07.2018 р. по 31.08.2022 р.
В обґрунтування позову вказано, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 р., справа № 240/2886/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
На виконання рішення суду від 28.07.2021 р. відповідач нарахував позивачу за період з 17.07.2018 р по 31.08.2022 р пенсійні виплати в розмірі 398691,63 грн, проте не виплатив нараховані кошти.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, вважає, що йому завдана матеріальна шкода у вигляді невиплаченої надбавки до пенсії в розмірі 398691,63 грн, яку просить стягнути на свою користь, посилаючись на ст.ст. 1166, 1173 ЦК України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони стосуються приватноправових відносин і містять наявність спору щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є фізична особа.
У пункті 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Судом встановлено, що позов заявлено з приводу стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській областіна користь позивача нарахованої на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке було присуджене, але не виплачене.
Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Відповідачем за такими вимогами є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.
Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Подібна за змістом правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 28.06.2023 р. у справі № 295/16527/21, від 12.04.2023 року у справі № 757/60260/19, від 07.06.2023 року у справі № 295/2356/22, яка є послідовною і незмінною.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалась щодо питання юрисдикції спорів про стягнення грошових сум за невиконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року в справі №758/1303/15 дійшла висновку, що застосування статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов'язання є суб'єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб'єктного складу в порядку відповідного судочинства.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 09 лютого 2021 року в справі №520/17342/18 зазначено, що, ураховуючи акцесорний характер визначених ст. 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема, щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
За правилами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи позивача, наведені ним в позовній заяві, що даний спір є приватно-правовим, оскільки правовідносини виникли з приводу порушення приватного права на вільне володіння належними коштами у вигляді додаткової пенсії, є помилковими і не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального законодавства.
Намагання позивача перевести цей спір в площину відшкодування матеріальної шкоди та обраний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування матеріальної шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення, які є публічно-правовими.
Європейський суд з прав людини вказав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії).
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 р., справа № 240/2886/21, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язано здійснити ОСОБА_1 не лише нарахування підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, а й провесту виплату недоплаченої пенсії. Зазначене рішення набрало законної сили, а відтак відповідно до ст. 14 КАС України є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами на всій території України, а відтак підлягає примусовому виконанню в порядку і спосіб, який передбачений нормами Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Фактично позивач повторно ініціює провадження для вирішення питання, з приводу якого вже ухвалено судове рішення, що є неприпустимим і може призвести до подвійного стягнення одних і тих самих сум. Права позивача на отримання недоотриманої пенсії є відновленими на підставі судового рішення.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Стрілецька