Справа № 466/4559/19
Провадження № 2-с/466/60/24
«29» березня 2024 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №466/4559/19,
28 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій вона просить поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ від 10 червня 2019 року у справі № 466/4559/19.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що заявлені вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» є необґрунтованими та безпідставними. ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надано жодного документа на підтвердження договірних відносин, зокрема, відсутній договір про надання послуг, не надано жодної квитанції, повідомлення, поданої на її адресу з вказівкою про існування заборгованості. Вона не отримувала жодних відомостей про послуги стягувача до моменту отримання судового наказу про стягнення заборгованості.
Розрахунок стягувача взагалі не містить інформації про обсяг спожитих кубів гарячої води та опалення. Відтак, не може бути належним доказом у справі. Отже, на підтвердження факту існування заборгованості, спожитого об'єму гарячої води та періоду, за який вона утворилась стягувачем не надано жодного належного доказу, а тому вимоги стягувача про стягнення з боржників заборгованості за гарячу воду та опалення є безпідставними і не підлягають задоволенню. За вказаною адресою вона не проживає понад 8 років, місце її фактичного проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, послугами з постачання гарячої води та опалення вона не користується. Вважає, що між сторонами наявний спір про право. Відтак, просить скасувати судовий наказ від 10 червня 2019 року у справі № 466/4559/19.
Крім того, просила визнати поважною причину пропуску та поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу, оскільки копію судового наказу вона не отримувала, оскільки не проживає за адресою, на яку надсилався судовий наказ. Про факт винесення судового наказу дізналася після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного судового наказу та блокування її банківських рахунків.
Дослідивши заяву про скасування судового наказу, матеріали додані до неї, приходжу до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10 червня 2019 року Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 466/4559/19 видано судовий наказ, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 22 353,68 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 119,05 грн., 3% річних у розмірі 372,57 грн., а всього - 23 845,30 грн. за період з 01.02.2018 по 30.04.2019, а також 192,10 грн. судового збору.
У матеріалах справи міститься довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописки №14, яка видана ЛМКП «Львівтеплоенерго» 08 травня 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є співвласником та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч.2 ст. 5 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Частина 3 ст. 156 ЖК України покладає на членів сім'ї власника будинку (квартири) обов'язок дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири) та брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово - комунальні послуги» зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
У своїй заяві боржник посилається на те, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проте там не проживає з 2013 року та не користується послугами ЛМКП «Львівтеплоенерго».
В той же час, боржником не долучено до заяви будь-яких належних та достовірних доказів щодо неможливості отримання нею рекомендованої кореспонденції за адресою її місця реєстрації - АДРЕСА_2 , співвласником квартири якої вона була на момент виникнення заборгованості та видачі судового наказу.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно з ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього кодексу.
У пункті 3 частини 5 статті 170 ЦПК України встановлено, що до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Заява боржника про скасування судового наказу, яка подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстави для поновлення строку для подання цієї заяви. ( ч. 2 ст. 171 ЦПК України).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява № 3236/03).
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу із спливом понад чотири років з моменту його видачі судом та не надала жодних доказів на підтвердження доводів, які викладені у заяві.
Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, оскільки боржником не наведено ґрунтовних поважних причин пропуску строку, в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання та повертає заяву про скасування судового наказу.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 44, 160, 167, 170, 171, 258-261 ЦПК України,
відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу від 10 червня 2019 року у справі №466/4559/19 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, інфляційні витрати та 3% річних.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 10 червня 2019 року у справі №466/4559/19 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, інфляційні витрати та 3% річних - повернути заявнику без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська