"02" квітня 2024 р. Справа № 596/565/24
Провадження № 3/596/461/2024
Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично жительку АДРЕСА_2 , українку, громадянку України, не працюючу, за ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 27.02.2024 року близько 19:00 год., перебуваючи в м.Копичинці, Чортківського району ухилилась від виконання батьківських обов'язків передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, відносно своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 04.02.2024 року , повторно протягом року, залишила вдома без догляду на тривалий термін, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заперечення на протокол, в обґрунтування яких посилалась на те, що вона виконує свої батьківські обов'язки відносно свої дітей, доглядає за ними, вони не голодні, мають одяг та відвідують навчальні заклади. Додатково вказала, що працівники поліції на виклики не виїжджали, перевірку факту наявності в її діях складу інкримінованого її адміністративного правопорушення не проводили, адміністративних протоколів не складали, аж до моменту відібрання у неї пояснень, у зв'язку з чим провадження просила закрити.
Правилами ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
За змістом ст. 245 КУпАП суд зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків. щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов'язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3 ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані поважати дитину (ч.4 ст. 150 СК України).
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ч.5 ст. 150 СК України).
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч.6 ст. 150 СК України).
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч.7 ст. 150 СК України).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
У частині 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 N 3 визначено, що означає "не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя": незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти.
Отже ухиленням від виконання батьківських обов'язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якої сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак ч неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між особами за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Про вчинення адміністративно правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 254 КУпАП).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №365708 від 12.03.2024, 27.02.2024 близько 19 год. ОСОБА_1 за місцем мешкання ухилилась від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо виховання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , 2008 року народження, ОСОБА_3 , 2006 року народження, а саме залишила вдома без нагляду на тривалий термін.
На переконання суду, вказаний вище протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, в ньому не зазначено того, які саме батьківські обов'язки, передбачені ч. ч. 1-7 ст. 150 СК України, 27.02.2024 не виконала ОСОБА_1 ..
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Разом з тим, під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 не конкретизовано, у який спосіб остання, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків вона не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі "Ракевич проти Росії" та п. 109 по справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови"), згідно якого "закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку". В протоколі не визначено, які саме її неправомірні діяння вказують на ухилення від батьківських обов'язків.
У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Окрім того, матеріали цієї справи не містять доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітніх дітей.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, як убачається із матеріалів справи, до протоколу долучено рапорт та письмові пояснення ОСОБА_1 від 12.03.2024.
Матеріали справи не містять даних щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не долучено свідоцтв про їх народження.
Характеризуючі дані щодо особи відносно якої складено протокол, матеріали адміністративної справи не містять.
Крім того, суд погоджується із позицією особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення.
Зокрема, як було зазначено вище, інкриміноване за ч. 2 ст. 184 КУпАП ОСОБА_1 діяння було виявлено 27.02.2024, при цьому протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено значно пізніше, а саме 12.03.2024, що в свою чергу тягне за собою його недопустимість, оскільки він був оформлений з порушення порядку, встановленого цим Кодексом.
З врахуванням наведеного, докази, які надані на підтвердження вини ОСОБА_1 , а саме, протокол про адміністративне правопорушення, її пояснення, рапорт викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), n.161, заява N 25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".
Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden N 36985/97).
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що "…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)" (справи "Малофєєв проти Росії", рішення від 30.05.2013 року та "Карелін проти Росії", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 щодо її ухилення, зокрема, 27.02.2024 від виконання батьківських обов'язків, тому суд дійшов висновку про недоведеність її вини у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, та вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 184, 245, 247, 276, 283-285 КУпАП, суд-
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК