Справа № 466/681/24
Провадження № 1-в/466/56/24
Іменем України
27 березня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника ЛВК №30 ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду в режимі відеоконференції справу за клопотанням державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Якубів Долинського району Івано-Франківської області, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2017р.н., раніше неодноразово судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
встановив:
13.12.2018 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_5 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зараховано утримання під вартою з 23.04.2017 по 26.04.2017 з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Початок терміну покарання - 06.01.2021 року, кінець терміну покарання - 30.06.2025 року.
В.о. начальника державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 81 КК України посилаючись на те, що він відбув 2/3 частини призначеного покарання та встановлений порядок відбування покарання не порушував, 2 рази заохочувався.
В судовому засіданні представник ЛВК № 30 ОСОБА_4 клопотання підтримав.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання.
Перевіривши подані матеріали, оглянувши матеріали особової справи, заслухавши пояснення представника Личаківської виправної колонії №30, який клопотання підтримав, висновок прокурора, який заперечував щодо клопотання, пояснення засудженого, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
За час відбування покарання в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_5 характеризується наступним чином: перебуваючи під вартою в ДУ «Івано-Франківська УВП №12» з 06.01.2021р. порушень вимог режиму утримання не допускав, дисциплінарні стягнення не накладалися, адміністрацією не заохочувався.
У Личаківську виправну колонію (№30) засуджений ОСОБА_5 прибув 30.01.2021 року. По прибутті в установу працевлаштований не був. З січня 2022 по квітень 2022 працював на Державному підприємстві «Підприємство ДКВС України». З 01.05.2022 по 28.02.2023 працевлаштований не був. З 01.06.2023 по 30.11.2023 не працевлаштований, однак приймає активну участь у суспільно-корисній праці щодо покращення комунально-побутових умов та роботах з благоустрою установи.
За час відбування покарання в установі порушень вимог режиму відбування покарання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Адміністрацією установи два рази заохочувався. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими.
Згідно ст. 81 КК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно - дострокове звільнення», умовно - достроковому звільненню підлягають після відбуття не менше 1/2 строку покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду подання.
Судом встановлено, що у ОСОБА_5 це п'ята судимість, раніше його було звільнено умовно-достроково, однак після звільнення з місць позбавлення волі він на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин.
Тому, наявність у засудженого ОСОБА_5 двох заохочень на думку суду не свідчить про те, що він довів своє виправлення, оскільки належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, його належна поведінка є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання.
Суд вважає, що адміністрація державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» не надала достатніх доказів того, що ОСОБА_5 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчив успішність процесу виправлення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
у задоволенні клопотання в.о. начальника державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1