25.03.2024 Справа №607/1454/20 Провадження №2/607/311/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
за участю секретаря с/з Медвідь О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Боднарчук Оксана Ігорівна, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Боднарчук Оксана Ігорівна, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 19.07.2007 між ним та ОСОБА_5 був укладений шлюб, у якому народився син
ОСОБА_4 . У подальшому рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30.01.2018 року даний шлюб розірваний. За час спільного проживання (з 19.07.2007 р. до 30.01.2018 року) нами було придбано у власність наступне майно: житлове приміщення - чотирикімнатна квартира з цокольним поверхом та мансардою, загальною площею 169, 3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, площею 0,0128 га за
адресою АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 її спадкоємцями є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які прийняли спадщину і їм належить частина квартири АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, площею 0128 га, за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частки квартири та земельної ділянки, за ОСОБА_3 на 1/6 частки квартири та земельної ділянки, ОСОБА_2 на 1/6 частки квартири та земельної ділянки, ОСОБА_1 на 1/6 частки квартири та земельної ділянки.
У судовому засіданні представник позивача зміст позовних вимог підтримала з підстав та обґрунтувань, викладених у позові, та просила його задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, однак представник відповідачів подав заяву про розгляд справи без їх участі, позов визнає в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
Відповідно до статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є усі законні підстави ухвалити рішення про задоволення позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Боднарчук Оксана Ігорівна у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з'явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд встановив, що 19.07.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрували шлюб, про що складений актовий запис № 990, Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу в сторін народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28.12.2007.
Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2018, справа № 607/16652/17, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , розірвано.
Згідно із свідоцтва про власність на нерухоме майно № 1691736 від 27.03.2013, квартира АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про власність на нерухоме майно № 24859992 від 29.07.2014, земельна ділянка, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_5 .
Згідно із свідоцтвом про смерть, ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Вроцлав.
Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, а саме, квартира АДРЕСА_3 та земельна ділянка, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Спакоємцем першої черги є після смерті ОСОБА_5 є батьки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які звернули із заявою про прийняття спадщини до Генерального консульства України.
ОСОБА_1 є неповнолітній сином померлої ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 від 04.02.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що спірне майно підлягає поділу між ним та спадкоємцями.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Такі ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
За положеннями частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Вищевказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об'єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з'ясована окремо.
За нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Тобто сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним.
Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них, і оформлення права власності на ім'я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток.
Встановивши, що спірна квартира набута ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , у період перебування у зареєстрованому шлюбу за спільні кошти, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, суд вважає, що квартира АДРЕСА_3 та земельна ділянка, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , і належить їм в рівній частині по частині.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1223, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
У відповідності до положень частини першої статті 1273, частини другої статті 1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною третьою статті 1268 та частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За частиною четвертою статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, а саме, частина квартири АДРЕСА_3 та частина земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Спакоємцем першої черги є після смерті ОСОБА_5 є батьки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які звернули із заявою про прийняття спадщини до Генерального консульства України та неповнолітній син ОСОБА_1 ..
Згідно з усталеною судовою практикою свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі N 755/7103/18 (провадження N 61-13162св19).
За правилом частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Указана норма не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук Оксана Ігорівна не видала свідоцтво про право на спадщину через наявність спору між сторонами.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити свої права та інтереси, а встановлення факту смерті ОСОБА_5 породжує для сторін юридичні наслідки, так як вони зможуть реалізувати своє право на оформлення спірного майна, беручи до уваги визнання позову відповідачами, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки вимога законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому, слід визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_3 та на частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Боднарчук Оксана Ігорівна, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визнання права власності.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0128 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125289800:02:001:1250, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_5 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо, місце проживання АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо, місце проживання АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо, місце проживання АДРЕСА_5 .
Третя особа:
Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Боднарчук Оксана Ігорівна, місцезнаходження вул. Мазепи, 10, м. Тернопіль.
Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 4345922, місцезнаходження бульв. Т. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено та підписано 01 квітня 2024 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко