печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27768/22-ц
Пр. № 2-2831/24
20 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєва Т.Г.
при секретарі судових засідань Ємець Д.О.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №757/27768/22-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -
У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 проживає та є постійно зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1 , вказана квартира відноситься до державного житлового фонду, а позивач є наймачем вказаного жилого приміщення та є в ньому зареєстрованим.
21 листопада 1998 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син - ОСОБА_5 .
Після реєстрації шлюбу дружина без згоди позивача зареєструвала на позивача житлову площу сина, який в квартирі не проживав, витрат на утримання квартири дружина не надавала.
30.01.2012 року Деснянським районним судом м. Києва в справі № 2-618 було ухвалено рішення, яким шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу, дружина та син з позивачем не спілкуються, витрат на утримання квартири не несуть.
Відтак, позивач просить суд:
- визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що народився в місті Києві, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.
03.11.2022 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Представник Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Також, в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , який повідомив, що знає позивача більше 20 років, із сином незнайомий. Свідок зазначив, що позивач періодично проживає у квартирі, син ніколи в ній не проживав.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом (а.с. 8).
Вказана квартира є однокімнатною, жилою площею 15,6 кв. м., та була надана на підставі рішення № 390/4 від 27.09.1982 року Виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів моїй мамі - ОСОБА_7 , яка працювала двірником разом з родиною з трьох осіб, в тому числі й ОСОБА_2 , 1980 року народження (а.с. 12).
На час вселення та прописки, на підставі вказаного рішення, квартира була службовою.
ІНФОРМАЦІЯ_5 мати позивача померла, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 17).
Після її смерті, 03.06.2015 року позивач звернувся з заявою до третьої особи - Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про виключення даної квартири з кола службових та розпорядженням № 363 від 21.05.2019 року клопотання комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про виключення житлового приміщення з числа службових на підставі п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121,клопотання керівництва комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" від 17 квітня 2019 року № 432-1953 та з урахуванням рекомендації громадської комісії з житлових питань при Печерській районній в м. Києві державній адміністрації (протокол № 8 від 13 травня 2019 року) було задоволено клопотання про виключення з числа службових жилих приміщень вказаної квартири (а.с. 14).
Таким чином, вказана квартира відноситься до державного житлового фонду, а позивач є наймачем вказаного жилого приміщення та є в ньому зареєстрованим, що стверджується оригіналом Довідки про реєстрацію місця проживання особи (а.с.15).
21 листопада 1998 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що у Відділі реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва було складено актовий запис № 654 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син - ОСОБА_3 , про народження якого у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було складено відповідний актовий запис № 2392 від 07.10.2004 року (а.с.11).
Після реєстрації шлюбу дружина без згоди позивача зареєструвала на його житлову площу сина, який в квартирі не проживав, витрат на утримання квартири дружина не надавала.
30.01.2012 року Деснянським районним судом м. Києва в справі № 2-618 було ухвалено рішення, яким шлюб було розірвано (а.с.24).
Позивач стверджує, що після розірвання шлюбу, дружина та син з позивачем не спілкуються, витрат на утримання квартири не несуть.
Також, позивач стверджує, що він самостійно сплачує комунальні платежі, факт не проживання відповідача за вказаною адресою реєстрації без поважної причини, наявність боргу підтверджуються актами та довідкою (а.с.25,26).
Окрім цього, позивачем було долучено акти про факт не проживання відповідача за адресою реєстрації від 29.12.2022 та 19.02.2023 (а.с. 88-89).
Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем.
Згідно із ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК УРСР визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Так, судом встановлено, що відповідач не проживає без поважних причин в спірному помешканні більше ніж встановлені законом строки.
В аналогічних правовідносинах Верховний Суд висловив свою думку щодо застосування ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР.
Так, Постановою Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі №635/9536/14-ц залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та відмовлення у задоволенні зустрічного позову про поновлення порушеного права, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом та вселення.
Зазначено, що аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад шість місяців, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
У п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що у справах визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
У відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Так, у відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про доведеність позиції позивача, оскільки з наявних доказв вбачається, що відповідач не проживає за місцем реєстрації понад встановлений законом строк, а іншого в спростування суду не надано.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Окрім цього, суд звертає увагу, що при визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.
Керуючись ст. 29 ЦК України, ст. 64 ЖК України, ст.ст. 71,72 ЖК УРСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265,, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт Серії НОМЕР_2 виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01 квітня 2010 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, адреса: 01010 м.Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15 , код ЄДРПОУ: 37401206.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 29.03.2024.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА