Номер провадження: 22-ц/813/321/24
Справа № 509/2135/19
Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.
Доповідач Лозко Ю. П.
19.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Коновалової В.А.
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Іскрова Олега Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", третя особа: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про визнання протиправним, скасування запису у державному реєстрі та про визнання кредитного зобов'язання припиненим,
встановив:
У квітні 20219 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним вище позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» про внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, яким змінений власник земельної ділянки розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сільська рада Новодолинська, « Зоря долини» об'єднання громадян» громадська організація, земельна ділянка НОМЕР_1 на ТОВ «Фінансова Компанія» Довіра та Гарантія»; припинити зобов'язання позивачки перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Позов обґрунтований такими обставинами.
30 листопада 2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Кредитний договір № 014/0044/85/86437, за умовами якого банк надав у тимчасове користування грошові кошти у вигляді кредитної лінії під 14,25 % річних.
05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Іпотечний договір № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського міського нотаріального округу Рєкою Л.А., згідно з яким в забезпечення кредиту позивачка передала земельну ділянку площею 0,069 га, кадастровий номер: 5123783200:01:003:0771, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 07 червня 2010 року у справі 2-24/10 позов ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 482583,30 грн.
Вказане судове рішення було ухвалене в заочному порядку, без участі ОСОБА_1 , тому про вказане рішення остання зазначає, що дізналась лише при підготовці позовної заяви по цій справі.
За твердженнями позивачки, про виконання вказаного судового рішення їй також не було відомо, так як до неї жодного разу не звертався жоден державний виконавець з приводу його виконання, у базі виконавчих проваджень та реєстрі боржників вона відсутня.
Також, позивачка зазначає, що незадовго до подання позовної заяви, вона дізналася, що у 2017 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до неї за боргом, а 26 грудня 2017 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5123783200:01:003:0771, площею - 0,0695 га для індивідуального садівництва за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, ГО «ОГ «Зоря Долини», ділянка № НОМЕР_1 , було зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», номер запису про право власності: 24456753, державний реєстратор - Іскров Олег Вікторович Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації».
Позивачка вважає, що передача права вимоги до неї, проведена у 2017 році, є незаконною, адже на той час ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» вже втратило право вимагати повернення боргу, так як після ухвалення заочного рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 07 червня 2010 року минуло більше ніж сім років.
Також позивачка зазначає, що відповідно до п. 4.4 Іпотечного договору № б/н, укладеного між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», надано вичерпний перелік випадків, коли можливе звернення стягнення на предмет іпотеки: за рішенням суду; за виконавчим написом; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ЗУ «Про іпотеку»).
На думку позивачки, стягнення з неї боргу за рішенням суду вже неможливо, виконавчого напису представники ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» не робили у встановлений законом строк, а договір про задоволення вимог іпотекодержателя з нею не укладався.
Тому позивачка вважає, що запис про право власності № 24456753 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно протиправно та підлягає скасуванню.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов, вважає висновки суду про відмову в задоволенні її позовних вимог помилковими, тому просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Також в якості доводів апеляційної скарги скаржниця зауважила на відсутність у матеріалах справи доказів дотримання вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою КМУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок №1127).
У червні 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" засобами поштового зв'язку направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також відповідач зауважив, що окрім обставин якими обґрунтовується позов, ОСОБА_1 безпідставно посилається на обставини, які не зазначалися нею в якості підстав позову, зокрема стосовно порушення порядку державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, при цьому відповідач зазначає про дотримання ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" вимог п. 61 Порядку №1127.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») було укладено Кредитний договір № 014/0044/85/86437, згідно з яким банк надав позивачці кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 55825,00 доларів США, строком повернення до 30 листопада 2027 року, зі сплатою 14,25 % річних.
З метою забезпечення виконання обов'язків за кредитним договором, 05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Іпотечний договір № б/н, що посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського міського нотаріального округу Рєкою Л.А., за № 4442, за умовами якого, в забезпечення кредиту ОСОБА_1 передала земельну ділянку площею 0,069 га, кадастровий номер: 5123783200:01:003:0771, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 07 червня 2010 року у справі 2-24/10, позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 482583,30 грн за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року.
27 червня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/7-4559, за яким право вимоги до позивача за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року перейшло до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».
27 червня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/7-4559/ДГ, за умовами якого право вимоги до позивача за Кредитним договором № 014/0044/85/86437 від 30 листопада 2007 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Окрім того, 27 червня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за № 488, згідно якого право вимоги до позивача за Іпотечним договором № б/н від 05грудня 2007 року перейшло до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».
27 червня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за № 489, за яким право вимоги до позивача за Іпотечним договором № б/н від 05 грудня 2007 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
26 грудня 2017 року право власності на предмет іпотеки: земельну ділянку з кадастровим номером: 5123783200:01:003:0771, площею - 0,0695 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», номер запису про право власності: 24456753, державний реєстратор - Іскров Олег Вікторович Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації».
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора за вказаними вище Кредитним договором від 30 листопада 2007 року та за Іпотечним договором від 05 грудня 2007 року на підставі Договору відступлення права вимоги від 27 червня 2017 року та Договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 27 червня 2017 року.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені, зокрема, у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вірно виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави припинення зобов'язання як сплив строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» мало право звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», на підставі іпотечного застереження, передбаченого п. 4.5 Іпотечного договору б/н від 05 грудня 2007 року, і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційним судом, ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно№ 24456753 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», колегія суддів зауважує про таке.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону №1952-IV викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV в редакції, чинній з 16 січня 2020 року, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2021 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону №1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Крім того, в пункті 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.
За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі №1952-IV.
Ураховуючи викладене, оскільки з 16 січня 2020 року матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, то наразі ефективним способом захисту порушених прав є саме вимога про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі №914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі №922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі №910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі №916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19-ц, від 20 квітня 2022 року у справі №454/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №380/715/19, від 06 липня 2022 року у справі №754/12170/16-ц, від 27 липня 2022 року у справі №447/2851/19, від 07 вересня 2022 року у справі №209/1050/21.
Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19, зазначено, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.
На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, однак це не призвело до неправильного висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Також, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи вимоги п. п. 1, 6 ст. 367 ЦПК України, не приймає до уваги посилання скаржниці в якості доводів апеляційної скарги щодо порушення під час реєстрації права власності за ТОВ “ВК “Довіра та Гарантія” п. 61 Порядку №1127, оскільки такими обставинами ОСОБА_1 не обґрунтовувала свої позовні вимоги.
Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.
У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
В.А. Коновалова