ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2024Справа № 910/10445/23
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Фізичної особи - підприємця Вербівського Олега Івановича
про стягнення 10 689,33 грн,
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Вербівського Олега Івановича про стягнення 10 689,33 грн, з яких 6 526,26 грн заборгованості, 660,21 грн пені, 978,91 грн штрафу, 2 189,22 грн інфляційних втрат та 334,73 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 1295/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 12.09.2019 в частині здійснення повної та своєчасної сплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10445/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10445/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.
Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до суду не надходило.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
12.09.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, робочий орган) та Фізичною особою - підприємцем Вербівським Олегом Івановичем (далі - відповідач, рекламорозповсюджувач) було укладено Договір № 1295/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір), за яким на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування) (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження.
Згідно з пунктом 2.2 Договору адресний перелік - це невід'ємна частина Договору, яка містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної / горизонтальної проекції, на які встановлено / продовжено пріоритет, дату встановлення / продовження та строк дії пріоритету, дату початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
За умовами пункту 3.2 Договору робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Підставою для формування та внесення змін до адресних переліків є відповідні рішення робочого органу/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті в порядку, встановленому законодавством (пункт 3.3 Договору).
Згідно з пунктом 3.4 Договору в разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов'язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов'язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Пунктом 5.2 Договору визначено коло обов'язків рекламорозповюджувача, до яких, серед іншого, віднесено обов'язок не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення / продовження пріоритету (підпункт 5.2.3 Договору).
Відповідно до пункту 6.2 Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом в порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.
Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (пункт 6.3 Договору).
Згідно з пунктом 6.4 Договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
У пунктах 6.5, 6.6 Договору сторони передбачили, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу. Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.
Пунктом 6.8 Договору визначено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача з заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову в продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача з заявою про продовження дозволу. У разі нездійснення рекламорозповсюджувчем демонтажу РЗ відповідно до пункту 5.2.7 Договору, після закінчення строку дії дозволу, плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП «Київреклама».
Згідно з пунктом 6.10 Договору на підставі відповідних рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) робочий орган здійснює перерахунок та коригує розмір плати за тимчасове користування місцем, про що підписується адресний перелік у новій редакції.
У відповідності до пункту 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.14 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1295/19-1 від 10.03.2020 до Договору, плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках.
Згідно з пунктом 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми (пункт 7.3 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів таабо дозволів, не тягне за собою припинення дії цього договору в цілому (пункт 8.1 Договору).
Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 6 526,26 грн за Договором за період з 23.08.2019 по 28.02.2022.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачеві претензію-вимогу за вих. № 076-1225 від 29.08.2022 про сплату заборгованості в загальному розмірі 8 507,94 грн.
Докази вручення відповідачу зазначеної претензії-вимоги, як і докази її розгляду останнім у матеріалах справи відсутні.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за користування місцем, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 6 526,26 грн заборгованості, 660,21 грн пені, 978,91 грн штрафу, 2 189,22 грн інфляційних втрат та 334,73 грн 3 % річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За визначенням, наведеним у пункті 9 статті 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламо носіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 16 Закону України "Про рекламу").
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).
Згідно з пунктом 2 Правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (пункт 3 Правил).
Відповідно до пункту 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, визначено в Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженому розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок).
Відповідно до підпункту 2.11.1 пункту 2.11 Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - плата) та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Згідно з підпунктами 2.11.2, 2.11.3 пункту 2.11 Порядку плата зараховується до бюджету міста Києва в порядку, встановленому Київською міською радою. Розмір плати та порядок її нарахування визначаються виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).
Разом із тим, передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об'єкта оренди, проведенні обов'язкової оцінки об'єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інше.
Аналіз наведених норм матеріального права та умов Договору дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об'єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об'єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 905/542/15 та від 26.04.2017 у справі № 905/544/15).
При цьому відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються нормами Закону України "Про рекламу", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 29.12.2013 № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства та умовами самого договору.
З урахуванням вищезазначеного, суд, проаналізувавши зміст Договору, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов'язання (глави 47 - 51 Цивільного кодексу України) та про договір (глави 52 - 53 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що згідно з пунктом 1 Адресного переліку № 3, що є Додатком № 4 до Договору, відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 130.
У цьому ж пункті зазначено номер дозволу - 73794-19, дати початку (11.02.2020) та закінчення (10.02.2025) строку його дії, а також тип (вид) рекламного засобу - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 5.090х0.490, площа вертикальної/горизонтальної проекції - 2.4941.
За умовами пункту 3 вказаного Адресного переліку, права та обов'язки, передбачені умовами Договору та цим Адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, починаючи з дати продовження строку дії кожного пріоритету, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Аналогічна за змістом умова закріплена й у пункті 6.6 Договору, згідно з яким плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.
Наведені умови Договору та Адресного переліку № 3 свідчать про те, що сторони погодили нарахування плати за користування місцем розміщення реклами з дати надання дозволу на таке розміщення.
Відповідно до підпункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з підпунктом 5.2.3 пункту 5.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
При цьому відповідно до пункту 6.14 Договору факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
У пункті 1 Адресного переліку № 3 визначено розмір плати за місяць, який складає 1 022,58 грн.
Суд встановив, що для оплати тимчасового користування місцем позивачем були сформовані рахунки: № 56075 від 05.05.2021 на суму 219,12 грн (розрахунок коригування № 56076 від 05.05.2021 на суму -109,56 грн), № 56079 від 05.05.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 56080 від 05.05.2021 на суму -511,29 грн), № 56082 від 05.05.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 56084 від 05.05.2021 на суму -511,29 грн), № 56088 від 05.05.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 56086 від 05.05.2021 на суму -511,29 грн), № 60667 від 14.06.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 60668 від 14.06.2021 на суму -511,29 грн), № 63566 від 13.07.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 63567 від 13.07.2021 на суму -511,29 грн), № 66685 від 10.08.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 66686 від 10.08.2021 на суму -511,29 грн), № 70039 від 14.09.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 70041 від 14.09.2021 на суму -511,29 грн), № 72630 від 11.10.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 72631 від 11.10.2021 на суму -511,29 грн), № 76338 від 11.11.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 76339 від 11.11.2021 на суму -511,29 грн), № 79988 від 13.12.2021 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 79989 від 13.12.2021 на суму -511,29 грн), № 82925 від 14.01.2022 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 82926 від 14.01.2022 на суму -306,77 грн), № 85618 від 15.02.2022 на суму 1 022,58 грн (розрахунок коригування № 85619 від 15.02.2022 на суму -306,77 грн та розрахунок коригування № 87002 від 24.02.2022 на суму -127,82 грн).
Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 526,26 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 660,21 грн пені, 978,91 грн штрафу, 2 189,22 грн інфляційних втрат та 334,73 грн 3 % річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відтак, оскільки невиконання зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 7.2. Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.
Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 660,21 грн є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 7.3 Договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання на понад 1 календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.
Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф у розмірі 978,91 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд не виявив у них помилок, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вербівського Олега Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юридична адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; фактична адреса: Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код: 41348526; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/50110005; код отримувача (ідентифікаційний код): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA988999980314111938000026001; код класифікації доходів бюджету: 50110005) 6 526 (шість тисяч п'ятсот двадцять шість) грн 26 коп. заборгованості, 660 (шістсот шістдесят) грн 21 коп. пені, 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) грн 91 коп. штрафу, 2 189 (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн 22 коп. інфляційних втрат і 334 (триста тридцять чотири) грн 73 коп. 3% річних.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вербівського Олега Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юридична адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; фактична адреса: Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код: 41348526; отримувач коштів: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); код отримувача (ідентифікаційний код): 41348526; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UА498201720344230001000099709) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.04.2024.
Суддя О.В. Нечай