02.04.24
22-ц/812/525/24
Провадження № 22-ц/812/525/24 Головуючий суду першої інстанції Афоніна С.М.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
02 квітня 2024 року м. Миколаїв Справа № 487/941/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Афоніної С.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича та скасування постанови про закриття виконавчого провадження,
12 лютого 2024 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (Далі - АТ «Ощадбанк», Банк) звернулось до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Заводський ВДВС) Головіна О.Ю. та скасування постанови про закриття виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що 16 березня 2020 року за заявою Банку було відкрито виконавче провадження № 61476096 з виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2019 року № 487/941/19 про стягнення на користь АТ «Ощадбанк» з ОСОБА_1 31 606.11 грн кредитної заборгованості та 1 762 грн судового збору, а разом 33 368.11 грн.
Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження вказане виконавче провадження закінчене на підставі постанови від 24 серпня 2022 року головного державного виконавця Заводського ВДВС Головіна О.Ю., у зв'язку зі смертю боржника. Вказана постанова на адресу стягувача не надходила.
Надсилання постанов виконавця, як і надсилання виконавчого документу разом з постановою про закінчення виконавчого провадження є відповідними діями виконавця, невиконання яких свідчить про бездіяльність виконавця, яка може оскаржуватись до суду.
АТ «Ощадбанк» з бездіяльністю та рішеннями державного виконавця не погоджується, вважає їх такими, що порушують права та законні інтереси стягувача.
Державний виконавець установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов'язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Посилаючись на викладене, Банк просив суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Заводського ВДВС Головіна О.Ю. у виконавчому провадженні № 61476096.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського ВДВС Головіна О.Ю. у виконавчому провадженні № 61476096.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2024 року скаргу повернуто заявнику без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що у додатках до скарги, представником заявника зазначено - докази направлення скарги іншим учасникам справи.
Згідно акту від 16 лютого 2024 року про відсутність вкладень, складеного працівниками Заводського районного суду м. Миколаєва, зафіксовано відсутність додатку - докази направлення скарги іншим учасникам справи.
Враховуючи, що скарга подана з порушенням вимог частини 2 статті 183 ЦПК України, суд приходить до висновку про повернення скарги скаржнику без розгляду в порядку визначеному частиною 4 статті 183 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду, АТ «Ощадбанк» подав апеляційну скаргу, та посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали та порушення судом норм процесуального права, просило її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивувало тим, що у своїй постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 Касаційний цивільний суд Верховного Суду дійшов висновку про те, що норма частини 2 статті 183 ЦПК України поширюється виключно на заяви, подані до суду без дотримання вимог частини 1, 2 і не регулює порядок подання скарги на бездіяльність виконавця, який передбачено у розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 183 ЦПК України до інших процесуальних заяв-скарг на дії, рішення чи бездіяльність державного/приватного виконавця, які регулюються розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, а помилково застосував наведені у статті 183 ЦПК України вимоги (та наслідки їх недоотримання) як до заяв, що регулюються розділом VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.
Згідно наведеного у скарзі Банку переліку доданих до скарги письмових доказів зазначено про докази надсилання скарги іншим учасникам справи.
З об'єктивних причин матеріали скарги на адресу боржника надіслані не були.
В оскаржуваній ухвалі йде посилання на акт від 16 лютого 2024 року про відсутність вкладень, складений працівниками Заводського районного суду м. Миколаєва, згідно якого зафіксовано відсутність додатку - докази направлення скарги іншим учасникам справи.
Акт про відсутність вкладень на адресу заявника від суду не надходив.
Наведені порушення процесуального законодавства судом першої інстанції призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи на час розгляду справи не надходило.
За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що на виконанні головного державного виконавця Заводського ВДВС Головіна О.Ю. перебував виконавчий лист, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва № 487/941/19 про стягнення на користь АТ «Ощадбанк» з ОСОБА_1 31 606.11 грн кредитної заборгованості та 1 762 грн судового збору, а разом 33 368.11 грн.
На виконання цього виконавчого документу 16 березня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 61476096.
Вказане виконавче провадження закрито на підставі постанови головного державного виконавця Заводського ВДВС Головіна О.Ю. від 24 серпня 2022 року у зв'язку зі смертю боржника.
12 лютого 2024 року АТ «Ощадбанк» звернулося до суду зі скаргою, в якій просив постанову державного виконавця від 24 серпня 2022 року про закриття виконавчого провадження № 61476096 визнати протиправною та скасувати.
Повертаючи скаргу АТ «Ощадбанк» без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що скаржником у порушення частини 2 статті 183 ЦПК України не надано доказів направлення скарги іншим учасникам справи.
Апеляційний суд не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положеннями статті 129 Конституції України визначені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «DeGeouffredelaPradelle v. France» від 16 грудня 1992 року; «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Приписами статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині 4 статті 74 Закону «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що частиною 2 статті 183 ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення та в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Разом із тим, вказана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ, а тому до скарг на дії виконавця, за якими скаржник ініціює початок провадження у справі, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц, від 27 жовтня 2021 року у справі № 713/1971/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення скарги АТ «Ощадбанк» на бездіяльність державного виконавця, визнання протиправним та скасування його рішення на підставі частини 2 статті 183 ЦПК України.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок суду першої інстанції про повернення скарги є помилковим, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати АТ «Ощадбанк», пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги підлягають розподілу за результатами розгляду скарги по суті.
Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2024 року скасувати.
Справу за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича та скасування постанови про закриття виконавчого провадження, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 02 квітня 2024 року.