02.04.24
22-ц/812/499/24
Провадження № 22-ц/812/499/24 Головуючий суду першої інстанції Костюченко Г.С.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
02 квітня 2024 року м. Миколаїв Справа № 469/968/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Костюченка Г.С., в залі судового засідання в м. Миколаїв, повний текс якого складено 22 листопада 2023 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
26 червня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області, з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2023 року справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Доводи позову обґрунтовано тим, що 08 серпня 2021 року о 10 годині по автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ на 101 км 400 м, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Hyundai модель Tucson, з реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечної дистанції та здійснила зіткнення з транспортним засобом марки Hyundai модель Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та позивачу, як власнику транспортного засобу марки Hyundai модель Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було завдано матеріальних збитків на суму 98 070 грн.
Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2021 року відповідача ОСОБА_1 визнано винною у ДТП.
05 жовтня 2021 року Приватне Акціонерне Товариство «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (далі - ПрАТ «УПСК») сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 59 213.46 грн, але цих коштів не вистачило для відновлення автомобіля.
10 грудня 2021 року позивач відремонтував свій транспортний засіб за власні кошти на СТО «Автосмайл» ФОП ОСОБА_5 за 98 070 грн, тому він вважає недостатньою суму страхової виплати для повного відшкодування шкоди в сумі 59 213.46 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків 38 856.54 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію матеріальної шкоди в розмірі 38 856.54 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 886 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що компенсація ОСОБА_3 різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням: 38 856 грн 54 коп. (98 070 грн. - 59 213.46 грн = 38 856.54 грн) шкоди підлягає стягненню саме з ОСОБА_1 , оскільки остання внаслідок своїх протиправних дій є винною у вчиненні ДТП, яке знаходиться у причинному зв'язку зі шкодою, завданою позивачу.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у її страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Hyundai модель Tucson, з реєстраційний номер НОМЕР_1 під її керуванням була застрахована в ПрАТ «УПСК».
Згідно страхового полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлений у розмірі 130 000 грн, розмір франшизи 0 грн.
Страхова компанія ПрАТ «УПСК» визначила розмір страхового відшкодування у зв'язку з виниклою ДТП в сумі 59 213.46 грн.
Страховик виплатив страхове відшкодування позивачу, що підтверджується матеріалами справи, і позивач не заперечує факт отримання ним грошей.
Позивач, отримавши страхове відшкодування, не звернувся до ПрАТ «УПСК» із вимогами про стягнення додаткового страхового відшкодування в розмірі різниці між виплаченим відшкодуванням та витраченими власниками коштами, які він фактично витратив на відновлювальний ремонт автомобіля, що свідчить про узгодженість з ним суми страхового відшкодування.
Крім того, суд першої інстанції не залучив до участі у справі ПрАТ «УПСК».
На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн і стягнено судовий збір в дохід держави в розмірі 454 грн.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ( ОСОБА_1 ) була застрахована в ПрАТ «УПСК» (договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/8243058).
09 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до ПрАТ «УПСК» про страхове відшкодування.
Відповідно до копії звіту № 496.22Е SOS - 220829-246896 від 20 серпня 2021 року автотоварознавчого дослідження автомобіля марки Hyundai модель Elantra, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки Hyundai модель Elantra, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає (з ПДВ на запасні частини та матеріали 8 016.93 грн) 67 230.39 грн.
Згідно з копією страхового акту № 025/037/014018/21/1 від 21 серпня 2021 року дослідження наявних документів дає підстави вважати дану пригоду страховим випадком, розрахункова сума страхового відшкодування складає 59 213.46 грн.
05 жовтня 2021 року на рахунок позивача було здійснено переказ страхового відшкодування в розмірі 59 213.46 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 19308 від 05 жовтня 2021 року.
Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордера № 19 від 21 вересня 2021 року, № 20 від 05 жовтня 2021 року, № 21 від 10 грудня 2021 року позивачем було сплачено грошові кошти в сумі 98 070 грн за ремонт автомобіля марки Hyundai модель Elantra, з державним номерним знаком НОМЕР_2 .
Також сума витрачених коштів позивачем на відновлювальний ремонт підтверджується актом № РА-0000010 приймання робіт СТО «Автосмайл» ФОП ОСОБА_5 на суму 98 070 грн.
Всі ці обставини були встановлені при розгляді позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, з яким він звернувся до суду у грудня 2021 року. В цьому позові ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, а зі страхової компанії відповідно доплату страхового відшкодування у розмірі 38 856.54 грн, витрати на лікування у розмірі 2 987 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєві від 18 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на лікування в розмірі 2 987 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Відмовлено в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «УПСК» про стягнення доплати страхового відшкодування. Також було розподілено судові витрати.
Це рішення суду першої інстанції набрало законної сили 19 травня 2023 року.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає з огляду на таке.
Предметом позовних вимог ОСОБА_3 у цій справі є стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Відповідно до статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У цій справі сторонами не оспорюється факт ДТП за участі сторін, наявність вини відповідача та отримання позивачем від страхової компанії суми страхового відшкодування у розмірі 59 213.46 грн.
Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача.
Факт здійснення позивачем відновлювального ремонту підтверджується наявними у справі доказами, що не спростовані відповідачем під час розгляду справи.
Потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне не врахування та не надання судом відповідної оцінки тим обставинам, що фактичний розмір шкоди завданої майну позивача не перевищує ліміт відповідальності страховика за договором страхування та страховик ПрАТ ««УПСК»» не залучене до участі у справі та до нього не заявлено жодних позовних вимог є неприйнятними з огляду на таке.
Відносини між відповідачем та його страховиком ПрАТ «УПСК» регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки ПрАТ «УПСК» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», то у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності)».
Більш того, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєві від 18 квітня 2023 року ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «УПСК» про стягнення доплати страхового відшкодування у розмірі 38 856.54 грн, таку відмову суд мотивував тим, що зазначена сума підлягає стягненню з винною у скоєнні ДТП особи - ОСОБА_1 . Незважаючи на такі висновки суду, ОСОБА_1 зазначене рішення судове рішення не оскаржила, а погодилась з ним.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судовим рішенням від 18 квітня 2023 року встановлено, що доплата страхового відшкодування у розмірі 38 856.54 грн не підлягає стягненню з ПрАТ «УПСК».
Щодо не залучення до участі у розгляді справи ПрАТ «УПСК». Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина 2 статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина 1, 2 та 3 статті 51 ЦПК України).
У цій справі позивач визначив відповідачем ОСОБА_1 , клопотання про залучення ПрАТ «УПСК» до участі у справі як співвідповідача до суду не подавав і вимог до нього не заявляв.
У спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у статті 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Відповідно до зазначених норм особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов'язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Оскільки у цій справі встановлено, що ПрАТ «УПСК» цілком виконало обов'язок зі сплати страхового відшкодування у межах лімітів визначних договором страхування, то залучення його до участі у справі не було необхідним для вирішення цього спору судом по суті.
Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 ..
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 02 квітня 2024 року.