Справа № 463/6891/23 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 33/811/494/24 Доповідач в 2-й інстанції: Маліновська-Микич О. В.
02 квітня 2024 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Черниш Ірини Ігорівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Личаківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
постановою Личаківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору у справі.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 28.07.2023 близько 21 год. 52 хв. у м. Винники по вул. І.Франка, 43 керував т/з марки «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу - приладу «Drager» ARНЕ № 0212, тест № 2249, що зафіксовано записом нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
На таку постанову адвокат Черниш І.І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову Личаківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вимоги апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вважаю, що необхідно відмовити у поновлення строку на апеляційне оскарження і повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов'язує з днем прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова Личаківського районного суду м. Львова прийнята у судовому засіданні 09 лютого 2024 року з участю ОСОБА_1 . Строк апеляційного оскарження такої постанови сплив 19 лютого 2024 року (з урахуванням того, що останній день оскарження згаданого судового рішення припав на 18 лютого 2024 року - вихідний день).
Апеляційна скарга подана 08 березня 2024 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду, на які посилається адвокат, не є поважними, а тому приходить до висновку, що слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Личаківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити.
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Черниш Ірини Ігорівни - повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ